Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2019 року у справі №591/1150/18

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 591/1150/18

провадження № 61-10079св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Сумський міський голова Лисенко Олександр Миколайович , комунальне підприємство «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради, Сумська міська рада,

третя особа - департамент інфраструктури міста Сумської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської міської ради на постанову Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року у складі суддів: Кононенко О. Ю. , Криворотенко В. І. , Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича, комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради, Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, зміну запису у трудовій книжці стосовно звільнення, стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов мотивовано тим, що з 01 червня 2017 року розпорядженням Сумського міського голови Лисенка О.М. № 189-К від 22 травня 2017 року він був призначений на посаду директора КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради на підставі контракту між ним та Сумською міською радою від 22 травня 2017 року.

Строк дії контракту встановлювався з 01 червня 2017 року по 01 червня 2018 року. Враховуючи систематичне невиконання Сумською міською радою, зокрема, міським головою Лисенком О.М. умов укладеного контракту в частині зобов`язання створити належні умови для матеріального забезпечення і організації роботи керівника; забезпечення його, як керівника, належними умовами праці, 31 січня 2018 року він подав Сумському міському голові Лисенку О.М. заяву про дострокове розірвання контракту з 01 лютого 2018 року. Проте, 09 лютого 2018 року Сумський міський голова Лисенко О. М. прийняв розпорядження № 50-К, яким його було звільнено з посади з підстав, передбачених контрактом (п.п. 5.4.6. контракту між Сумською міською радою та ОСОБА_1 від 22.05.2018 року; п. 8 ст. 36 КЗпП України). Позивач вважав, що таким чином Сумський міський голова незаконно змінив підставу та дату його звільнення з займаної посади. Крім того, КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради не виплатив йому вихідну допомогу при звільненні, несвоєчасно (23 квітня 2018 року) виплатив заробітну плату за січень 2018 року та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки.

У зв`язку з вищезазначеним та з уточненими позовними вимогами (том 2, а.с. 9), просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Сумського міського голови Лисенка О.М. № 50 від 09 лютого 2018 року про звільнення його з посади директора КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради; зобов`язати Сумського міського голову Лисенка О.М. змінити запис у його трудовій книжці щодо звільнення, а саме внести запис про звільнення з посади директора КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради з 01 лютого 2018 року на підставі ч.1 ст. 39 КЗпП України; стягнути з КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради на його користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі 14800,59 грн; стягнути з КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради на його користь середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги, заробітної плати за січень 2018 року та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, починаючи з 01 лютого 2018 року по день ухвалення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача є законним, оскільки ним не були виконані обов`язки, визначені пунктами 2.1.8 та 5.4.6 контракту, а саме в строк до 01 жовтня 2017 року не був поданий на погодження до уповноваженого органу Сумської міської ради (департаменту інфраструктури Сумської міської ради) проект фінансового плану комунального підприємства на 2018 рік, що є підставою для дострокового припинення трудового договору з ініціативи власника. Суд вважав, що позивач, як керівник відповідної юридичної особи в день звільнення мав сам виплатити собі всі суми, що належали йому від підприємства на день звільнення, тому відмовив у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 січня 2019 року та постановлено нове, яким визнано незаконним та скасувати розпорядження Сумського міського голови Лисенка О.М. № 50-к від 09 лютого 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради. Зобов`язано Сумського міського голову Лисенка О.М. змінити підставу звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 , а саме: внести запис про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради з 01 лютого 2018 року на підставі ч. 1 ст. 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням власником трудового договору. Стягнуто з Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 14800 гривень 59 копійок. Стягнуто з Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги, заробітної плати за січень 2018 року та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, починаючи з 01 лютого 2018 року по 22 квітня 2019 року у розмірі 73641, 96 грн, який визначений без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 неодноразово звертався від імені очолюваного ним комунального підприємства до Сумського міського голови Лисенка О.М. та структурних підрозділів Сумської міської ради з проханням створити йому належні умови для роботи передбачені його контрактом, на що власник не вживав необхідних заходів чим порушив умови, передбачені п. п. 1.1., 2.3.4 контракту, а отже, позивач мав право на дострокове розірвання трудового договору за його ініціативою з 01 лютого 2018 року на підставі ч. 1 ст. 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням власником трудового договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Сумська міська рада просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вищезазначеним позовом та витребувано страву з Зарічного районного суду м. Суми № 591/1150/18.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , в частині змінити підстав звільнення у трудовій книжці, не має, оскільки позивачем в строк до 01.10.2017 року не був поданий на погодження до уповноваженого органу Сумської міської ради (департаменту інфраструктури Сумської міської ради) проект фінансового плану комунального підприємства на 2018 рік, а отже ОСОБА_1 не були виконані обов`язки визначені пунктами 2.1.8 та 5.4.6 контракту.

Також заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 116 КЗпП України, в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, заробітної плати за січень 2018 року та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, оскьки відповідно до контракту між Сумською міською радою та ОСОБА_1 від 22.06.2017 року та Статуту комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 26.10.2016 року № 1261-МР, саме позивач мав здійснити всі необхідні виплати у день звільнення, так як саме він був керівником відповідної юридичної особи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

Відзив по справі не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач був призначений на посаду директора Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради з 01 червня 2017 року розпорядженням Сумського міського голови Лисенка О.М. № 189-к від 22 травня 2017 року і працював на підставі контракту, укладеного між ним та Сумською міською радою 22 травня 2017 року (том 1, а.с. 20, 27-36).

Строк дії вказаного контракту встановлювався з 01 червня 2017 року по 01 червня 2018 року (п. 6.1 контракту).

КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради заснований та діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 1261-МР від 26 жовтня 2016 року.

Відповідно до п. 1.1 контракту керівник (позивач) зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його беззбиткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а власник (Сумська міська рада в особі Сумського міського голови Лисенка О.М.) зобов`язується створити належні умови для матеріального забезпечення і організації роботи керівника.

Пунктом 5.4.6 укладеного між сторонами контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей Контракт розірваний без попередження за ініціативою власника до закінчення строку його дії у разі невиконання або неналежного виконання Порядку складання, погодження, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств, затвердженого відповідним рішенням виконавчого комітету. У свою чергу, пунктом 2.1.8 укладеного контракту визначено, що керівник зобов`язаний погоджувати у встановленому порядку фінансові плани, які формуються на підприємстві, забезпечувати їх виконання, пунктом 2.1.9 також визначено, що керівник зобов`язаний звітувати про фінансово-господарську діяльність підприємства та про результати ефективності використання комунального майна і прибутку.

31 січня 2018 року позивач подав Сумському міському голові заяву про дострокове розірвання контракту з 01 лютого 2018 року (том 1, а.с. 22) і на вимогу його першого заступника (в.о. міського голови Войтенка В.В.) від 31 січня 2018 року № 212/03.02.02-17, 01 лютого 2018 року уточнив свою заяву, вказавши підстави для дострокового розірвання контракту: невиконання власником пунктів п. 1.1, п. 2.3.4 (створити належні умови для матеріального забезпечення і організації роботи керівника; забезпечувати керівника належними умовами праці), та відповідно до п. 5.5.2 контракту (з інших причин, які перешкоджають виконанню обов`язків за контрактом), просив розірвати контракт до закінчення його дії (том 1, а.с. 24).

Розпорядженням Сумського міського голови Лисенка О.М. № 50-К від 9 лютого 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача було звільнено з підстав, передбачених п.п. 5.4.6. контракту, укладеного між Сумською міською радою та ОСОБА_1 від 22.05.2018 року; п. 8 ст. 36 КЗпП України (том 1, а.с. 21).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Підстави припинення трудового договору встановлено ст. 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - ст. ст. 38 і 39 цього кодексу.

Положеннями ст. 39 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір (п.п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП України) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Посилання заявника у касаційній скарзі, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , в частині змінити підстав звільнення у трудовій книжці, не має, оскільки позивачем в строк до 01.10.2017 року не був поданий на погодження до уповноваженого органу Сумської міської ради (департаменту інфраструктури Сумської міської ради) проект фінансового плану комунального підприємства на 2018 рік, а отже ОСОБА_1 не були виконані обов`язки визначені пунктами 2.1.8 та 5.4.6 контракту, спростовані встановленими апеляційним судом обставинами.

Так апеляційним судом встановлено, що 16 червня 2017 року позивач від імені очолюваного ним комунального підприємства звертався до Сумського міського голови Лисенка О.М. із заявою про вирішення питання про надання у користування нежитлового приміщення площею біля 100 кв. м для виконання статутних повноважень (розміщення адміністрації та служб комунального підприємства) (том 1, а.с. 37).

Також судом встановлено судом, департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надав відповідь, що вільні нежитлові приміщення комунальної власності для можливості розміщення даного комунального підприємства відсутні (том 1, а.с. 38).

27 жовтня 2017 року позивач повторно звертався до профільного виконавчого структурного підрозділу Сумської міської ради департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про надання в оренду нежитлового приміщення, орієнтовною площею 80,0 кв. м по вулиці Данила Галицького , 27 в місті Суми для можливості розміщення адміністрації та служб комунального підприємства (том 1, а.с. 39).

Апеляційним судом встановлено, що жодних дій по передачі даного нежитлового приміщення не було здійснено.

Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради запропонував КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради взяти у користування нежитлове приміщення, площею 57,6 кв. м по вул. М.Кощія, 27 в м. Суми (том 1, а.с. 40-41).

Проте, це приміщення виявилося непридатним для використання, про що позивач повідомив заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів влади ОСОБА_2 (том 1, а.с. 42-43).

17 січня 2018 року позивач, як директор КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради, звернувся до міського голови з листом № 3/3-1 про надання у користування нежитлових приміщень за адресою м. Суми, вул. Харківська, 42 , після їх звільнення КП «Сумитеплоенергоцентраль» СМР для розміщення адміністрації та служб КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради (том 1, а.с. 44).

Проте, як досліджено апеляційним судом відповіді стосовно можливості отримання у користування вказаного приміщення не надійшло.

Таким чином, апеляційний суд встановивши фактичні обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується й суд касаційної інстанції, про те, що ОСОБА_1 неодноразово звертався від імені очолюваного ним комунального підприємства до Сумського міського голови Лисенка О. М. та структурних підрозділів Сумської міської ради з проханням створити йому належні умови для роботи, на що власник не вживав необхідних заходів чим порушив умови, передбачені п. п. 1.1., 2.3.4 контракту, а отже, позивач мав право на дострокове розірвання трудового договору за його ініціативою з 1 лютого 2018 року на підставі ч. 1 ст. 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням власником трудового договору.

Посилання заявника в касаційній скарзі про те, що позивач, як керівник юридичної особи в день звільнення мав сам виплатити собі всі суми, що належали йому від підприємства на день звільнення, є безпідставним, та були спростовані апеляційним судом.

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 Статуту, засновником підприємства є Сумська міська рада. З питань своєї діяльності підприємство підпорядковане департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради, до сфери управління (у тому числі координації роботи) якого належить підприємство (том 1, а.с. 78-83).

Прийняття і звільнення керівника із займаної посади здійснюється на підставі розпорядження міського голови (п. 1.3).

Керівник, крім іншого, зобов`язаний погоджувати у встановленому порядку фінансові плани, які формуються на підприємстві, забезпечувати їх виконання (п. 2.1.8).

Власник зобов`язаний, зокрема, забезпечувати Керівника належними умовами праці та надавати фінансову підтримку підприємству, необхідну для здійснення господарської діяльності підприємства. Заслуховувати звіти про результати роботи підприємства та керівника (п. п. 2.3.4, 2.3.5).

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

При обчисленні розміру вихідної допомоги використовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1995 року № 100 із змінами і доповненнями.

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до довідки КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради № 40 від 01 березня 2018 року, середньомісячна заробітна плата позивача становить 4933,53 грн, середньоденна заробітна плата складає 240,66 грн (том 1, а.с. 47).

Отже, позивачу мала бути виплачена вихідна допомога при достроковому розірванні контракту з власної ініціативи у розмірі 14800,59 грн (4933,53 грн х 3 місяці).

З довідки КП «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради № 121 від 22 червня 2018 року апеляційним судом встановлено, що заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористану відпустку були виплачені позивачу лише 23 квітня 2018 року (том 1, а.с. 180).

У період з 01 січня 2018 року по 19 квітня 2018 року на поточний рахунок підприємства, який відкритий в ГУ ДКСУ у Сумській області надходжень коштів не було.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як встановлено апеляційним судом, середньоденна заробітна плата позивача складає 240,66 грн (том 1, а.с. 47), а час затримки розрахунку при звільненні, слід рахувати за період з 01 лютого 2018 року по 22 квітня 2019 року, тобто, по день ухвалення рішення апеляційним судом і складає 306 робочих днів.

Отже, апеляційний суд дослідивши всі фактичні обставини справи прийшов до вірного висновку, з яким погоджується й суд касаційної інстанції, що середній заробіток за весь час затримки належних позивачу виплат по день ухвалення рішення становить 73641,96 грн (240,66 грн х 306), який визначений без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата їх є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідили обставини справи, правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Інші аргументі касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанова апеляційного суду - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року зупинено виконання постанови Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження, виконання судового рішення за результатами їх перегляду підлягають поновленню відповідно до вимог частини третьої статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року без змін.

Поновити виконання постанови Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. П. Штелик