Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.06.2018 року у справі №310/8796/16

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 310/8796/16-ц

провадження № 61-34996 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - приватне акціонерне товариство «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (далі - ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 19 квітня 2016 року його було призначено на посаду тимчасово здійснюючого повноваження (виконуючого обов'язки) генерального директора ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на підставі рішення наглядової ради ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (протокол від 18 квітня 2016 року № 47). У той же день він приступив до виконання своїх обов?язків згідно з наказом від 19 квітня 2016 року № 36-К.

На підставі рішення наглядової ради ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» від 01 серпня 2016 року № 58 його було звільнено з посади за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Зазначав, що у день звільнення йому не було виплачено всіх належних сум, остаточного розрахунку не було проведено. 07 вересня 2016 року відповідач виплатив йому суму у розмірі 939 грн 94 коп.

12 жовтня 2016 року він звернувся до генерального директора ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» з письмовою заявою, в якій просив надати копію наказу про звільнення, довідку про заборгованість по заробітній платі і нараховані суми при звільненні, довідку про середньоденну заробітну плату.

13 жовтня 2016 року відповідач виплатив йому суму у розмірі 19 967 грн 22 коп.

Вказував, що за період з 19 квітня 2017 року по 01 серпня 2017 року йому було нараховано до виплати суму у розмірі 75 617 грн 22 коп., а фактично було виплачено суму у розмірі 69 420 грн 50 коп.

Також зазначав, що заробітна плата у розмірі 939 грн 94 коп. була перерахована 07 вересня 2016 року, а сума у розмірі 19 967 грн 22 коп. - 13 жовтня 2016 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 116 КЗпП України.

Крім того, залишилась невиплаченою заробітна плата у розмірі 6 196 грн 72 коп.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 196 грн 72 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року у розмірі 234 045 грн 06 коп. (249 днів х середньоденну заробітну плату у розмірі 939 грн 94 коп.).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2017 року у складі судді Черткової Н. І. позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі у розмірі 6 196 грн 72 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 234 045 грн 06 коп., а всього - 240 241 грн 78 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у день звільнення з роботи повного розрахунку з позивачем відповідач не провів, як і не виплатив всіх належних йому сум після звернення позивача з позовом до суду. Розмір середнього заробітку обчислено згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» задоволено. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з актом службового розслідування від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_3 було призначено на посаду генерального директора з 19 квітня 2016 року, а фактично він приступив до виконання обов'язків з 27 квітня 2016 року, тому при остаточному розрахунку відповідачем було проведено перерахунок належних йому сум за виключенням тих днів, коли позивач у квітні 2016 року фактично не працював. Відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 13 жовтня 2016 року, тобто не пізніше наступного дня після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок. Таким чином заборгованість по заробітній платі перед позивачем станом на 13 жовтня 2016 року була відсутня, а тому вимоги позивача є необґрунтованими.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що він звільнився з роботи 01 серпня 2016 року, а сума боргу, яка не була спірною, була виплачена відповідачем лише 13 жовтня 2016 року. Крім того, листом від 12 жовтня 2016 року він просив надати копію наказу про звільнення, довідку про заборгованість по заробітній платі і всіх нараховані суми при звільненні, а також довідку про середньоденну заробітну плату, вимог про проведення розрахунку він не заявляв.

Зазначав, що з моменту призначення його на посаду тимчасово здійснюючого повноваження (виконуючого обов'язки) генерального директора (19 квітня 2016 року) він приступив до виконання обов'язків, а тому заяви відповідача про те, що він фактично приступив до виконання своїх обов?язків пізніше не підтверджено належними доказами.

У зв'язку з тим, що частковий розрахунок після звільнення було проведено з порушенням строку, передбаченого статтею 116 КЗпП України, а повну виплату заборгованості не було проведено, він звернувся з позовом до суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим. Зазначало, що із заявою про проведення розрахунку та надання документів ОСОБА_3 звернувся до підприємства 12 жовтня 2016 року. Остаточний розрахунок з ним було проведено 13 жовтня 2016 року, тобто не пізніше наступного дня після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок. Вказувало, що проведеним службовим розслідуванням від 12 жовтня 2016 року встановлено, що ОСОБА_3 було призначено на посаду генерального директора з 19 квітня 2016 року, а фактично приступив він до виконання обов'язків з 27 квітня 2016 року, що підтверджується актом службового розслідування від 12 жовтня 2016 року.

Тому при остаточному розрахунку з ОСОБА_3 було проведено перерахунок належних йому сум за виключенням тих днів, коли ОСОБА_3 у квітні 2016 року фактично не працював.

Станом на 13 жовтня 2016 року у ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_3 відсутня.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 310/8796/16-цз Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 квітня 2016 року ОСОБА_3 було призначено на посаду тимчасово здійснюючого повноваження (виконуючого обов'язки) генерального директора ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» на підставі рішення наглядової ради ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» (протокол від 18 квітня 2016 року № 47).

У той же день ОСОБА_3 приступив до виконання своїх обов?язків згідно з наказом від 19 квітня 2016 року № 36-К.

Згідно з рішенням наглядової ради ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» від 01 серпня 2016 року № 58 ОСОБА_3 було звільнено з посади за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

У день звільнення ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» не було виплачено всіх належних ОСОБА_3 сум, остаточного розрахунку не було проведено.

07 вересня 2016 року ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» виплатило ОСОБА_3 суму у розмірі 939 грн 94 коп.

12 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до генерального директора ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» з письмовою заявою, в якій просив у зв?язку з порушенням встановленого статтею 116 КЗпП України строку розрахунку надати копію наказу про звільнення, довідку про заборгованість по заробітній платі і нараховані суми при звільненні, довідку про середньоденну заробітну плату.

13 жовтня 2016 року ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» виплатило ОСОБА_3 суму у розмірі 19 967 грн 22 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на 13 жовтня 2016 року заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, оскільки згідно з актом службового розслідування від 12 жовтня 2016 року відповідачем було проведено перерахунок фактично відпрацьованих днів у квітні 2016 року, а остаточний розрахунок відповідачем було проведено на наступний день після пред?явлення позивачем вимоги про здійснення остаточного розрахунку від 12 жовтня 2016 року.

Разом з тим погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок по заробітній платі, передбачений статтею 116 КЗпП України, ПрАТ «Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання» у день звільнення позивача не проведено, а заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем складає 6 196 грн 72 коп., що підтверджується наданими відповідачем зведеними відомостями від 30 червня 2017 року, 11 серпня 2016 року, 11 серпня 2016 року, 07 вересня 2016 року та 13 жовтня 2016 року (а.с. 66-70) та випискою з банківського рахунку позивача за період з 05 січня 2016 року по 07 серпня 2017 року.

Посилаючись на акт службового розслідування від 12 жовтня 2016 року та зазначаючи про те, що станом на 13 жовтня 2016 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем відсутня, апеляційний суд не врахував, що, по-перше, виплата належних позивачу сум була проведена з порушенням строку, передбаченого статтею 116 КЗпП України (07 вересня 2016 року та 13 жовтня 2016 року), а, по-друге, зазначене службове розслідування було проведено через два з половиною місяця після звільнення позивача, належних доказів про відсутність позивача на робочому місці у квітні 2016 року матеріали справи не містять, натомість записи у трудовій книжці та наказ від 19 квітня 2016 року № 36-К свідчать про те, що позивач приступив до виконання своїх обов?язків з 19 квітня 2016 року.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в день звільнення відповідачем позивачу не було виплачено всі належні до сплати суми, що є порушенням вимог частини першої статті 116 КЗпП України і покладає на відповідача зобов'язання, передбачені статтею 117 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні районним судом визначено згідно з вимогами статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, правильно визначивши середньоденний заробіток, що відповідачем не спростовано.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Запорізької області від 05 квітня 2018 року скасувати, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк