Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.03.2018 року у справі №308/8116/13

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 308/8116/13 -ц

провадження № 61-329св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 серпня 2015 року у складі судді Івашковича І. В. та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 травня 2016 року у складі суддів: Власова С. О., Дроботі В. В., Бисаги Т. Ю.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позов обґрунтовано тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 вересня 2001 року є власником житлового будинку з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що розташовані на земельній ділянці площею 315 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 24 вересня 1991 року № 94 надано дозвіл ОСОБА_4 (спадкодавцю) на влаштування житлових та підсобних приміщень у власному житловому будинку по АДРЕСА_1 з подальшою розробкою проектної документації та погодження її у головного архітектора міста. Проектна документація розроблена та погоджена міською архітектурою 07 липня 1997 року. У зв'язку з незадовільним технічним станом, необхідністю зовнішнього фасадного ремонту повздовжньої стіни житлового будинку, переобладнання господарських приміщень під житлові кімнати, виникла нагальна потреба у проведенні невідкладних будівельних робіт та необхідність облаштування снігозатримувачів та водостічних жолобів з боку двору відповідачів, проведення яких є неможливим без надання доступу до стіни його житлового будинку з боку домоволодіння відповідачів на належну їм земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

Зазначав, що проведення відповідних ремонтних робіт є неможливим через створення відповідачами перешкод, якими не надається доступ на земельну ділянку по АДРЕСА_2. Враховуючи вищенаведене, позивач просив зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди у проведенні зовнішнього фасадного ремонту повздовжньої стіни житлового будинку та переобладнання господарських приміщень, а також облаштування снігозатримувачів та водостічних жолобів, забезпечивши доступ на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.

У вересні 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою, в якому просили зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у м. Ужгороді шляхом переобладнання даху його будинку АДРЕСА_1 в односкатний профіль з водовідведенням в сторону його земельної ділянки та знесення гаража, самочинно прибудованого до стіни їх будинку.

На обґрунтування зустрічного позову зазначали, що їм згідно договору міни від 30 грудня 1985 року належить на праві власності будинковолодіння АДРЕСА_2. З часу набуття права власності на будинковолодіння вони були користувачами, а з 28 грудня 1999 року - власниками земельної ділянки площею 0,10 га згідно державного акта на право приватної власності за землю серії НОМЕР_1. Відповідач протягом тривалого часу порушує їх права як власників житлового будинку та земельної ділянки. При проведенні відповідачем робіт із добудови житлових та підсобних приміщень допущено порушення будівельних норм, що підтверджено висновком експерта судової інженерно-технічної експертизи від 27 січня 2001 року, а також актом комісії Ужгородського міського управління архітектури та містобудування від 04 червня 2008 року. ОСОБА_1 розпочато монтаж конструкцій балкону мансардного поверху, з порушенням пункту 2.20 ДБН79-92 побудовано гараж з використанням без їх згоди стіни будинку. ОСОБА_1 в установленому законом порядку не отримував дозвіл на виконання будівельних робіт з відповідним переоформленням проектної документації, оскільки дозвіл на влаштування житлових і підсобних приміщень у власному будинку надавався його батьку ОСОБА_4

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_3 у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_2 в м. Ужгороді та здійснити переобладнання даху його будинку по АДРЕСА_1 в односкатний профіль з водовідведенням в сторону його земельної ділянки.

У задоволенні іншої частині зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правовідносини сторін, пов'язані з предметом первісного позову, фактично стосуються встановлення земельного сервітуту. Вимоги позивача стосуються надання йому доступу до домогосподарства відповідачів, встановлення за ним права користування земельною ділянкою, що належить відповідачам, з метою проведення ремонту стіни житлового будинку та переоблаштування даху жилого будинку АДРЕСА_1 шляхом встановлення снігозатримувачів та водостічних жолобів. За правилами статті 402 ЦК України сервітут (земельний сервітут) може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Таким чином, позивач, звернувшись з первісним позовом, невірно обрав спосіб захисту свого права, яке вважає порушеним, що, відповідно, є підставою для відмови в задоволенні первісного позову. В частині вимог за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача знести гараж як самочинно збудований з використанням стіни будинку позивачів, підстави для їх задоволення відсутні. ОСОБА_1 набуто в порядку спадкування право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, в тому числі жилий будинок з надвірними будовами. Наведеним спростовується факт здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва гаража, оскільки право власності на цей об'єкт ним набуто в порядку спадкування. Судовим експертом надано висновок про те, що роботи із реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідають розробленому проекту землеустрою, однак порушені вимоги ДБН 79-92 та ДБН 360-92 в частині забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів на покрівлі. Порушенням є облаштування даху будинку АДРЕСА_1 в м. Ужгороді саме як двоскатного профілю проекту реконструкції будинку з надбудовою мансардних приміщень. Встановлено, що будівельні роботи з облаштування двоскатної покрівлі виконані з відводом води у двір сім'ї ОСОБА_3 і окремі конструкції перебудованих приміщень виступають за межу ділянки будинковолодіння № 61, внаслідок чого атмосферні опади з покрівлі попадають на територію суміжного домоволодіння і частково підтоплюють стіни будинку громадянина ОСОБА_3.Виходячи з аналізу досліджених в ході судового розгляду доказів в їх сукупності, з урахуванням предмета зустрічних позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічного позову в частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити позивачам перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у м. Ужгороді шляхом переобладнання даху його будинку АДРЕСА_1 в односкатний профіль з водовідведенням в сторону його земельної ділянки.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05 травня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено у частині часткового задоволення зустрічного позову, у вимогах ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_1 здійснити переобладнання даху його будинку по АДРЕСА_1 в односкатний профіль відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач, звернувшись з первісним позовом, невірно обрав спосіб захисту свого права, яке вважає порушеним, що, відповідно, є підставою для відмови в задоволенні первісного позову. В частині вимог за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача знести гараж як самочинно збудований з використанням стіни будинку позивачів, підстави для їх задоволення відсутні. Гараж як першим, так і другим власником не пересувався на місцевості. Право власності ОСОБА_1 на нього підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, тому він не може вважатися самочинно збудованим. Крім того, відсутні підстави задоволення зустрічного позову в іншій частині, оскільки неможливо встановити чи проведено саме ОСОБА_1 влаштування двоскатної покрівлі будинку з відводом води у двір ОСОБА_3. Щодо даху будинку позивачами за зустрічним позовом були заявлені тільки дві вимоги, а саме: переобладнання даху ОСОБА_1 в односкатний профіль та водовідведення в сторону його земельної ділянки. Між тим, за висновками експерта найменш затратними способом є забезпечення існуючої двохскатної покрівлі інженерно-технічними заходами, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівлі на територію суміжних земельних ділянок.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати рішення судів у частині відмови у задоволенні їхнього зустрічного позову та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять жодного дозвільного, проектного чи правовстановлюючого документа на підтвердження правомірності будівництва спірного гаража по АДРЕСА_1. Вказаний гараж є самочинним будівництвом, зведеним без їх згоди з використанням стіни їх будинку, що унеможливлює ремонт зовнішньої стіни будинку. Крім того, інженерно необґрунтоване навантаження на стіну будинку призвело до розтріскування стін і надмірного навантаження на несучі конструкції, що загрожує обвалом їх будинку. Відповідачем порушено вимоги ДБН 79-92 та ДБН 360-92 в частині забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів на покрівлі, внаслідок чого атмосферні опади потрапляють на територію суміжного домоволодіння і частково підтоплюють стіни їх будинку.

В частині вирішення первісного позову судові рішення не оскаржуються та судом касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що гараж не пересувався на місцевості, його право власності на гараж підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, тому він не може вважатися самочинно збудованим. Як спірний гараж, так і будинок позивачів розташований на межі земельних ділянок, проте питання про знесення цього будинку він не порушує. Крім того, гараж не використовує стіну будинку позивачів як частину власної конструкції, лише примикає до будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є окремою металевою конструкцією, що спростовує доводи касаційної скарги про додаткове навантаження на стіну їх будинку. Роботи щодо реконструкції його житлового будинку виконані у відповідності до затвердженого проекту реконструкції, якою дах передбачено саме як двоскатний профіль, а тому вимога позивачів про переобладнання даху його будинку АДРЕСА_1 в односкатний профіль не відповідає вимогам закону.

03 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 вересня 2001 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що розташовані на земельній ділянці площею 315 кв. м за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано ним у встановленому законом порядку.

Свідоцтвом про право на спадщину посвідчено набуття спадкоємцем ОСОБА_1 права на спадкове майно, в тому числі житловий будинок в цілому під літ. А,А', A", вальково-цегельний з незакінченою будівництвом мансардою 98 % готовності, сарай під літ. В, гараж під літ. Г, навіс під літ. Д, огорожу №1-3, розташовані на земельній ділянці площею 315 кв. м.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками суміжного із позивачем будинковолодіння по АДРЕСА_2 за договором міни від 30 грудня 1985 року та земельної ділянки за державним актом від 28 грудня 1999 року серії НОМЕР_1, на якій розташований житловий будинок.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи те, що будинок по АДРЕСА_1 у м. Ужгороді успадковано ОСОБА_1 у складі господарських (присадибних) будівель, до яких увійшов спірний гараж літ. Г, а свідоцтво про право на спадщину є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що встановлені у справі обставини належності ОСОБА_1 гаража літ. Г на праві власності свідчать про те, що вказана будівля не є об'єктом самочинного будівництва, якою порушуються права суміжних власників.

В цій частині вирішення зустрічного позову судові рішення залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Разом з тим, не можна погодитися із вирішенням апеляційним судом зустрічного позову в іншій частині.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 219 від 21 січня 2015 року технічний стан фасадної частини стіни будинку АДРЕСА_1 зі сторони суміжної земельної ділянки будинку № 61 є незадовільним, причиною є порушення правил експлуатації, відсутність жолобів, водостічних труб та снігозастримувачів. Судовим експертом надано висновок про те, що роботи з реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідають розробленому проекту землеустрою, однак порушені вимоги ДБН 79-92 та ДБН 360-92 в частині забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів на покрівлі. Встановлено, що будівельні роботи з облаштування двоскатної покрівлі виконані з відводом води у двір сім'ї ОСОБА_2 і окремі конструкції перебудованих приміщень виступають за межу ділянки будинковолодіння № 61, внаслідок чого атмосферні опади з покрівлі потрапляють на територію суміжного домоволодіння і частково підтоплюють стіни будинку позивачів. Усунути вказані порушення можливо при умові забезпечення даної покрівлі необхідними інженерно-технічними заходами, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівлі на територію суміжних ділянок, або перебудувати дах в односкатний профіль.

Мотиви відмови у позові в цій частині апеляційний суд обґрунтовував тим, що за висновками експерта найменш затратним способом є забезпечення існуючої двохскатної покрівлі інженерно-технічними заходами, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівлі на територію суміжних земельних ділянок, а позивачами такої вимоги не заявлено.

Разом з тим, апеляційний суд не визначив, яку вимогу по суті (не за формою) пред'явлено зустрічними позивачами в частині зобов'язання відповідача влаштувати відведення стічних вод; докази, якими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджують порушення своїх прав неналежним відведенням поверхневих вод з покрівлі будівель ОСОБА_1, не дослідив; фактично залишив спір між сторонами в цій частині невирішеним.

Згідно частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Допущені апеляційним судом порушення процесуального закону згідно частини 3 статті 411 ЦПК України становлять підставу скасування ухваленого ним рішення в частині вирішення зустрічного позову про зобов'язання відповідача влаштувати відведення атмосферних опадів із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 травня 2016 року скасувати у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання влаштувати відведення атмосферних опадів, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про знесення гаража рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик