Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №520/2125/18

Постанова

Іменем України

28 січня 2019 року

м. Київ

справа № 520/2125/18

провадження № 61-42072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 рокуу складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приватною власністю шляхом знесення будинку.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 на праві власності належить садовий будинок, загальною площею 248,2 кв.м, житловою площею

124,9 кв.м, та земельна ділянка розміром 0,0361 га, що розташовані по АДРЕСА_1. На суміжній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_5, остання здійснила самочинне розширення та фактичне будівництво нового будинку, в наслідок чого будинок знаходиться на одній (спільній) стінній перегородці та порушує освітлення і інсоляцію всієї земельної ділянки і особливо частини земельної ділянки, яка знаходиться у власності позивачки.

Посилаючись на те, що самочинне будівництво значно порушує право приватної власності, ОСОБА_4 просила суд задовольнити її вимоги шляхом зобов'язання ОСОБА_5 за її кошти знести самочинно збудований будинок.

Одночасно із позовною заявою представник ОСОБА_6 подав заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,0083 га, та садовий будинок, загальною площею 40,2 кв.м та житловою площею 25,6 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2;

- заборони ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам здійснювати будь-яке будівництво на земельній ділянці, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,0083 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

- заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії, спрямовані на введення в експлуатацію садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 40,2 кв.м та житловою площею 25,6 кв.м.;

- заборони Департаменту Державної архітектурної інспекції в Одеській області реєструвати декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідачка веде активну діяльність щодо можливості продажу зазначеної земельної ділянки та садового будинку, що підтверджується оголошеннями в мережі Інтернет щодо пропозиції по продажу зазначених об'єктів, а введення в експлуатацію та подальше відчуження будівель та споруд, знесення яких є предметом поданого позову, зробить неможливим чи значно ускладнить виконання можливого рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02 квітня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою з огляду на обставини справи, характер правовідносин, предмет та підстави позову, обсяг позовних вимог, а тому відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задоволено частково.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 02 квітня 2018 року скасовано.

Заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності

ОСОБА_5

Заборонено ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії, спрямовані на введення в експлуатацію садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Заборонено Департаменту Державної архітектурної інспекції в Одеській області реєструвати декларації про початок виконання будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні приватною власністю, а із фотографій, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач має намір продати належний йому на праві власності садовий будинок, на який позивач просить накласти арешт та заборонити його відчуження.

07 серпня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року та залишити в силі ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 02 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено принцип рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, оскільки ОСОБА_5 не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4, у зв'язку з чим ОСОБА_5 не була присутня на судовому засіданні та не надала заперечень на апеляційну скаргу, що позбавило її можливості надати свої пояснення щодо заявленого клопотання та апеляційної скарги.

У січні 2019 року матеріали цивільної справи № 520/2125/18 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положеннями статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відомостей про те, що ОСОБА_5 була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи немає. Кореспонденція адресована ОСОБА_5 повернулася до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання» (а. с. 51-52 виділених матеріалів), що є неналежним доказом виконання судом вимог статей 128-130 ЦПК України тобто не є доказом, який підтверджує належну фіксацію повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, згідно статті 43 ЦПК України мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 369 ЦПК України визначено особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ.

Частиною другою статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову Законом не відноситься до тих ухвал, апеляційні скарги на які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_5 порушені через непоінформованість її про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позбавило її можливості надати свої доводи, міркування щодо питань, які виникли під час судового розгляду, і заперечення проти клопотання та апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська