Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 712/14777/18

провадження № 61-2351св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрфінресурс",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року у складі суддіМельник І. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрфінресурс" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінресурс"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позову посилалася на таке. 12 березня 2007 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), укладений договір кредиту № 895/06-034-112, відповідно до якого їй надано кошти в сумі 57 518 швейцарських франків, за умови сплати обов'язкового щомісячного платежу у розмірі 685 швейцарських франків, та з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11 березня 2014 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит наданий позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки "SUBARU tribeca", 2007 року випуску, сірого кольору, згідно з договором купівлі-продажу від 28 лютого 2007 року № 98/02-2007, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (далі - ТОВ "Меркурій"). Договір купівлі-продажу укладений саме у гривнях, а не в будь-якій іншій валюті.

12 березня 2007 року укладений договір застави № Дз 895/06-034-112, згідно з яким на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передано в заставу автомобіль марки "SUBARU tribeca", 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

12 березня 2007 року також укладено договір поруки № 1-895/06-034-112 між АКБ СР "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

При ознайомленні поручителя ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що 03 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на зазначений автомобіль марки "SUBARU tribeca".

Згідно з виконавчим написом нотаріуса, у 2011 році нотаріус пропонував задовольнити вимоги стягувача в сумі 26 785,33 швейцарських франків, що згідно з курсом Національного банку України станом на 07 квітня 2011 року становило 232
932,79 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 26 032,55 швейцарських франків; сума заборгованості за відсотками - 512,59 швейцарських франків; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 217,94 швейцарських франків; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 22,25 швейцарських франків.

Вважала, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки на момент його вчинення заборгованості за кредитом не існувало, тим більше безспірної, тому не було жодних законних підстав вчиняти виконавчий напис. Істотними умовами договору не передбачено видачі кредитних коштів в іноземній валюті, оскільки первинні документи підтверджують надання кредиту в гривнях, а отже, і виконавчий напис вчинявся свідомо із порушенням вимог закону.

Оспорюваний виконавчий напис видано на дострокове стягнення усієї суми нарахованої кредитором заборгованості до закінчення дії кредитного договору, тобто до березня 2014 року включно, ігноруючи дострокове погашення кредитних зобов'язань. При цьому оспорюваний виконавчий напис приватного нотаріуса підлягав для пред'явлення до примусового виконання у строк в один рік, тому пред'явлення такого виконавчого документа у 2018 році є умисним грубим порушенням вимог закону.

Згідно з умовами кредитного договору та договору застави банк повинен надіслати особі, яка порушила свої зобов'язання, письмову вимогу про усунення порушення.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріуса вимагає підтвердження такого надіслання, а також пересвідчитися в отриманні його саме боржником. Крім того, за розрахунками позивача, заборгованості перед кредитором станом на 03 травня 2011 року взагалі не існує в сумі, що вказана в оскаржуваному виконавчому написі.

Жодних повідомлень від кредитора позивачка не отримувала, у нотаріуса не було підстав вчиняти виконавчий напис, оскільки він мав пересвідчитись в отриманні поштових відправлень як позивача, так і третьої особи - поручителя, а також, що наявна згода позичальника та поручителя із вказаними сумами заборгованості. У виконавчому написі зазначений строк, за який проводилось стягнення, а саме з 11 квітня 2010 року до 07 квітня 2011 року. У цей період часу прострочення зі сплати боргу не існувало, зазначена нотаріусом сума заборгованості за кредитом у розмірі 26 785,33 швейцарських франків підтверджує дострокове стягнення на всю суму коштів, а не за період періодичних платежів; нотаріусом вказано, що строк платежу за кредитним договором настав 07 квітня 2011 року, проте кінцевим терміном погашення кредиту за договором є березень 2014 року.

Вважала, що виконавчий напис нотаріуса вчинений в порушення вимог закону, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

У виконавчому написі нотаріуса не зазначено момент виникнення заборгованості - дату невиконання/неналежного виконання зобов'язань позичальником. Як підтверджено кредитором у довідці № 301.5-6839 з 27 березня 2010 року до 25 липня 2011 року, що включає період, за який звернуто стягнення у виконавчому написі нотаріуса, з 11 квітня 2010 року до 07 квітня 2011 року переплата позичальника становить 2 576,15 швейцарських франків: обов'язковий щомісячний платіж - 685 швейцарських франків; період з 27 березня 2010 року до 25 липня 2011 року становить 16 місяців; згідно з графіком платежів у кредитному договорі за період з 27 березня 2010 року до 25 липня 2011 року до сплати - 10 960
швейцарських франків; сплачено позичальником за вказаний період 13 536,15
швейцарських франків, тобто переплата складає 2 576,15 швейцарських франків.

Посилаючись на те, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні необхідні для стягнення документи: підтвердження здійснення звірки розрахунків з боржником та погодження такої заборгованості з поручителем на підставі первинних документів; договори на обслуговування банківських рахунків позичальника, відкритих кредитором в іноземній валюті - в швейцарських франках; первинні документи - меморіальні ордери у відповідній кількості до здійснених сплат позичальником, позивачка просила виконавчий напис, вчинений 03 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. про звернення стягнення на автомобіль марки "SUBARU tribeca", 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 згідно з довідкою від 01 березня 2007 року № 04/01/006275, довідки-рахунку від 28 лютого 2007 року серія ЄГП № 134633, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2019 року замінено відповідача ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Укрфінресурс".

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що кредитний договір та договір застави недійсними, розірваними чи припиненими не визнані, тому у кредитора виникло право вимагати виконання обов'язків боржника, передбачених договором, у тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь-який час, доки договір є чинним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами проігноровано та не відображено в оскаржуваних рішеннях докази, якими було обґрунтовано позовну заяву та клопотання позивача про забезпечення позову; допущено невиконання ухвал суду відповідачем та особою, яка стверджувала, що є правонаступником банку - ТОВ "ФК "Укрфінресурс"; не враховано документів, що є належними доказами, на підставі яких було вчинено виконавчий напис нотаріуса; пропущення відповідачем строку в один рік для пред'явлення виконавчого напису нотаріуса; відсутності підтвердження вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису; відсутності умови кредитного договору щодо кредитування у швейцарських франках, про заборгованість у яких зазначено в оскаржуваному виконавчому провадженні; не з'ясовано обставини та події, в тому числі щодо наявного рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків від 23 вересня 2014 року, яке було одержано відповідачем після отримання виконавчого напису нотаріуса, яким достроково стягнуто суму боргу за одним і тим же кредитним договором, а позов подано до тих самих осіб, з тих самих підстав; не надано оцінки недійсності (нікчемності) правочинам: договору факторингу та договору відступлення права вимоги від 31 липня 2018 року за кредитними зобов'язаннями, які припинились 09 вересня 2011 року згідно з умовами договору застави та 11 вересня 2014 року та відповідно до Закону, що були укладені 31 липня 2018 року за неіснуючою заборгованістю; не враховано незаконне залучення ТОВ "ФК "Укрфінресурс" як правонаступника банку; відсутності доказів у товариства щодо права бути правонаступником у зв'язку з відсутністю спеціальних дозволів на право здійснення банківської діяльності та права на розрахунково-касове обслуговування клієнтів банку в іноземній валюті - у швейцарських франках; не взято до уваги наявність довідки, виданої ПАТ "Укрсоцбанк" та розрахунків позивача щодо дострокового погашення кредиту 09 вересня 2011 року; проігноровано офіційну інформацію про особу кредитора, яким ПАТ "Укрсоцбанк" не є; не з'ясовано відсутності письмового дозволу у Черкаської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" на право здійснення певного виду банківських операцій, без якого кредитування філією є неможливим. Суди також не звернули уваги, що існують підстави, за яких виконавчий напис визнається таким, що не підлягає виконанню, а саме згідно з умовами кредитного договору та договору застави, банк повинен надіслати особі, яка порушила свої обов'язки, письмову вимогу про усунення порушення. Порядок вчинення виконавчого напису нотаріуса вимагає підтвердження такого надіслання, а також пересвідчитися в його отриманні саме боржником. Тому нотаріус перед вчиненням виконавчого напису мав пересвідчитись в отриманні поштових відправлень як позивача, так і третьої особи - поручителя, а також у наявній згоді позичальника та поручителя із вказаними сумами заборгованості. Проте жодних повідомлень від кредитора позивачка не отримувала, а в нотаріуса не було підстав вчиняти виконавчий напис. Натомість виконавчий напис було здійснено на порушення вимог глави 16 частин другої, третьої статті 2 наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", якою встановлено, що "вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця".

У травні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "ФК "Укрфінресурс", у якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року дію рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року зупинено.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law23~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law24~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law25~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law26~.

Частиною 1 статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що усуді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності ~law27~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що 12 березня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 895/06-034-112 на купівлю автотранспортних засобів (т. 1, а. с. 11-13).

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 57 518 швейцарських франків зі сплатою 10,2 % відсотків річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно з графіком, який вказаний в підпункті 1.1.1 пункту 1.1 статті 1 договору (т. 1, а. с. 11).

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит наданий позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки "SUBARU tribeca", 2007 року випуску, сірого кольору, згідно з договором купівлі-продажу від 28 лютого 2007 року № 98/02-2007, укладеним з ТОВ "Меркурій".

12 березня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір застави № Дз 895/06-034-112, згідно з пунктом 1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту автомобіль марки "SUBARU tribeca", 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 14).

Згідно з пунктом 2.4.8 договору застави заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання заставодавцем зобов'язань, передбачених договором кредиту, або невиконання заставодавцем зобов'язань, передбачених пунктами 2.1.3-2.1.5,2.1.7 та 2.1.9 цього договору (т. 1, а. с. 15).

Пунктом 4.2 договору застави звернення стягнення на предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору (т. 1, а. с. 15).

12 березня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 1-895/06-034-112, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту, а також відшкодування витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за договором кредиту, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов'язків за договором кредиту в порядку черговості, встановленому договором кредиту (т. 1, а. с. 16).

Відповідно до оспорюваного виконавчого напису нотаріуса від 03 травня 2011 року звернуто стягнення на автомобіль марки "SUBARU tribeca", 2007 року випуску, шасі № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1. Строк, за який проводиться стягнення, з 11 квітня 2010 року до 07 квітня 2011 року. Запропоновано задовольнити вимоги стягувача ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 26 785,33 швейцарських франків, що станом на 07 квітня 2011 року становить 232 932 грн (т. 1, а. с. 9).

Згідно з договором факторингу від 31 липня 2018 року фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів від 12 березня 2007 року № 895/06-034-112, що укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 99,100).

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 31 липня 2018 року, за договором застави від 12 березня 2007 року № Дз 895/06-034-112 ПАТ "Укрсоцбанк" передало, а ТОВ "ФК "Укрфінресурс" прийняло всі права за договором застави, що укладений між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 98).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція), яка була чинною, на час вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Надалі наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), а наказ про затвердження Інструкції визнано таким, що втратив чинність.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України "Про нотаріат" та розділі 32 Інструкції (тут і далі йдеться про норми Інструкції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Інструкція містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 284,286 розділу 32 Інструкції (пункти 1,3 глави 16 розділу ІІ Порядку)).

Згідно з пунктом 283 розділу 32 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.

Пунктом 283 розділу 32 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Подібні норми, передбачені підпунктами 3.2,3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, якими визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Проте характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (пункт 283 розділу 32 Інструкції, підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 283 розділу 32 Інструкції вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Подібні правила передбачені підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини.

Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок у подібних правовідносинах зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Судами попередніх інстанцій на порушення норм процесуального права не встановлено та не перевірено факт надіслання банком ОСОБА_1 вимоги про негайне повернення заборгованості за кредитним договором та отримання боржником такої вимоги, що давало б можливість боржнику усунути наявні порушення. З цього питання докази не досліджувалися, а суди не пропонували сторонам надати такі докази та не попередили про наслідки невчинення таких дій (статті 12, 13 ЦПК України).

Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, що міститься у пункті 52 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

Отже, враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, належним чином не перевірені доводи апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Водночас доводи касаційної скарги про те, що довідка № 301.5-6839 станом на 20 жовтня 2011 року з датою проводки 09 вересня 2011 року, яка видана ПАТ "Укрсоцбанк", свідчить про дострокове погашення кредитного договору та відсутності заборгованості, є необґрунтованими, оскільки ця довідка підтверджує, що ОСОБА_1 погодилась з усіма умовами договору та сплачувала певну суму заборгованості у валюті кредиту, а залишок заборгованість на момент вчинення виконавчого напису було встановлено та посвідчено нотаріусом.

Необґрунтованими також є доводи касаційної скарги про наявність рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків від 23 вересня 2014 року, яке було одержано відповідачем після отримання виконавчого напису нотаріуса, яким достроково було стягнуто суму боргу за одним і тим же кредитним договором, а позов подано до тих самих осіб з тих самих підстав.

Законодавством не заборонено вчинення виконавчого напису з метою захисту свого порушеного права шляхом позасудового вирішення спору, а у разі невиконання боржником цього виконавчого напису - звернутись до суду за захистом свого порушеного права як кредитора.

Посилання заявника на незаконність залучення ТОВ "ФК "Укрфінресурс" як правонаступника банку, ігнорування відсутності доказів у товариства щодо права бути правонаступником є безпідставним, оскільки ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 лютого 2019 року замінено відповідача ПАТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Укрфінресурс". Зазначена ухвала не оскаржувалась та не скасована.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не переглянув справу за правилами статті 367 ЦПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду необхідно повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку доказам у справі, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін, ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

З урахуванням наявних у справі доказів та характеру правовідносин, що виникли між сторонами, апеляційний суд має перевіритифакт надсилання банком ОСОБА_1 вимоги про негайне повернення заборгованості за кредитним договором та отримання боржником такої вимоги.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко