Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 661/1505/19

провадження № 61-17237св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі -АТ «Укрсоцбанк», банк), про визнання договору припиненим, визнання зобов`язань за договором припиненими.

Позовна заява, мотивована тим, що між ОСОБА_1 та акціонерно- комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П від 24 липня 2007 року.

Відповідно до договору з урахуванням додаткових угод до нього, позивач отримав у банку у тимчасове користування на споживчі потреби грошові кошти в сумі 160 950,86 доларів США зі сплатою 15 % процентів річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 23 липня 2022 року (включно).

Позивач зазначає про неналежне виконання ним своїх зобов`язань за договором та здійснення останнього платежу за кредитним договором 08 грудня 2008 року.

Посилаючись на пункт 4.5 кредитного договору, відповідно до якого у разі не виконання позичальником зобов`язань щодо погашення заборгованості більш ніж на 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, тобто враховуючи дату останнього платежу 08 грудня 2008 року, позивач зазначає, що строк користування кредитом закінчився 11 березня 2009 року та саме з цієї дати банк не мав право нараховувати відсотки, проте на даний час співробітники банку та колекторські компанії продовжують йому телефонувати та вимагати сплатити борг, зазначаючи при цьому, що борг з кожним днем збільшується, тому він змушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Посилаючись на, умови пункту 4.5 умов договору щодо зміни строку виконання основного зобов`язання на 11 березня 2009 року, вважає, що саме з цього часу у відповідача виникло право на звернення до суду та починаючи з 11 березня 2009 року відповідач не мав право нараховувати проценти за кредитним договором.

Проте за позовом банку, рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 травня 2015 року постановлено про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по договору кредиту в сумі 2 363 745,11 грн. Ухвалою Дніпровського районного суд міста Києва від 09 грудня 2015 року скасовано рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 травня 2015 року. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року змінено в частині боржника - поручителя ОСОБА_2 .

В подальшому відповідач продовжував нараховувати відсотки за кредитом. 12 травня 2017 року за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис за яким: запропоновано звернути стягнення на жиле приміщення, що складається з частин приміщень адміністративної будівлі корпусу № 4 (літ.а) загальною площею 234,2 кв.м тамбур (Літ.а1), яке знаходиться на АДРЕСА_1 . Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року, яке постановою Апеляційного суду Херсонської області від 19 квітня 2018 року залишено без змін, зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись на статті 598, 599 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд: визнати договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П, укладений 24 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», припиненим; визнати зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П від 24 липня 2007 року припиненими з 11 березня 2009 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 10 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П, укладений 24 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» - припиненим.

Визнано зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П, укладений 24 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» - припиненими з 11 березня 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно пункту 4.5 кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення. Позичальник ОСОБА_1 здійснив останній платіж 08 грудня 2008 року, тобто припинив сплачувати чергові платежі за кредитом з 10 січня 2009 року, зазначене свідчить про неналежне виконання позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору кредиту, а тому відповідно до пункту 4.5 цього ж договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 11 березня 2009 року, у зв`язку з чим суд визнав такий кредитний договір припиненим та визнав зобов`язання за зазначеним договором припиненим. Відмовляючи представнику відповідача в задоволенні клопотання щодо застосування строку позовної давності до зазначених позовних вимог, суд виходив з того, що відповідач АТ «Укрсоцбанк» продовжував нараховувати відсотки за кредитним договором та в примусовому порядку вимагати сплату заборгованості, що підтверджується рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 13 грудня 2017 року, тому суд вважав, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в межах три річного строку позовної давності.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» задоволено.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 10 червня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору припиненим, визнання зобов`язань за договором припиненими відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1152,60 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не звернув уваги на норми матеріального права щодо підстав припинення зобов`язання, припинення договору, які у даних правовідносинах відсутні, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Також апеляційний суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Також законодавством не визначено таку підставу припинення зобов`язання, як наявність рішення суду, в тому числі рішення третейського суду про стягнення кредитної заборгованості, за яким кредитна заборгованість не сплачена. Посилання позивача на те, що банком нараховувались відсотки за користування кредитом після закінчення строку користування кредитом, що підтверджується рішенням третейського суду та зверненням банку до нотаріуса про вчинення виконавчого напису також не охоплюються тими підставами для припинення зобов`язання, які визначені нормами матеріального права, а саме главою 50 ЦК України.

Також апеляційний суд зазначив, що сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України також не передбачають, дані доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на висновках суду першої інстанції щодо підстав задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року та залишити в силі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 10 червня 2019 року.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, не повним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що спірним кредитним договором сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення. Оскільки взаємні права та обов`язки з відповідачем у позивача припинилися 11 березня 2009 року, то відповідно фактично припинилась дія кредитного договору, а разом з ним - зобов`язання сторін, тому нові нарахування процентів та інших платежів, не можуть виникати у зв`язку із припиненням строку договору, а за не виконання обов`язку сплати кредиту позичальник більш не несе відповідальності, передбаченої кредитним договором.

Заявник в касаційній скарзі посилається на постанову Верховного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 752/11447/16-ц.

Доводи інших учасників справи

18 жовтня 2019 року представником АТ «Укрсоцбанк» - Шевцовим О. С. подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судапеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новокаховського міського суду Херсонської області.

У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного суду.

Ухвалою Верховного суду від 28 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини, встановлені судами

24 липня 2007 року, між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого АТ «Укрсоцбану» та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П з додатковими угодами, відповідно до умов якого, банк надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 160 950,00 доларів США зі сплатою 15 % річних.

Відповідно до пункту 1.1.2 зазначеного договору погашення кредиту (траншів) здійснюється щомісяця, до 10 числа місяця наступного за місяцем, в якому відбувалось завантаження кредитної лінії, та в останній день користування кредитом (траншем) з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 23 липня 2017 року на умовах визначених цим договором. Додатком № 1 до договору є графік погашення кредиту.

Відповідно до пункту 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

24 липня 2007 року в забезпечення виконання вимог за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 02-23-Ф070567П/Ф070568П-1267, відповідно до умов якого іпотекодавець передав і іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання своїх зобов`язань нерухоме майно, яким є: нежиле приміщення, що складається з: частини приміщень адміністративної будівлі корпусу № 4 (літ.А), загальною площею 234,2 кв.м., тамбуру (літ. А), ганку (літ. а1), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 далі - нежитлове приміщення).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 травня 2015 року з урахуванням ухвали Дніпровського районного суд міста Києва від 09 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суд міста Києва від 23 лютого 2016 року ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по кредиту в сумі 2 363 745 грн 11 коп. (а.с.14-22).

Судами встановлено, що останній платіж позичальником за кредитним договором № Ф070568П від 24 липня 2007 року сплачено 08 грудня 2008 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Зобов`язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, визначених законом як юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У пункті 4.5 договору кредиту передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Аналогічні положення містить пункт 7.4 договору кредиту.

Зазначеними пунктами кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Суди встановили, що позивач припинила сплачувати чергові платежі за кредитом з 08 грудня 2008 року.

Зазначене свідчить про неналежне виконання позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 договору кредиту, а тому відповідно до пункту 4.5 цього ж договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 11 березня 2009 року.

Установивши зазначені обставини, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача про визнання договору кредиту припиненим.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 752/11447/16-ц (провадження 61-11911св18).

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги в частині незаконного скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П, укладений 24 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» - припиненим.

Виходячи з зазначеного, вирішуючи спір між сторонами у справі в частині визнання спірного кредитного договору припиненим, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд помилково скасував рішення міського суду в даній частині.

Однак, колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги в частині оскарження рішення апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненими з 11 березня 2009 року, та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, з огляду на наступне.

Стаття 509 ЦК України визначає цивільно-правове зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Закінчення строку дії договору кредиту не звільняє позичальника від обов`язку повернути кошти кредиторові. Крім того чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання зобов`язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П, укладеного 24 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» - припиненими з 11 березня 2009 року, оскільки позивачем неналежним чином виконано умови кредитного договору, зокрема щодо погашення заборгованості, що виключає припинення зобов`язання у зв`язку із його неналежним виконанням.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду з їх оцінкою.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції в зазначеній частині не спростовуються, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П, укладеного 24 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» - припиненим, не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в зазначеній частині на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1 , понесені ним судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 769,4 грн слід стягнути з АТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070567П, укладеного 24 липня 2007 року, між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Укрсоцбанк», припиненим - скасувати.

Залишити рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 10 червня 2019 року в зазначеній частині - залишити в силі.

В іншій частині постанову Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 769,4 грн (сімсот шістдесят дев`ять гривень сорок копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю.Мартєв

С. П. Штелик