Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №591/2905/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 591/2905/17

провадження № 61-26696св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивач - ОСОБА_5,

відповідач - Сумський національний аграрний університет,

представники відповідача: Щерба ТамараОлексіївна, Жмайлов Валерій Миколайович, Єськова Ірина Олексіївна, ПономаренкоОлександр Вікторович, Курило Микола Петрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 рокув складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до Сумського національного аграрного університету про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом від 31 травня 2017 року № 790-ВК його звільнено з посади провідного інженера-програміста Інформаційно-обчислювального центру Сумського національного аграрного університету на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не запропонував йому іншу роботу за професією та спеціальністю, а також не врахував його переважне право на залишення на роботі.

Посилався на те, що його трудові права порушені, та з урахуванням викладеного, ОСОБА_4просив суд скасувати наказ про його звільнення, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також стягнути 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем незаконним звільненням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 липня 2017 року позов ОСОБА_4задоволено частково.

Скасовано як незаконний наказ від 31 травня 2017 року № 790-ВК в частині звільнення ОСОБА_4 з посади провідного інженера-програміста інформаційно-обчислювального центру Сумського національного аграрного університету.

Поновлено ОСОБА_4 на роботі у Сумському національному аграрному університеті на посаді провідного інженера-програміста інформаційно-обчислювального центру.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету на користь ОСОБА_4 5 749,43 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу, з утриманням з указаної суми при виплаті податків та інших обов'язкових зборів та платежів.

Стягнуто з Сумського національного аграрного університету на користь ОСОБА_4 1 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача проведене з порушенням вимог трудового законодавства, доводи позовної заяви в цій частині знайшли своє підтвердження, а тому порушене право ОСОБА_4 підлягає захисту шляхом поновлення його на роботі, стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодуванню завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач на день свого звільнення відмовився від зайняття запропонованих вакантних посад, відповідачем при звільненні ОСОБА_4дотримано вимоги статті 43 КЗпП України щодо згоди профспілки на звільнення, а передбачена статтею 42 КЗпП України гарантія щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці до позивача застосована бути не може у зв'язку з тим, що скорочення посад відбулось у всьому колишньому Інформаційно-обчислювальному центрі, тому звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, а трудові права позивача не були порушені у зв'язку з чим вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 рокуОСОБА_4подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при звільненні його з роботи відповідачем не було запропоновано йому вакантні посади, на які він мав право претендувати, з урахуванням його рівня освіти та досвіду роботи. Крім того, посади старшого лаборанта без вищої освіти та старшого лаборанта з вищою освітою, що були вакантними у центрі інформаційних систем та комп'ютерних технологій, як і інші наявні в університеті на час його звільнення, не були запропоновані йому відповідачем.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року Сумський національний аграрний університет подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що з 30 травня 2008 року ОСОБА_4 працював у Сумському національному аграрному університеті на посаді інженера-програміста центру інформаційних технологій, з 02 листопада 2010 року на цій же посаді у відділі технічних засобів навчання, з 02 січня 2013 року в центрі інформаційних технологій та технічних засобів навчання, з 03 лютого 2014 року в інформаційно-обчислювальному центрі, а з 05 січня 2015 року переведений на посаду провідного інженера-програміста інформаційно-обчислювального центру.

На засіданні вченої ради Сумського національного аграрного університетуухвалено рішення від 26 вересня 2016 року № 3 «Про ліквідацію інформаційно-обчислювального центру та створення центру інформаційних систем та комп'ютерних технологій».

Наказом ректора Сумського національного аграрного університету

від 28 березня 2017 року № 427-ВК «Про ліквідацію інформаційно-обчислювального центру Сумського національного аграрного університетута скорочення штату працівників» з 01 червня 2017 року мав бути ліквідований інформаційно-обчислювальний центр і скорочені всі посади у цьому підрозділі.

30 березня 2017 року позивача під підпис було попереджено про звільнення

з 01 червня 2017 року в зв'язку зі скороченням штату працівників, а також йому були запропоновані вакантні посади двірника, прибиральника, підсобного робітника та вантажника комбінату громадського харчування, від яких ОСОБА_4 відмовився, а також відмовився письмово про це вказати, про що складено відповідний акт.

На засіданні Первинної профспілкової організації викладачів і співробітників Сумського національного аграрного університету від 16 травня 2017 року надано згоду на звільнення позивача із займаної посади.

На підставі наказу Сумського національного аграрного університету

від 31 травня 2017 року № 790-ВК ОСОБА_4 звільнено із займаної посади з 31 травня 2017 року в зв'язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої

статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року № 6-1264цс17, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що позивач відмовився від зайняття запропонованих вакантних посад, профспілкою надано згоду на звільнення, а передбачена статтею 42 КЗпП України гарантія щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці до позивача застосована бути не може у зв'язку з тим, що скорочення посад відбулось у всьому колишньому інформаційно-обчислювальному центрі, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська