Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 27.01.2022 року у справі №712/10715/20 Постанова КЦС ВП від 27.01.2022 року у справі №712...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.01.2022 року у справі №712/10715/20

Державний герб України



Постанова


Іменем України


27 січня 2022 року


м. Київ


справа № 712/10715/20


провадження № 61-14538св21


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:


Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,


учасники справи:


позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,


відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,


треті особи: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Павлівна, Орган опіки та піклування Черкаської міської ради,


провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 квітня 2021 року в складі судді Пересунька Я. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог


У листопаді 2020 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 07 жовтня 2020 року між відповідачами; застосувати двосторонню реституцію, скасувати право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину вказаної квартири та визнати за ОСОБА_3 право власності на цю частину квартири.


В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому та його неповнолітньому сину належить по 1/4 частці квартири АДРЕСА_2 . Власником іншої 1/2 частки цієї квартири була відповідач ОСОБА_3 , проте 07 жовтня 2020 року на підставі договору-дарування вона відчужила цю частку ОСОБА_4 .


Зазначав, що вказаний договір дарування суперечить положенням чинного законодавства України та не відповідає міжнародним стандартам щодо забезпечення прав дітей. Договір всупереч статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» укладено без згоди органу опіки та піклування і його укладенням порушено права неповнолітнього ОСОБА_2 як співвласника, оскільки спільне проживання неповнолітньої дитини в одній квартирі зі стороннім чоловіком не сприятиме розвитку фізичних та розумових здібностей, а також благополуччю дитини.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.


Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згода органу опіки та піклування на відчуження ОСОБА_3 , яка є тіткою неповнолітнього ОСОБА_2 , права власності на належну їй 1/2 частину квартири не була обов`язковою, внаслідок укладення оспорюваного договору неповнолітній ОСОБА_2 не позбавився права користування спірною квартирою, розмір його частки в цій квартирі не змінився.


Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги


У серпні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.


Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що оскаржуваним правочином порушено права й інтереси його неповнолітнього сина, який внаслідок укладення цього договору не зможе належним чином користуватися квартирою, оскільки в такій проживатиме незнайома для нього людина, що спричинятиме йому духовний дискомфорт, а тому помилково відмовили в задоволенні його позову.


Рух справи в суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.


29 жовтня 2021 року справа № 712/10715/20 надійшла до Верховного Суду.


Відповідачі надіслали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.


Позиція Верховного Суду


Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.


Фактичні обставини, встановлені судами


Установлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .


Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 16 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, визначено місце проживання ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 .


Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були співвласниками по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_3 - іншої 1/2 частини вказаної квартири.


Квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною квартирою з роздільними кімнатами, загальною площею 50, 5 кв.м, жилою площею 29, 3 кв.м (одна з кімнат має жилу площу 12, 2 кв. м, а інша - 17, 1 кв.м).


Станом на 07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 фактично проживали у вказаній квартирі, про що сторони не заперечували.


07 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко І. П. посвідчено договір дарування частини квартири, зареєстрований в реєстрі за № 3036, відповідно до якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність як дарунок, 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.


Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).


За приписами частин першої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.


Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.


Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.


Згідно з частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, здійснювати відчуження житла.


Аналогічні положення містяться у частині другій статті 177 СК України.


Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.


У справі, яка переглядається, установлено, що відповідач ОСОБА_3 є тіткою неповнолітнього ОСОБА_2 й не відноситься до осіб, які згідно з чинним законодавством замінюють йому батьків, тому правильним є висновок судів про те, що для укладення оспорюваного договору дарування згода органу опіки і піклування не була потрібна.


При цьому встановивши, що при відчуженні ОСОБА_3 своєї частки в праві спільної власності ОСОБА_4 не відбулося жодного звуження майнових прав неповнолітнього ОСОБА_2 , зокрема й на користування спірною квартирою, суди обґрунтовано вважали, що оспорюваний договір дарування не суперечить та не порушує охоронювані законом інтереси дитини, а тому правильно відмовили в задоволенні позову.


Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.


Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.


Висновки за результатом розгляду касаційної скарги


Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.


Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.


Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року без змін.


Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.


Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду


ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення.


Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 19 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року залишити без змін.


Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.


Судді: М. Ю. Тітов


А. Ю. Зайцев


Є. В. Коротенко



logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати