Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 712/4362/18

провадження № 61-9543св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року під головуванням судді Мельник І. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів:

Бондаренка С. І., Новікова О. М., Вініченка Б. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 2012 року за скоєння ряду тяжких злочинів він був засуджений до позбавлення волі терміном до 14 років, в подальшому змінено на 10 років позбавлення волі.

Від часу свого затримання, а саме з 28 листопада 2011 року ОСОБА_1 не спілкувався зі своїм батьком ОСОБА_4 та про смерть останнього його ніхто не повідомляв. Про смерть батька позивач дізнався по приїзду в м. Черкаси в грудні 2017 року.

Після смерті батька 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 успадкували відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 2012 року.

Позивач є інвалідом другої групи, тобто непрацездатною особою, відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України він має право на обов'язкову частку у спадщині.

Враховуючи, що на час смерті батька позивач перебував під вартою, а в подальшому в місцях позбавлення волі і не мав можливості спілкуватись з батьком, а про його смерть дізнався лише в грудні місяці 2017 року, він не зміг у встановлений строк звернутись із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

В 2018 році позивач звернувся до приватного нотаріуса Сопільняк А. О. з приводу прийняття спадщини, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з тим, що він в шестимісячний термін після смерті його батька не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та вважається таким, що не прийняв спадщину.

На підставі викладеного позивач просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю шість місяців для подання до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О. заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який на час смерті проживав в будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2018 року під головуванням судді Мельник І. О. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю шість місяців для подання до заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, який на час смерті проживав в будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2019 року під головуванням судді Мельник І. О. заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - скасовано і призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з часу відкриття спадщини до закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини позивач мав можливість вчинити необхідні дії щодо оформлення спадщини, а зазначені позивачем обставини щодо пропущення строків прийняття спадщини не є такими, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача як спадкоємця на вчинення дій по оформленню спадщини.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та додатково вказував, що звертаючись до суду позивач зазначив причиною пропуску строку для прийняття спадщини те, що він в зв'язку з затриманням з 28 листопада 2011 року до часу приїзду у м. Черкаси в грудні 2017 року не знав про смерть спадкодавця.

Позивач, як доказ перебування під вартою, надав ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2014 року, однак з вказаної ухвали не вбачається коли саме така обставина припинилась, а відтак ним також не доведено, що про смерть спадкодавця він дізнався в грудні 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомік С. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано тієї обставини, що перебування в місцях позбавлення волі є поважною причиною у випадку пропуску строку для прийняття спадщини, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц.

Доводом касаційної скарги також є те, що позивач, перебуваючи в місцях позбавлення волі, не знав про смерть батька. Матеріали справи містять докази того, що про смерть батька йому не повідомлялось.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц, вказує, що незнання про смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2020 року представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Ульянов С. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 в якому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на її необґрунтованість.

Вказує, що аргументи наведені представником заявника у касаційній скарзі спростовуються матеріалами справи та правильними по суті спору висновками судів попередніх інстанцій. Зазначає, що жодного доказу про те, що позивач не знав про смерть свого батька він не надав. Крім того матеріали справи не містять жодного доказу про те, що позивач, перебуваючи у місцях позбавлення волі цікавився долею свого батька.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Соснівського районного суду м.

Черкаси.

03 серпня 2020 року цивільна справа № 712/4362/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2021 року справу призначено колегії суддів у складі:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О., вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_4 11 серпня 2010 року склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О.

25 жовтня 2012 року, вказані спадкоємці, отримали свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, яка складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 змінила прізвище у зв'язку із реєстрацією шлюбу на "ОСОБА_7".

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком позивача ОСОБА_1 вказаний ОСОБА_4.

Позивач є інвалідом другої групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 та довідкою Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області від 20 лютого 2018 року № 2454/02. На пенсійному обліку, як особа з інвалідністю другої групи перебуває з 26 липня 2011 року.

З ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2014 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 відбував покарання за вчинення злочинів, термін якого відраховувався з часу тримання його під вартою з 28 листопада 2011 року.

Звертаючись до суду позивач зазначив причиною пропуску строку для прийняття спадщини те, що він в зв'язку з затриманням з 28 листопада 2011 року до часу приїзду у місто Черкаси в грудні 2017 року не знав про смерть спадкодавця.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тлумачення змісту частини 3 статті 1272 ЦК України дає підстави віднести до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними і істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті батька. Суди правильно вказували, що позивачем не було доведено наявності підстав для задоволення його позову.

В період перебування в місцях позбавлення волі позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2051/16-ц (провадження № 61-10307св18).

Щодо доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про те, що судами при розгляді цієї справи не було враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц у зв'язку із тим, що позивачем не було доведено, коли йому стало відомо про смерть батька, не надано доказів періоду перебування у місцях позбавлення волі (закінчення ув'язнення) та коли він насправді повернувся до м. Черкаси і дізнався про смерть батька, а тому фактичні обставини у справі на яку посилається представник заявника та фактичні обставини у справі, яка переглядається не тотожні.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач, перебуваючи в місцях позбавлення волі, не знав про смерть батька, а матеріали справи містять докази того, що про смерть батька йому не повідомлялось колегія суддів не бере до уваги адже апеляційний суд вказував, що позивачем не доведено тієї обставини, що про смерть спадкодавця він дізнався в грудні 2017 року. Разом із тим місцевий суд зазначав, що на час смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач перебував в слідчому ізоляторі м.

Черкаси і мав можливість дізнатись про смерть батька. До винесення вироку до 21 листопада 2012 року позивач також перебував у слідчому ізоляторі м. Черкаси і мав можливість дізнатись про смерть батька.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказував, що як доказ перебування під вартою, позивач надав ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2014 року, однак з вказаної ухвали не вбачається коли саме така обставина припинилась, а відтак ним також не доведено, що про смерть спадкодавця він дізнався в грудні 2007 року

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Верховний Суд зазначає що довід касаційної скарги про те, що незнання про смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини з посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц, не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.

У справі № 757/28103/16-ц, на яку представник заявника посилається, як на приклад неоднакового застосування норми права у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційного суду, який визнав поважними причинами пропуску спадкоємцем строку на подання заяви про прийняття спадщини той факт, що про смерть спадкодавця спадкоємцю з об'єктивних причин не могло бути відомо до спливу шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, оскільки тіло померлого було виявлено через один рік та три місяці з моменту настання біологічної смерті, а тому спадкоємець не міг знати про відкриття спадщини та звернутися із заявою про її прийняття. Суди також взяли до уваги і те, що зверненню спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після встановлення факту її відкриття, передували обставини перебування його на лікуванні.

Суди правильно застосували до спірних правовідносин норми права, що регулюють спірні правовідносини, тому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Колегія суддів перевірила інші доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький