Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.09.2023 року у справі №344/3725/18
Постанова КЦС ВП від 26.09.2023 року у справі №344/3725/18
Постанова ВССУ від 01.12.2025 року у справі №344/3725/18

Постанова

Іменем України

26 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 344/3725/18

провадження № 61-10204св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи за первісним позовом:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - територіальна громада міста Івано-Франківська в особі

Івано-Франківської міської ради

учасники справи за позовом третьої особи:

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2022 року у складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року

у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Максюти І. О., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду

з позовом до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування у родинних відносинах, визнання права власності на 1/2 частини квартири за кожним із позивачів та визнання права власності на 1/2 частини автомобілів за кожним із позивачів.

Позовні вимоги з урахуванням доповнень мотивовані тим, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був двоюрідним братом позивачів.

На час смерті покійний у шлюбі не перебував, дітей у нього немає, батьки і тітка ОСОБА_5 (мати позивачів) також померли.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 , яка в рівних частках була приватизована покійним та його матір`ю ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а єдиним спадкоємцем за законом після її смерті був син, ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після смерті матері.

Крім того ОСОБА_4 належали автомобілі: BMW 525 td, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та Mitsubishi Galant 2.0 TD, державний номерний знак НОМЕР_2 , 1983 року випуску.

25 липня 2017 року позивачі звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та видачу свідоцтва про право на спадщину.

08 листопада 2017 року нотаріус надала позивачам відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки існують розбіжності в прізвищі, імені та році народження померлої ОСОБА_6 з анкетними даними її сестри (матері позивачів) ОСОБА_7 , і рекомендовано звернутись з позовом до суду.

Позивачі вказували, що факт родинних зв`язків з померлим підтверджується тим, що їхня мати, ОСОБА_5 , була рідною тіткою ОСОБА_4 . При цьому розбіжність у написанні прізвищ ОСОБА_4 , 1897 року народження, ОСОБА_8 , 1905 року народження, ОСОБА_9 , 1926 року народження, ОСОБА_10 , 1930 (1931) року народження, ОСОБА_11 , 1934 (1933) року народження та ОСОБА_12 , 1938 року народження, пов`язана з подіями щодо їх примусового виселення як членів сім`ї учасника ОУН із села Хростків Жовтневого району Станіславської області на спецпоселення

в Карагандинську область Казахської РСР. Тому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є рідними сестрами. Крім того, 30 жовтня 2017 року ГУ НП в Івано-Франківській області видало ОСОБА_1 довідку

№ 51\108\13\01-2017 року про підтвердження примусового виселення: ОСОБА_13 , 1897 року народження, ОСОБА_14 , 1905 року народження, ОСОБА_15 , 1926 року народження, та ОСОБА_16 , 1930 (1931) року народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 як членів сім`ї учасника ОУН із села Хростків Жовтневого району Станіславської області на спецпоселення в Карагандинську область Казахської РСР. Разом з ними були вивезені неповнолітні: ОСОБА_11 1934 (1933) року народження та ОСОБА_18 , 1938 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_19 померла.

Про факт родинних відносин позивачів і ОСОБА_4 відомо їхнім спільним знайомим, сусідам, органам місцевого самоврядування за місцем проживання.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили:

встановити факт їхнього перебування в родинних відносинах з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати право власності на 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 за кожним із позивачів як спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_4 , померлого

ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати право власності на 1/2 частини автомобіля BMW 525 td, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та 1/2 частини автомобіля Mitsubishi Galant 2.0 TD, державний номерний знак НОМЕР_2 , 1983 року випуску,

за кожним із позивачів як спадкоємцями за правом представлення після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що із серпня 2009 року вона

та ОСОБА_4 вирішили проживати разом однією сім`єю за адресою:

АДРЕСА_2 .

Вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, але не вбачали потреби у зверненні до державного органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 26 лютого 2002 року вказана квартира належала на праві спільної власності ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_6 у рівних частках після її приватизації.

