Постанова

Іменем України

26 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 749/1181/16-ц

провадження № 61-1115св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

стягувач - Прокуратура Чернігівської області,

боржник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко ОленаМиколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко ОлениМиколаївни на ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Чигвінцева М. С. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Висоцької Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року прокуратура Чернігівської області звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М., боржник - ОСОБА_4

Скарга мотивована тим, що рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2017 року у справі № 749/1181/16-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 20 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 31 травня 2017 року, рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Цим же рішенням з ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області стягнуто 606,32 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Прокуратурою Чернігівської області 03 серпня 2017 року виконавчий лист Щорського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2017 року разом із заявою про примусове виконання рішення щодо стягнення судового збору, яке набрало законної сили 31 травня 2017 року було направлено на примусове виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Проте 05 вересня 2017 року заявником отримано повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ВасиленкоО.М. від 31 серпня 2017 року за № 54599826 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Вказане рішення прийнято виконавцем та вмотивовано відсутністю у виконавчому документі реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номера паспорту боржника.

На думку заявника, відсутність ідентифікаційного номеру про особу боржника за наявності зазначення інших даних, що його ідентифікують не є перешкодою саме для відкриття виконавчого провадження та подальшого проведення виконавчих дій, оскільки державний виконавець може самостійно отримати такі дані, якщо вони йому будуть необхідні у ході виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, заявник просив визнати рішення, дії (бездіяльність) головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 749/1181/16-ц неправомірними, а повідомлення від 31 серпня 2017 року за № 54599826 скасувати.

Також просив зобов'язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М. розглянути та вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Щорського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області судового збору за апеляційний розгляд справи у розмірі 606,32 грн.

Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2017 року скаргу заступника прокурора Чернігівської області на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ВасиленкоО. М. щодо повернення виконавчого документа задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М. щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання (справа № 749/1181/16, провадження № 2/749/11/17) про зобов'язання стягнути з ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області 606,32 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Скасовано повідомлення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31 серпня 2017 року у виконавчому провадженні № 54599826.

Зобов'язано головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М. відкрити виконавче провадження за виконавчим листом виданим Щорським районним судом Чернігівської області 27 липня 2017 року (справа № 749/1181/16, провадження № 2/749/11/17) про зобов'язання стягнути з ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області 606,32 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутність індивідуального реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника та серії і номеру паспорту боржника у виконавчому листі, не є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 грудня

2017 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М. відхилено, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати правомірними дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко О. М. щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання (справа № 749/1181/16, провадження № 2/749/11/17) про зобов'язання стягнути з ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області 606,32 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді скарги залишили поза увагою, що повідомлення про повернення виконавчого документа було винесене 31 серпня 2017 року державним виконавцем без порушення процесуальних строків, адже заява стягувача про пред'явлення виконавчого документа до виконання у Центральному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області зареєстрована 30 серпня 2017 року.

Крім того заявник зазначає у касаційній скарзі про те, що при розгляді скарги суди керувались редакцією Закону України «Про виконавче провадження», яка на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання не була чинною, натомість не звернули уваги, що зазначення у виконавчому документі реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номера паспорту боржника є обов'язковою вимогою до виконавчого документа.

Також заявник не погоджується з посиланням у судовому рішенні на те, що боржник не є платником податку і тому відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є перешкодою для відкриття провадження, адже судом не доведено, що ОСОБА_4 не є платником податку.

17 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження.

У лютому 2018 року заступником прокурора Чернігівської області подано відзив на касаційну скаргу, у якому посилаючись на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив заступника прокурора Чернігівської області, у якій просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому у цій відповіді ОСОБА_4 звертає увагу касаційного суду на те, що вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 04 березня 2016 року його виправдано за вчинення злочинів, у зв'язку із відсутністю в його діяннях складу таких злочинів, водночас вказуючи, що при цьому дані його особи судом не встановлені.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм процесуального права та правильного застосування норм матеріального права.

Судами встановлено, що Щорським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист у справі № 749/1181/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь прокуратури Чернігівської області 606,32 грн судового збору за апеляційний розгляд справи.

03 серпня 2017 прокуратурою Чернігівської області направлено до Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області заяву про примусове виконання вказаного виконавчого листа, який був зареєстрований у виконавчій службі 30 серпня 2017 року.

31 серпня 2017 державним виконавцем було винесене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав невідповідності виконавчого документа пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме незазначення у виконавчому документі реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номера паспорту боржника.

Частинами першою - другою статті 369 ЦПК України визначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачені такі вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вирішуючи спір по суті скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини, що мають суттєве значення для її вирішення та дійшов правильного висновку про задоволення скарги з підстав, викладених у судовому рішенні.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Щорський районний суд Чернігівської області 31 травня 2017 року видав виконавчий лист у якому зазначені відомості про стягувача (найменування, його місцезнаходження) та боржника (його прізвище, ім'я та по батькові, рік народження та адреса перебування), які дозволяють здійснити повну ідентифікацію боржника.

У зв'язку з цим, відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника за наявності можливості у державного виконавця його ідентифікувати, не може вважатися підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов також обґрунтованого висновку про те, що дії державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними, оскільки, в розумінні правових приписів законодавства, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за наявності відповідного виконавчого листа виданого судом, який відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення вимог скарги ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводами касаційної скарги ці висновки не спростовуються.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій,без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Василенко ОлениМиколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов С. О. Карпенко В. А. Стрільчук