Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.04.2019 року у справі №766/3001/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 766/3001/17

провадження № 61-34128св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Херсонський нафтопереробний завод»,

представник відповідача - Фінкевич Володимир Григорович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 травня 2017 року в складі судді Хайдарової І. О. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області

від 21 червня 2017 року в складі колегії суддів: Радченка С. В., Вейтас І. В., Колісниченка А. Г.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод» (далі -

ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод») про визнання трудового договору недійсним, визнання дійсним наказу в частині про звільнення, поновлення на роботі та сплату за вимушений прогул.

Позовна заява мотивована тим, що працював у відповідача ведучим юрисконсультом юридичного відділу та у зв'язку з тим, що підприємство постійно змінювало назви з ВАТ на ЗАТ, а потім на ПАТ, які є всі правонаступниками один одного, всім працівникам підприємства адміністрація у 2016 році запропонувала формально припинити трудові відносини та укласти контракти строком на 1 рік, які в подальшому будуть автоматично без переукладання продовжуватись. 29 січня 2016 року він був звільнений за згодою сторін, про що виданий наказ від 29 січня 2016 року № 2/к, який вважав незаконним, про що зазначив у наказі. Крім того його повідомили без ознайомлення з наказом, про наявність наказу від 29 січня 2016 року № 3/к про прийом його на роботу на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу. У подальшому йому був наданий трудовий договір від 01 лютого 2016 року, однак він не містив строку та умов укладення трудового договору. 31 січня

2017 року йому повідомили, що він звільнений відповідно до наказу № 2/к у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Посилався на те, що наказ про його звільнення за згодою сторін від 29 січня 2016 року № 2/к на підставі частини першої статті 36 КЗпП України, наказ

від 29 січня 2016 року № 3/к про прийняття на роботу, з яким не було ознайомлено, не затверджено ніяких посадових інструкцій та трудовий договір, укладений під тиском 01 лютого 2016 року, строком до 31 січня 2017 року та наказ про звільнення від 31 січня 2017 року № 2/к незаконні, та з урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив суд: визнати наказ від 29 січня 2016 року

№ 2/к про його звільнення за згодою сторін незаконним; визнати наказ

від 29 січня 2016 року № 3/к про його призначення на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу незаконним; визнати трудовий договір, укладений між ним та ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод», 01 лютого 2016 року до 31 січня 2017 року недійсним; зобов'язати ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» поновити його на посаду начальника відділу претензійної роботи юридичного управління, призначеного раніше відповідно до наказу від 02 грудня 2008 року № 166/к; стягнути з ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу на день ухвалення рішення у справі та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 травня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 червня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при звільненні позивача відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства, тому підстав для задоволення позову немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2017 року ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що 28 січня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до директора ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» із письмовою заявою, в якій просив звільнити його з 29 січня 2016 року за згодою сторін. На підставі вищезазначеної заяви винесено наказ від 29 січня 2016 року № 2-к про його звільнення з посади начальника відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління з 29 січня 2016 року, за згодою сторін пункт 1 статті 36 КЗпП України, на підставі його заяви.

29 січня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до директора ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» із письмовою заявою, в якій просив прийняти його на роботу на посаду ведучого юрисконсульта юридичного відділу за строковим трудовим договором з оплатою згідно штатного розпису з 01 лютого 2016 року. На підставі вищезазначеної заяви винесено наказ від 29 січня 2016 року № 3-к про його прийняття на посаду ведучого юрисконсульта юридичного відділу з

01 лютого 2016 року по 31 січня 2017 року за строковим трудовим договором, на підставі його заяви.

Відповідно до трудового договору від 01 лютого 2016 року, укладеного між

ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» та ОСОБА_4, зокрема пунктом 9 передбачено строк дії, зміни, припинення та розірвання трудового договору, а саме, пункт 9.1 передбачає, що трудовий договір діє з 01 лютого 2016 року по

31 січня 2017 року.

Із штатного розпису ТОВ «Херсонський нафтопереробний завод» вбачається, що посади, яку займав позивач, з 01 лютого 2017 року не існує, що пояснює укладення саме строкового договору із ОСОБА_4

Наказом від 31 січня 2017 року № 2/к ОСОБА_4 звільнено за пунктом 2 статті 36 КЗпП України. На наказі міститься відмітка ОСОБА_4 про незгоду з наказом.

31 січня 2017 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до комісії по трудовим спорам ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» щодо поновлення його на роботі.

Згідно з листа членів комісії по трудових спорах ПАТ «Херсонський нафтопереробний завод» від 03 лютого 2017 року № 1, позивача повідомлено про те, що розглянути його заяву про поновлення на роботі неможливо, оскільки відсутні 8 з 10 обраних ще в 2009 році членів комісії, у зв'язку з їх звільненням з роботи, тому рішення комісії не може бути легітимним через відсутність кворуму.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з роботи - у місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 визначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2, 3 статті 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Абзацом 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 передбачено, що оскільки згідно з частиною 2 статті 23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку на оскарження наказів від 29 січня 2016 року № 2/к (про звільнення з роботи) та № 3-к (про його прийняття на посаду ведучого юрисконсульта юридичного відділу з 01 лютого 2016 року по 31 січня 2017 року), та урахувавши, що строковий трудовий договір було укладено за власним бажанням ОСОБА_4 та на підставі його заяви, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання указаного трудового договору недійсним та поновлення позивача на роботі, оскільки при його звільненні відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 травня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 21 червня

2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська