Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №2608/8903/12

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 2608/8903/12

провадження № 61-22681 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,Шиповича В.

В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал";

заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року у складі судді Бабич Н. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулось до суду із заявою про заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року у справі № 2608/8903/12 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2008 року № 39-180/08-Ап, яка складається з основного боргу в сумі 340 029,33 грн, відсотків в сумі 106 016,27 грн, комісійних в сумі 17 402,22 грн, пені в сумі 20
000 грн. Також стягнуто сплачений судовий збір у сумі 3 219 грн.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року в частині визначення розміру пені у сумі 20 000 грн скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" пеню в розмірі 100 000 грн, в іншій частині рішення залишено без змін.

15 листопада 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за договором кредиту від 02 липня 2008 року від № 39-180/08-Ап, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1.

Ураховуючи викладене, ТОВ "Вердикт Капітал" просило суд замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 2608/8903/12 за позовомПАТ
"Банк" "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий міст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - ТОВ "Ведикт Капітал" у справі за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи заяву ТОВ "Ведикт Капітал", суд першої інстанції виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ТОВ "Ведикт Капітал", замінивши стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо боржника ОСОБА_1, оскільки у зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 2608/8903/12 із Святошинського районного суду м. Києва.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що предметом договору про відступлення права вимоги від 15 листопада 2018 року були саме зобов'язальні правовідносини, існуючі на підставі кредитного договору. Заявник набув права вимоги лише за основним боргом за кредитним договором від 02 липня 2008 року № 39-180/08-Ап, укладеним між ПАТ

"Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, без врахування суми судового збору, яка включена до виконавчого листа та підлягає стягненню з боржника в межах виконавчого провадження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 року ТОВ "Ведикт Капітал" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року у справі № 2608/8903/12 позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії Центральне регіональне управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2008 року № 39-180/08-Ап, яка складається з основного боргу в сумі 340 029,33 грн, відсотків в сумі 106 016,27
грн, комісійних в сумі 17 402,22 грн, пені в сумі 20 000 грн. Також стягнуто сплачений судовий збір у сумі 3 219 грн (а. с. 127-129, т. 1).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2013 року в частині визначення розміру пені у сумі 20 000 грн скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" пеню в розмірі 100 000 грн, в іншій частині рішення залишено без змін.

Отже, загалом сума боргу ОСОБА_1 перед банком склала 566 666,82 грн (а. с. 127-129,158-160, т.1).

За заявою ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 23 липня 2013 року видано виконавчий лист (а. с.163, т.1).

15 листопада 2018 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за договором від 02 липня 2008 року № 39-180/08-Ап, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 (а. с. 8-10,12-11-13, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 442 ЦПК).

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України), може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно із статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, заміна осіб у окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Приймаючи до уваги положення статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з частиною 5 статті 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Задовольняючи заяву ТОВ "Вердикт Капітал", суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що до заявника перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору від 02 липня 2008 року, який був укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1.

Встановивши, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною 5 15 Закону України "Про виконавче провадження", для заміни стягувача у справі.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович