Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 264/923/17

провадження № 61-13271 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є.В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Донецький державний університет управління,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Донецького державного університету управління на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області у складі судді

Кузнецова Д. В. від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П., Принцевської В. П. від 29 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Донецького державного університету управління про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати з компенсацією втрати частини доходів у зв'язку із затримкою їх виплати, індексації заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що з 11 березня 2014 року вона працювала у відповідача на посаді двірника. 30 червня 2016 року її звільнено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України, однак при звільненні відповідач не провів з нею повного розрахунку, зокрема не виплатив заробітну плату за липень та серпень 2014 року у розмірі 2 436 грн., яку просила стягнути з відповідача разом із компенсацією за порушення трудового законодавства у сумі 276,36 грн та заборгованістю з індексації заробітної плати в розмірі 276,36 грн. Також просила стягнути на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в період з 01 липня 2016 року і по день ухвалення рішення та завдану моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Донецького державного університету управління на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 2 436 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 276,36 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2016 року по 04 травня 2017 року в сумі 12 874,76 грн, з утриманням Донецьким державним університетом управління з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, а також стягнуто 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач при звільненні позивача не виплатив всі належні останній суми, наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати та моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу Донецького державного університету управління відхилено, а рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за можливе стягнути, зокрема середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому суд апеляційної інстанції вказував, наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за несвоєчасно виплачені позивачу суми при звільненні, оскільки такий сертифікат посвідчував настання обставин непереборної сили з 01 липня по 19 грудня 2014 року, а доказів про перешкоди у виплаті належних позивачу сум після закінчення вказаних обставин відповідачем не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Донецький державний університет управління просить скасувати судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу та відзив на неї

Касаційна скарга мотивована тим, що його вини у невиплаті заробітної плати немає, оскільки на підприємстві продовжують існувати обставини непереборної сили, пов'язані із озброєним конфліктом на сході України, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України.

Судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому в іншій частині не є предметом касаційного перегляду в силу положень статті 400 ЦПК України.

У вересні 2017 року від ОСОБА_4 надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 з 11 березня 2014 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах та звільнена 30 червня 2016 року на підставі пункту 6

статті 36 КЗпП України.

В день звільнення відповідач не виплатив позивачу належну їй заробітну плату за липень та серпень 2014 року у сумі 2 611,40 грн.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та відворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами. військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з нормами статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», сертифікат ТПП України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Апеляційним судом встановлено, що Донецький державний університет управління з квітня 2014 року по листопад 2014 року знаходився на непідконтрольній державі території, а відновив свою діяльність у грудні 2014 року.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» територія Донецької та Луганської областей з 07 квітня 2014 року була визначена районом проведення антитерористичної операції.

У період з 01 липня 2016 року по 04 травня 2017 року проведення антитерористичної операції тривало.

Сертифікатом Донецької торгово-промислової палати від 18 серпня 2016 року за № 6695 засвідчено настання для Донецького державного університету управління, місцезнаходженням якого є м. Донецьк, форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: актів тероризму на території Донецької області, відсутність ефективного контролю української влади, які унеможливили сплату податків і зборів у періоді з 01 липня по 19 грудня 2014 року (а. с. 94) .

Таким чином, суди дійшли помилкового висновку про наявність вини відповідача у невиплаті позивачу належних сум при звільненні, оскільки у період з липня до вересня 2014 року така невиплата відбулася через настання обставин непереборної сили.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що після закінчення обставин непереборної сили відповідач не надав доказів існування перешкод у виплаті заробітної плати правового значення не мають, оскільки предметом дослідження наявності підстав для застосування статті 117 КЗпП України є вина роботодавця у невиплаті всіх належних працівникові сум у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, тобто у день звільнення, а саме

30 червня 2016 року.

Крім того, на момент видачі сертифіката і до моменту вирішення справи судами на території міста Маріуполя, де відновив свою роботу університет, проводилась антитерористична операція (розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р).

Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов'язань зумовлено непереборною силою - збройним конфліктом, який відбувається на території Донецької області, а тому невиплата ним належної позивачу заробітної плати у липні та серпні 2014 року у строки, зазначені в статті

116 КЗпП України, відбулася не з вини роботодавця, а в силу обставин непереборної сили, пов'язаних з проведенням АТО на території Донецької області, настання яких доведено в установленому законом порядку. Оскільки вина роботодавця є обов'язковою умовою для застосування положень статті 117 КЗпП України, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року № № 6-364цс16, 6-365цс16, від 11 травня 2016 року № 6-383цс15.

Суди на вказане уваги не звернули, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Донецького державного університету управління задовольнити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області

від 29 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Донецького державного університету управління про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12 874,76 грн відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк