Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 761/35475/18

провадження № 61-1663св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (у ході розгляду справи змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона-2»),

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Екобуд», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона-2» на постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «Київська пересувна механізована колона-2», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Київська пересувна механізована колона-2», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Екобуд» є забудовником об`єкта будівництва - житлового будинку з гаражами та офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 .

25 квітня 2002 року між ТОВ «Екобуд» (забудовник) і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (інвестор) було укладено угоду, за умовами якої забудовник зобов`язався за рахунок інвестора виконати дії, пов`язані із забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 . При цьому сторонами погоджено, що інвестор повинен інвестувати 88 % кошторисної вартості будівництва об`єкта, а забудовник - 12 %, що відповідає його витратам у цьому будівництві. Також угодою передбачено право інвестора передати свої права і зобов`язання за цим правочином третім особам.

21 квітня 2005 року між ТОВ «ЛК «Техбудлізинг» і ТОВ «Центробуд-трейд» було укладено інвестиційний договір, за умовами якого останнє зобов`язалося профінансувати будівництво нежитлових приміщень (офісів) загальною площею 544,38 кв. м по АДРЕСА_1 .

01 березня 2007 року ТОВ «Центробуд-трейд», на підставі відповідного договору купівлі-продажу майнових прав, передало акціонерному комерційному банку (далі - АКБ) «Київ» майнові права на вищевказане нежитлове приміщення. ТОВ «Центробуд-трейд» надало АКБ «Київ» довідку про оплату загальної вартості майнових прав на об`єкт.

05 січня 2009 року між АКБ «Київ» і ТОВ «Центробуд-трейд» була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав, якою, у зв`язку з проведенням технічної інвентаризації нежилих приміщень (офісів), сторони уточнили характеристики нежитлових приміщень на які були передані майнові права, в частині площі нежитлового приміщення (офісу) під номером АДРЕСА_1

07 серпня 2009 року між АКБ «Київ» та ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» укладено договір міни, за умовами якого у власність останнього перейшло право власності на майнові права на нежитлове приміщення (офіс) під номером АДРЕСА_3 .

За ланцюгом вказаних правочинів, у нього виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування нежилі приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 119,6 кв. м.

ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» неодноразово у 2009-2010 року зверталося до ТОВ «Екобуд» з вимогами передати вищевказане нежитлове приміщення, надати і підписати необхідні документи для реєстрації права власності, однак отримувало відмову.

ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» стало відомо, що право власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 на підставі інвестиційного контракту від 11 липня 2006 року, укладеного із ТОВ «Екобуд», перейшло до ОСОБА_1

09 вересня 2010 року ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу відчужила вказане нежитлове приміщення ОСОБА_2 .

Вказувало, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року, за результатами розгляду справи № 761/23860/15-ц, визнано недійсним інвестиційний контракт від 11 липня 2006 року № 030231, укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 .

Оскільки останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_2 , тому, вважало, що може витребувати спірне майно в останнього.

Ураховуючи наведене, ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» просило суд визнати право власності за товариством на нежилі приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 119,6 кв. м та витребувати це майно у ОСОБА_2 на свою користь.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у складі судді Савицького О. А. позов ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» задоволено.

Визнано за ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» право власності на нежилі приміщення АДРЕСА_1

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» нежилі приміщення АДРЕСА_1

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за ланцюгом правочинів у ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування - нежилі приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 119,6 кв. м. Суд вважав, що відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Крім того, оскільки останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_2 , а майно вибуло з володіння власника (ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2») поза його волею, позов у частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, також є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року в частині визнання права власності скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року в частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та закрито провадження у справі у цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач, за ланцюгом досліджених судами правочинів, отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на спірне нерухоме майно, тобто права власності на спірне нерухоме майно у нього в установленому законом порядку не виникло, тому воно й не може бути захищено в судовому порядку. Крім того, позивач набув право вимоги до ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг», оскільки перебував у договірних зобов`язаннях з вказаним товариством, а не з ТОВ «Екобуд».

При цьому, пославшись на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у справі № 761/23860/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року і постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року, предметом судового розгляду у яких був позов ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нежилі приміщення АДРЕСА_3 , суд апеляційної інстанції вважав, що спір в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, який розглядався судом був між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому у цій частині провадження у справі слід закрити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду повністю, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання права власності залишити в силі, справу в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про відсутність підстав для визнання за товариством права власності на спірне майно, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції правильно вказав, що за ланцюгом правочинів у нього виникло право власності на спірне нерухоме майно, а інший шлях для відновлення порушеного права, крім судового, відсутній.

Вважає, що особа, яка в повному обсязі проінвестувала будівництво відповідно до статті 7 Закону України «про інвестиційну діяльність» має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом та результатом інвестиції та таке майно є власністю інвестора.

Вказує, що висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, є необґрунтованими, оскільки підстави цього позову та позову у справі № 761/23860/15-ц, на яку послався суд, є різними. При цьому, вказує, що апеляційний суд вибірково закрив провадження у цій частині, при цьому ті ж самі обставини не стали для суду підставою для закриття провадження у справі в іншій частині.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Величко Д. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» ніколи не було власником спірного майна, а з позовом про визнання права власності та витребування майна може звернутися до суду тільки власник. Звертає увагу, що тотожний спір вже було вирішено судами у справі № 761/23860/15-ц

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 квітня 2002 року ТОВ «Екобуд» (забудовник) і ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (інвестор) уклали угоду № 2, відповідно до пункту 1.1 якої забудовник зобов`язався за рахунок інвестора виконати дії, пов`язані з забезпеченням зведення житлового будинку з гаражами і офісними приміщеннями на АДРЕСА_1 (об`єкт), а інвестор - інвестувати 88 % кошторисної вартості будівництва об`єкту. Вклад забудовника становить 12 % кошторисної вартості будівництва об`єкту, що відповідає його витратам у цьому будівництві.

На підставі пункту 3.4.2. угоди № 2 ТОВ «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (організація) 21 квітня 2005 року уклало інвестиційний договір № 2 на будівництво нежитлових приміщень (офісів) у будинку на АДРЕСА_1 , із ТОВ «Центробуд-трейд» (інвестор).

Предметом договору № 2 від 21 квітня 2005 року сторони передбачили інвестиційну діяльність, яка проводиться відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність».

За договором № 1 від 01 березня 2007 року між ТОВ «Центробуд-трейд» (продавець) і АКБ «Київ» (покупець) продавець продав, а покупець купив майнові права на 4 нежитлові приміщення (офіси), загальною площею 544,38 кв. м, а саме: приміщення АДРЕСА_18, площею 112,05 кв. м; АДРЕСА_19, площею 122,04 кв. м; АДРЕСА_20, площею 130,51 кв. м; АДРЕСА_21, площею 179,78 кв .м.

Відповідно до п.1.4 цього договору шляхом підписання акта приймання-передачі майнових прав сторони за договором підтвердили передачу продавцем майнових прав на об`єкт покупцю в зв`язку із здійсненням останнім 100-відсоткової їх оплати (довідка від 17 липня 2007 року № 35).

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 02 квітня 2008 року № 454 присвоєно новозбудованому блоку А житлового будинку АДРЕСА_1 поштову адресу : АДРЕСА_7 .

АКБ « Київ » та ТОВ «Центробуд-трейд» 05 січня 2009 року уклали додаткову угоду № 1 до договору № 1 купівлі-продажу майнових прав від 01 березня 2007 року. У додатковій угоді сторони визначили, що у зв`язку з проведенням технічної інвентаризації нежилих приміщень (офісів) пункт 1.1 викладений в новій редакції. За цією редакцією продавець продає, а покупець купує майнові права на 4 (чотири) нежитлові приміщення (офіси) (об`єкт), загальною площею 551,90 кв. м, які будуються в будинку за адресою: АДРЕСА_7 . Характеристика об`єкта (експлікація наведена в додатку 1 до даного договору): на першому поверсі будинку АДРЕСА_8 , загальною площею 156,60 кв. м, і АДРЕСА_16 приміщення АДРЕСА_17 , загальною площею 181,90 кв. м.

ПАТ «АКБ «Київ» (правонаступник АКБ «Київ») (сторона 1) 07 серпня 2009 року уклало з АТ «Київська пересувна механізована колона-2» (правонаступником якого є ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2») (сторона 2) договір міни.

За Договором міни сторона 1 зобов`язалася взамін переданого їй майна - квартир, передати стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно, яке вказане в тому числі у пункті 1.3.20 договору: нежитлові приміщення (офіси), на першому поверсі, під № АДРЕСА_1, загальною площею 156,60 кв. м.

На виконання пункту 3.2. договору міни передача майнових прав оформлена актом від 12 серпня 2009 року № 27.

У той же час між ТОВ «Екобуд» (замовник) і ОСОБА_1 (інвестор) 11 липня 2006 року був укладений інвестиційний контракт № 030231 на нежитлові приміщення АДРЕСА_1

Платіжним дорученням від 17 березня 2010 року № 2 ОСОБА_1 сплатила 478 400 грн у рахунок інвестування коштів на будівництво за інвестиційним контрактом від 11 липня 2006 року № 030231.

За актом приймання-передачі об`єкта у власність інвестора від 27 травня 2010 року ТОВ «Екобуд» передало ОСОБА_1 вбудоване нежитлове офісне приміщення АДРЕСА_3 , перший поверх загальною площею 119,60 кв. м.

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16 серпня 2010 року видало ОСОБА_1 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 на нежитлові приміщення АДРЕСА_1.

За договором купівлі-продажу від 10 вересня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., ОСОБА_1 (продавець) передала у власність ОСОБА_2 (покупець) нежитлові приміщення АДРЕСА_1

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року у справі № 761/23860/15-ц за позовом ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» до ОСОБА_1 , ТОВ «Екобуд», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., про визнання правочину недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння і визнання права власності, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року і постановою Верховного Суду від 18 липня 2018 року, визнано недійсним Інвестиційний контракт від 11 липня 2006 року № 030231, укладений між ТОВ «Екобуд» і ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 листопада 2018 року у справі № 761/28426/17, яке залишено без змін в цій частині постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_5 що видано Головним управлінням комунальної власності м. Києва 16 серпня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 , скасовано державну реєстрацію КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 31 серпня 2010 року права власності ОСОБА_1 за реєстраційним номером: 31367036, номер запису 9575-П у книзі 192п-230.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1133цс15.

Позовні вимоги ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» це: 1) визнання права власності; 2) витребування майна із чужого незаконного володіння.

Вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння безпосередньо пов`язана із тим, чи має позивач будь-яке право щодо спірного майна.

Відповідно до статті 396 ЦК України Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, залежно від того, чи має позивач речове право щодо спірного майна, залежить його вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Скасовуючи в цій частині рішення районного суду та закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд виходив з того, що ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» заявило тотожні позовні вимоги, які вже раніше були вирішені з відмовою у позові (справа № 761/23860/15-ц). Проте, аналіз раніше заявленого позовної вимоги та зміст судових рішень, у тому числі постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року (провадження № 61-21875св18) свідчить про те, що ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2», висловлюючи вимогу витребувати майно у ОСОБА_2 , обґрунтовувало її не статтею 387 ЦК України, а статтею 216 ЦК України як наслідок визнання недійсним договору (реституція). Саме у цих судових рішеннях суди вказали, що ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» не було стороною правочинів, а тому має право на витребування майна відповідно до статті 387 ЦК України. З такими новими вимогами позивач звернувся до суду у справі, яка переглядається, на що апеляційний суд уваги не звернув.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що апеляційний суд, помилково закривши провадження у справі у частині витребування майна з чужого незаконного володіння, справу у цій частині фактично не переглядав, а ці вимоги та вимоги про визнання права власності на майно є взаємопов`язаними, обставини справи, які необхідні для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, оцінка доказам та позовним вимогам не надана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, а судом апеляційної інстанції належно не проведено апеляційного перегляду справи, то ухвалене ним судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська пересувна механізована колона-2» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк