Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 28.01.2025 року у справі №947/11982/23 Постанова КЦС ВП від 28.01.2025 року у справі №947...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

справа № 947/11982/23

провадження № 61-7854св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси розглядалося кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних злочинів, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

20 березня 2023 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України. Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42014160110000050 від 29 серпня 2014 року відносно ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 КК України закрито.

З цієї ухвали випливає, що ОСОБА_2 обвинувачувалася, зокрема щодо епізодів, які стосуються його, а саме, що 02 серпня 2007 року він звернувся до ОСОБА_2 , яка знаходилась у приміщенні Приватного підприємства «Юридична фірма «Сім`я і Закон» (далі - ПП «Юридична фірма «Сім`я і Закон»), для надання юридичних послуг у питаннях оскарження заповіту його матері. Однак у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману, повторно, оскільки надавати йому такі послуги вона не мала ніяких намірів. У подальшому ОСОБА_2 заволоділа його грошовими коштами, спричинивши йому значних матеріальних збитків у розмірі 332 767,08 грн.

Також своїми неправомірними діями ОСОБА_2 завдала йому моральну шкоду, яку він оцінює в 150 000,00 грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати, що поширені ОСОБА_2 відомості, що ОСОБА_1 вчинив злочин, а саме «за здирництво грошей з ОСОБА_2 , та її переслідування за професійну діяльність юриста», не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію;

- зобов`язати ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності та ділової репутації відносно ОСОБА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування майнової шкоди у розмірі 363 767,08 грн, яка була завдана кримінальним правопорушенням, зареєстрованим в ЄРДР № 42014160110000050 від 29 серпня 2014 року;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану йому моральну шкоду в результаті вчинення злочину, пов`язаного з незаконним заволодінням грошових коштів, у розмірі 150 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування майнової шкоди у розмірі 205 343,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 127 424,00 грн, що були завдані кримінальним правопорушенням.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в результаті вчинення злочину в розмірі 100 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 646,80 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції прийняв до уваги обставини, встановлені постановою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року у кримінальній справі № 520/3592/15-к, якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України.

Кримінальне провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито за її заявою та з нереабілітуючих підстав.

Таким чином, суд вважав, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним порушенням.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивач тривалий час відчував постійні моральні страждання, переживання та пригнічений стан у зв`язку із втратою великої суми грошей та ухилення відповідача від їх повернення, необхідністю довготривалих судових процесів для захисту своїх прав, тому дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, але в меншому розмірі, ніж просив позивач.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року змінено.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування майнової шкоди у розмірі 47 750,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 127 424,00 грн, що були завдані кримінальним правопорушенням».

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції правильно вважав, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючими підставами. Тому звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду. Отже наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним порушенням.

Однак, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції помилково визначено розмір майнової шкоди, який підлягав відшкодуванню, оскільки ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року, копіями матеріалів кримінального провадження, залучених до матеріалів цивільної справи підтверджується загальна сума спричиненої матеріальної шкоди саме у розмірі 47 750 грн, а не 205 343,08 грн, як визначив суд першої інстанції, тому вказана судом першої інстанції сума підлягає зменшенню.

В частині відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Також апеляційний суд зазначив, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи. Отже, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом 17 квітня 2023 року, не пропустив строк позовної давності, оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив суд скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи суму стягнутої судом першої інстанції майнової шкоди, необґрунтовано зазначив, що сума 5 000,00 дол. США має бути визначена за курсом валют станом на 2007 рік, а не на день подачі позову до суду - 2023 рік, оскільки сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ), встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 537/6309/16-ц (провадження № 61-43424св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 357/5634/18-ц (провадження № 61-11515св19), від 05 листопада 2020 року у справі № 531/251/19 (провадження № 61-22966св19).

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.

26 травня 2024 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року.

Ухвалою Верховного суду від 03 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, запропоновано усунути недоліки касаційної скаргу.

Ухвалою Верховного суду від 15 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року повернуто заявнику, в зв`язку з невиконанням вимог та неусуненням недоліків.

29 липня 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про застосування строків позовної давності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 серпня 2007 року між ОСОБА_2 , як директором ПП «Юридична фірма «Сім`я і Закон» та ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг, предметом якого є надання юридичних послуг, консультацій, рекомендацій, ведення справ в усіх державних установах, в судових органах тощо, з усіма правами, якими наділений громадянин ОСОБА_1 , щодо захисту його цивільно-правових інтересів.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору сторони дійшли згоди, що ОСОБА_1 сплатить в момент підписання договору 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень та витрати по держмиту відносно ціни позовних заяв.

Згідно із журналами судових засідань у справі № 2-1459/07 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Н. А. була присутня в судовому засіданні лише один раз 10 серпня 2007 року.

Відповідно до розписки від 20 серпня 2007 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) дол. США.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2007 року у справі № 2-1459/2007 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, визначення частки у спадковому майні, визнання права на спадкове майно відмовлено.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 домовленостей, передбачених договором, ОСОБА_1 звертався до Одеської обласної адміністрації, Шевченківського відділу міліції Приморського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, ГО «Антикорупційний комітет», прокурора Одеської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління державної служби, слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, прокурора м. Одеси, Одеського регіонального інституту державного управління національної академії державного управління при Президентові України.

Постановою слідчого слідчого відділу ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Димчева Р. Ф. від 27 жовтня 2009 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року у справі № 520/3592/15-к клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задоволено.

Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першої статті 190, частиною другою статті 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014160110000050 від 29 серпня 2014 року відносно ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 КК України закрито. Ухвала набрала законної сили 28 березня 2023 року.

З цієї ухвали випливає, що 02 серпня 2007 року до ОСОБА_2 , у приміщенні ПП «Юридична фірма «Сім`я і Закон» за адресою: вул. Академіка Корольова, 56, м. Одеса, звернувся ОСОБА_1 для отримання юридичних послуг в питаннях оскарження заповіту його матері ОСОБА_7 , відповідно до якого все майно остання заповіла не йому, а своєму внуку ОСОБА_8 , з чим він був не згодний, після чого у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом обману, повторно, оскільки надавати такі послуги останньому вона не мала ніяких намірів.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_2 запевнила ОСОБА_1 про те, що вона професійний юрист та з легкістю вирішить вказане питання, а також запропонувала йому укласти договір про надання юридичних послуг, ціна яких складає 2 500,00 грн.

Потім, 03 серпня 2007 року, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на повторне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , шляхом обману, ОСОБА_2 у вказаному приміщенні уклала з ОСОБА_1 договір про надання юридичних послуг.

Підписавши угоду, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти за договором у розмірі 2 500,00 грн, які не відобразила в бухгалтерських документах відповідного до чинного на той час законодавства України.

У подальшому, ОСОБА_2 самоусунулась від належного виконання умов договору про надання юридичних послуг від 03 серпня 2007 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 , а саме: не приймала участь у судових засіданнях та не сприяла процесу доказування в суді, в результаті чого ОСОБА_2 шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 на суму 2 500,00 грн.

06 серпня 2007 року, у даному приміщенні, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, повідомила ОСОБА_1 завідомо неправдиву інформацію, що для оплати непередбачуваних розходів у ході подальшої роботи згідно з вказаного договору їй необхідно доплатити ще 5 000,00 грн, після чого ОСОБА_1 , будучи введеним в оману, цього ж дня в указаному приміщенні передав ОСОБА_2 через ОСОБА_9 на вказані потреби 5 000,00 грн, заволодівши якими, ОСОБА_2 використала їх на власні потреби.

10 серпня 2007 року в невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, по телефону повідомила ОСОБА_1 завідомо неправдиву інформацію, що для позитивного вирішення його позовних вимог йому необхідно приватизувати земельну ділянку на АДРЕСА_1 , де він мешкає, за що останній повинен заплатити їй 7 000,00 дол. США, які вона передасть її знайомому на ім`я ОСОБА_10 , що працює в управлінні земельних ресурсів, хоча в дійсності вона мала намір присвоїти ці грошові кошти, після чого 20 серпня 2007 року ОСОБА_1 , будучи введеним в оману: в указаному приміщенні ПП «Юридична фірма «Сім`я і Закон» передав ОСОБА_2 5 000,00 дол. США для передачі ОСОБА_11 за приватизацію вказаної земельної ділянки, що за курсом НБУ станом на 20 серпня 2007 року складало 25 250,00 грн, заволодівши якими, ОСОБА_2 використала їх на власні потреби.

Приблизно в середині вересня 2007 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, у даному приміщенні, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, повідомила ОСОБА_1 завідомо неправдиву інформацію, що необхідно доплатити вищевказаному ОСОБА_11 за приватизацію даної земельної ділянки ще 2 000,00 дол. США, після чого ОСОБА_1 , будучи введеним в оману, цього ж дня в указаному приміщенні передав ОСОБА_2 через ОСОБА_9 на вказані потреби 10 000,00 грн, заволодівши якими, ОСОБА_2 використала їх на власні потреби.

Приблизно в середині грудня 2007 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, у даному приміщенні, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, повідомила ОСОБА_1 завідомо неправдиву інформацію, що для позитивного вирішення питання в апеляційній інстанції по оскарженню рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2007 року, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , необхідно доплатити ще 3 500,00 дол. США, після чого ОСОБА_1 , будучи введеним в оману, цього ж дня в указаному приміщенні передав ОСОБА_2 на вказані потреби 5 000,00 грн, заволодівши якими, ОСОБА_2 використала їх на власні потреби.

Таким чином, ОСОБА_2 шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 на суму 5 000,00 дол. США та 22 500,00 грн, спричинивши йому матеріальну шкоду на загальну суму 47 750,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються лише в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, не переглядаються в касаційному порядку.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року у справі № 520/3592/15-к клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задоволено.

Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першої статті 190, частиною другою статті 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України.

Кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42014160110000050 від 29 серпня 2014 року відносно ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 190 КК України закрито, що є нереабілітуючими обставинами.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд на підставі наявних у справі доказів правильно вважав установленим, що розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , становить 47 750,00 грн, оскільки саме такий розмір шкоди, заподіяної з вини ОСОБА_2 , встановлений в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року про закриття кримінального провадження.

Аналогічні висновки щодо розміру майнової шкоди, встановленого під час розгляду кримінальної справи, міститься в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 346/4425/18 (провадження № 61-7008св21).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду, погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що саме сума в розмірі 47 750,00 грн підлягає стягненню в якості майнової шкоди заподіяної ОСОБА_1 неправомірними діями ОСОБА_2 .

Також колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не було пропущено строк позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в частині першій статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності для потерпілого у кримінальному провадженні за вимогами про відшкодування шкоди співпадає з моментом появи у кримінальному провадженні особи у статусі підозрюваного чи обвинуваченого, тобто коли у потерпілого виникає право на пред`явлення позову до конкретної особи.

Отже, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом 17 квітня 2023 року, не пропустив строк позовної давності, оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року.

Щодо поданого до Верховного Суду у липні 2024 року клопотання ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України; його повноваження обмежені правилами глави 2 розділу VЦПК України - «Касаційне провадження».

Положеннями частини першої статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність

застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про застосування строків позовної давності.

Крім того, судом апеляційної інстанції вирішувалося клопотання ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, врахував вище викладене і обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати