Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №638/11837/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 461/1561/16

провадження № 61-12621св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування»

представник відповідача - Шляхетський Андрій Леонідович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова в складі судді Шишкіної О. В. від 28 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Хорошевського О. М. від 31 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобуванння» (далі - ПАТ «Укргазвидобування») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення попередніх умов праці, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 06 квітня 2010 року ним з відповідачем було укладено трудовий договір, було роз'яснено права та обов'язки та умови праці на підприємстві. У період з 06 квітня 2010 року до моменту видання наказу № 96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу» відповідно до нормативних документів підприємства він постійно працював в самостійному структурному підрозділі відповідача на посадах з безпосереднім підпорядкуванням голові правління - начальником контрольно-ревізійного управління ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», начальником управління контрольно-ревізійної роботи, начальником контрольно-ревізійної служби. 16 травня 2017 року його ознайомили з оскаржуваним наказом № 96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу» про те, що у зв'язку з включенням контрольно-ревізійної служби до складу управління внутрішнього аудиту та контролю на правах структурного підрозділу цього управління на підставі частини другої статті 32 КЗпП України, переміщено його з 27 березня 2017 року з контрольно-ревізійної служби до контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, у межах кваліфікації та посади, обумовленої трудовим договором, із збереженням істотних умов праці. ОСОБА_1 зазначав, що переміщення відбулось за його відсутності на роботі у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з односторонньою зміною умов трудового договору, про що його не було повідомлено не пізніше ніж за два місяці, як це передбачено трудовим законодавством, з ним такі умови не погоджувались та згоду на роботу за новими умовами він не надавав. Указував, що фактично суттєво змінився правовий статус самостійного структурного підрозділу «Контрольно-ревізійна служба», на роботу в якому він погоджувався, який наказом № 196 від 23 березня 2017 року виключено зі штатного розкладу ПАТ «Укргазвидобування» та включено до штатного розкладу Управління внутрішнього аудиту та контролю ПАТ «Укргазвидобування». Таким чином, знизився рівень її ієрархії в структурі відповідача, рівень підпорядкування, ступінь самостійності, яким був наділений підрозділ, функції контрольно-ревізійної служби значно змінилися, зокрема, за обсягом повноважень, що впливає на його умови праці за укладеним трудовим договором. Крім того, унаслідок грубого порушення відповідачем трудового законодавства йому було заподіяно моральну шкоду, яка виражається в тому, що психологічна ситуація, яка виникла у зв'язку з незаконним його переміщенням на інше робоче місце, погіршила стан його здоров'я.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу». Поновлено попередні умови праці ОСОБА_1, обумовлені трудовим договором. Стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 виходив із положень статтей 21, 31 КЗпП України та тих обставин, що будь-яка зміна трудової функції позивача, робочого місця, місця роботи позивача, інших істотних умов праці, що виходить за межі трудового договору без згоди працівника не допускається, тому вважав, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Укргазвидобування» залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що зміна істотних умов трудового договору, укладеного ПАТ «Укргазвидобування» з ОСОБА_1, проведена з порушенням вимог частини третьої статті 32 КЗпП України, власник не попередив працівника за два місяці про такі зміни, чим порушив трудові права позивача.

У березні 2018 року ПАТ «Укргазвидобування» подало касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, судами порушено норми матеріального та процесуального права. Будь-яких додаткових умов праці (визначення конкретного робочого місця, порядок призначення на посаду і звільнення з посади тощо) ні при укладенні трудового договору з позивачем, ані в подальшому при переведенні позивача на посаду начальника контрольно-ревізійної служби за наказом від 12 квітня 2011 року № 87-к сторонами не визначалось та не погоджувалось. У зв'язку із чим висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання сторонами додаткових умов праці за укладеним з позивачем трудовим договором, які суди вважали встановленими, не відповідають дійсним обставинам справи та є недоведеними.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 131-к від 06 квітня 2010 року з 07 квітня 2010 року працював на посаді начальника контрольно-ревізійного управління, з 07 червня 2010 року - на посаді начальника управління контрольно-ревізійної роботи (наказ № 270-к від 07 червня 2010 року), з 13 квітня 2011 року - на посаді начальника контрольно-ревізійної служби (наказ № 87-к від 12 квітня 2011 року).

Відповідно до пункту 12.17.11 статуту ПАТ «Укргазвидобування», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 13 червня 2016 року № 38, голова правління затверджує організаційну структуру апарату управління товариства (та надає копії організаційної структури та наказу про її затвердження акціонеру не пізніше трьох робочих днів з дати її затвердження), дочірніх підприємств товариства, які засновані товариством, філій, представництв та інших відокремлених підрозділі товариства.

Наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 07 березня 2017 року № 152 затверджено організаційну структуру апарату управління ПАТ «Укргазвидобування».

Наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 23 березня 2017 року № 196 з метою приведення штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління ПАТ «Укргазвидобування», затвердженої наказом від 07 березня 2017 року № 152, контрольно-ревізійну службу апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» включено до складу управління внутрішнього аудиту та контролю на правах структурного підрозділу цього управління та затверджено зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління ПАТ «Укргазвидобування».

Наказом № 96-к від 24 березня 2017 року «По особовому складу» у зв'язку із включенням контрольно-ревізійної служби до складу управління внутрішнього аудиту та контролю на правах структурного підрозділу управління, керуючись частиною другою статті 32 КЗпП України ОСОБА_1 з 27 березня 2017 року було переміщено з контрольно-ревізійної служби до контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, у межах кваліфікації та посади, обумовленої трудовим договором, із збереженням істотних умов праці.

Про вказані зміни позивач дізнався 03 травня 2017 року при ознайомленні з наказом про відпустку № 365-к від 14 квітня 2017 року після виходу на роботу після перебування з 20 березня 2017 року на лікарняному.

Статтею 32 КЗпП України врегульовано порядок переведення працівника на іншу роботу та зміну істотних умов праці.

Так, частиною першою статті 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві допускається тільки за згодою працівника. При цьому частиною другою цієї статті визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Заборона на переміщення застосовується лише в разі, якщо робота, на яку переміщується працівник, йому протипоказана за станом здоров'я.

У зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України). Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частина четверта статті 32 КЗпП України).

Поняття &qued;переміщення&qu>

Таким чином, зміст наказу від 24 березня 2017 року № 96-к, обставини, що передували виданню наказу, вказують на те, що підприємство здійснило переміщення позивача, що згідно положень частини другої статті 32 КЗпП України не потребує його як працівника згоди. Переміщення є мотивованим, зумовлено інтересами виробництва, позивача переміщено на тому ж підприємстві в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості у межах спеціальності, кваліфікації та посади. Посилання позивача на необхідність його згоди безпідставні, оскільки має місце не переведення відповідно до частини першої статті 32 КЗпП України, а переміщення, передбачене частиною другою статті 32 КЗпП України.

Частиною третьою статті 32 КЗП України передбачено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. До змін істотних умов праці належить зміна систем і розмірів оплати праці, пільг, компенсацій, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, розрядів, найменування посад тощо. Про зміну істотних умов праці працівник має бути попереджений письмово не пізніше ніж за два місяці.

Наказом № 96-к від 24 березня 2017 року позивач та ряд інших працівників переміщено до контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю у межах кваліфікації та посади, обумовленої трудовим договором, із збереженням істотних умов праці. Так, за змістом трудових функцій посадові інструкції начальника контрольно-ревізійної служби, затверджена 03 листопада 2014 року, та начальника контрольно-ревізійної служби, затверджена 03 листопада 2014 року, та начальника контрольно-ревізійної служби управління внутрішнього аудиту та контролю, затверджена 30 травня 2017 року, є тотожними. Як убачається з матеріалів справи, зокрема з додатку № 1 до наказу від 23 березня 2017 року № 196 «Зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ПАТ «Укргазвидобування» посада, яку займав позивач до переміщення (начальник контрольно-ревізійної служби), при переміщенні згідно з наказом від 24 березня 2014 року № 96-к залишилась незмінною. Назва посади була розширена словами про назву структурного підрозділу, які лише уточнюють робоче місце (місце безпосереднього виконання роботи) працівника, що не заборонено Національним класифікатором України «Класифікатор професій» ДК003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не довів порушення своїх трудових прав, натомість ПАТ «Укргазвидобування» обґрунтував обставини щодо переміщення позивача без його згоди.

Оскільки не встановлено порушень відповідачем прав позивача при його переміщенні на роботі, то й не підлягають вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від основних.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ПАТ «Укргазвидобування», скасовано ухвалені в справі судові рішення та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, то судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення попередніх умов праці, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 840 грн на користь публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування».

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції судові рішення судів попередніх інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило