Історія справи

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 442/4854/17

провадження № 61-42340св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: комунальне підприємство «Туристичний комплекс «Дрогобич», комунальне підприємство «Дрогобицький ринок»,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - голова комісії з реорганізації комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич» Білоган Володимир Євгенович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року, у складі судді Крамара О. В., та постанову апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2018 року, у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 06 квітня 1994 року ОСОБА_4 працювала на посаді бухгалтера по реалізації у державному комунальному підприємстві «Тусталь», а з 01 червня 2009 року її переведено на посаду бухгалтера до комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич» (далі - КП «ТК «Дрогобич»).

Позивач зазначала, що її було попереджено про можливе звільнення, у зв'язку з прийнятим 04 квітня 2017 року наказом «Про скорочення чисельності та штату працівників у зв'язку з реорганізацією КП «ТК «Дрогобич». В подальшому, наказом голови комісії з реорганізації

КП «ТК «Дрогобич» від 07 червня 2017 року № 40 ОСОБА_4 звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вказувала, що в порушення законодавчих вимог, їй не було запропоновано іншої роботи, та на посаду, яку вона обіймала до звільнення, було призначено нову особу. При цьому посилалась на існування у неї переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі, що пояснювала наявністю вищої економічної освіти з необхідної спеціальності, тривалим, понад 23 роки, стажем роботи на даному підприємстві та інвалідністю 3 групи загального захворювання, що було залишено поза увагою КП «ТК «Дрогобич». Наведеним обґрунтовувала незаконність її звільнення та просила позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано відсутністю підстав для поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивача було звільнено із займаної посади із дотриманням законодавчих вимог, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Їй не було запропоновано іншу посаду, оскільки такої не існувало, відповідно до новозатвердженого штатного розпису працівників.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права

У касаційній скарзі заявник посилається на неповноту вивчення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, судами було залишено поза увагою ту обставину, що підставою звільнення позивача було не скорочення чисельності штату, а реорганізація шляхом приєднання КП «ТК «Дрогобич» до комунального підприємства «Дрогобицький ринок», що в, свою чергу, не припиняє дію трудового договору працівника. Крім цього, позивач вказує, що у зв'язку із прийнятим у жовті 2017 року Дрогобицькою міською радою Львівської області рішення про відміну попереднього рішення про припинення юридичної особи, відбулось анулювання обставини, що стала підставою для її звільнення.

У відзивах на касаційну скаргу, що надійшли до Верховного Суду від

КП «ТК «Дрогобич», КП «Дрогобицький ринок» та голови комісії з реорганізації КП «ТК «Дрогобич» Білогана В. Є., зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність у ній посилань на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права. У зв'язку з цим просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, у відзивах на касаційну скаргу КП «ТК «Дрогобич»,

КП «Дрогобицький ринок» містяться клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, клопотання відповідачів про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін задоволенню не підлягає.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З установлених судами обставин справи вбачається, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з КП «ТК «Дрогобич», обіймаючи посаду бухгалтера.

Рішенням Дрогобицької міської ради Львівської області від 17 березня 2017 року для більш раціональних витрат коштів міського бюджету, ефективного використання матеріальних ресурсів було вирішено реорганізувати юридичну особу - КП «ТК «Дрогобич» Дрогобицької міської ради Львівської області, шляхом його приєднання до

КП «Дрогобицький ринок». Установлено, що комісія з реорганізації КП «ТК «Дрогобич», яку вирішено створити, (голова комісії В. Білоган) здійснює керівництво діяльністю КП «ТК «Дрогобич» на період до завершення його реорганізації.

На підставі наказу голови комісії з реорганізації КП «ТК «Дрогобич» БілоганаВ.Є. від 04 квітня 2017 року вирішено провести скорочення чисельності і штату працівників КП «ТК «Дрогобич» у зв'язку з його припиненням (приєднання до КП «Дрогобицький ринок»). Вказаним наказом визначено перелік посад підприємства, що підлягають скороченню, серед яких містилась посада бухгалтера, яку обіймала позивач. У цей же день ОСОБА_4 було ознайомлено із даним наказом та попереджено про можливе звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з наказом голови комісії з реорганізації КП «ТК «Дрогобич» БілоганаВ.Є. від 07 червня 2017 року № 40 ОСОБА_4 звільнено з посади бухгалтера у зв'язку із скороченням чисельності і штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

У відповідності до положень статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ОСОБА_4 відсутнє переважне право на залишення на роботі, оскільки питання щодо наявності такого переваженого права працівника виникає у випадку скорочення однакових посад. Посада, яку займала позивач була єдиною у штатному розписі, який діяв на момент її звільнення і відсутня у штатному розписі, затвердженому 08 червня 2017 року. На момент повідомлення ОСОБА_4 про скорочення чисельності штату працівників і до дня її звільнення були відсутні вакантні посади в КП «ТК «Дрогобич», які б могли бути запропоновані позивачу.

Так, встановивши, що згідно штатного розпису працівників КП «ТК «Дрогобич» від 08 червня 2017 року адміністративний персонал складався з двох штатних одиниць: директора та головного бухгалтера, та, в подальшому, на підставі наказу від 01 грудня 2017 року, у зв'язку з ліквідацією підприємства та звільненням працівників підприємства, посади директора та головного бухгалтера виведено зі штатного розпису КП «ТК «Дрогобич», місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень КП «ТК «Дрогобич» вимог статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Щодо посилань заявника у касаційній скарзі на відсутність підстави для її звільнення внаслідок скорочення чисельності і штату працівників у зв'язку з відміною 03 жовтня 2017 року Дрогобицькою міською радою Львівської області свого попереднього рішення від 17 березня 2017 року «Про припинення (реорганізацію) юридичної особи - КП «ТК «Дрогобич» Дрогобицької міської ради Львівської області шляхом приєднання до КП «Дрогобицький ринок», колегія суддів зазначає наступне.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційним судом було досліджено копію наведеного вище рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 03 жовтня 2017 року та встановлено, що даним рішенням внесено зміни до раніше прийнятого рішення щодо форми припинення КП «Дрогобич» з реорганізації на ліквідацію підприємства.

З огляду на викладене, зміна власником (засновником підприємства) форми припинення його діяльності не може свідчити про недотримання процедури вивільнення працівників з підстав скорочення штату та їх чисельності.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні позову, у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В.М. Сімоненко

І.М. Фаловська