У 2008 році ОСОБА_6 померла. ОСОБА_4 як єдиний спадкоємець першої черги, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є таким, що прийняв спадщину, тобто набув право власності на іншу половину квартири. Незважаючи на те що свідоцтво про право на спадщину він не отримував, спірна квартира належала ОСОБА_4 в цілому.

Оскільки житло потребувало ремонту, вони як сім`я прийняли рішення зробити капітальний ремонт та реконструкцію квартири, чим займалась вона. Крім того, саме вона придбавала будівельні матеріали, наймала робітників для виконання будівельних робіт.

У 2012 році стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився, він потребував дороговартісної операції (встановлення кардіостимулятора), їм не вистачало коштів ні на лікування, ні на закінчення ремонту, тому 09 лютого 2012 року вона змушена була продати свою квартиру АДРЕСА_3 .

05 травня 2012 року ОСОБА_4 прооперовано у регіональному центрі кардіохірургії в м. Одесі. За систему кардіостимуляції вони заплатили

23 000,00 грн. На виручені кошти від продажу своєї квартири ОСОБА_3 закінчила проведення ремонту та реконструкції квартири. За результатами інвентаризації після реконструкції площа квартири збільшилася на 96,3 кв. м, тобто майже в 1,5 раза.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 раптово помер.

Вона як дружина за власні кошти організувала поховання, поминальні служби.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вважають себе родичами її покійного чоловіка та звернулися з позовом до Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування у родинних стосунках та визнання права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 . Проте вона майже вісім років проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, в результаті її праці та використання її коштів вартість квартири, що належала ОСОБА_4 , істотно збільшилася. Ця квартира є об`єктом їхньої спільної сумісної власності.

Твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони є спадкоємцями третьої черги за законом за правом представлення, оскільки їхня мати була рідною тіткою ОСОБА_4 , не підтверджені належними доказами.

ОСОБА_3 просила:

встановити факт її проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

визнати за нею право власності на квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 142,5 кв. м, житловою площею 68,9 кв. м.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

04 червня 2018 року об`єднано в одне провадження справу № 344/3725/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради про встановлення факту перебування у родинних відносинах, визнання права власності на 1/2 частини квартири за кожним із позивачів та визнання права власності на 1/2 частини автомобілів за кожним із позивачів і справу № 344/7252/18 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від

18 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є двоюрідними сестрою та братом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_4 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля BMW 525 td, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та 1/2 частини автомобіля Mitsubishi Galant 2.0 TD, державний номерний знак НОМЕР_2 , 1983 року випуску, в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля BMW 525 td, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та 1/2 частини автомобіля Mitsubishi Galant 2.0 TD, державний номерний знак НОМЕР_2 , 1983 року випуску, в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_3 про встановлення факту її проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру

АДРЕСА_1 відмовлено.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень касаційної скарги просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд розглянув справу за її відсутності, що є підставою для обов`язкового скасування оскарженої постанови апеляційного суду;

суди попередніх інстанцій помилково вважали, що подані ОСОБА_3 докази стосовно проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 є недостатніми, поверхневими і такими, що не доводять цього факту. Проте, на переконання позивача, надані докази свідчать, що вона і ОСОБА_4 вважали себе дружиною та чоловіком. Відповідачі визнали, що ОСОБА_3 була поряд зі своїм чоловіком, з їх слів «час від часу», вони піклувалися один про одного, спільно проживали та вели спільне господарство, разом добудовували споруди біля будинку (здійснили реконструкцію квартири), і саме вона як фактична дружина здійснила поховання ОСОБА_4 ;

апеляційний суд безпідставно виходив з того, що надані ОСОБА_3 докази не підтверджують факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 у період з 2009 року до 2017 року. Проте вона і не просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 . Необхідно було встановити факт сімейних відносин з ОСОБА_4 ;

докази, які надані до суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є сумнівними. Відповідачі не можуть достовірно вказати, з ким і де проживав ОСОБА_4

у період з 2009 року до 2017 року, оскільки вони проживали на великій відстані від місця проживання спадкодавця. Факт родинних відносин між ОСОБА_4

та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не доведений належним чином, суд не досліджував кровної спорідненості між вказаними особами. В інтересах відповідачів є спотворення всіх її доказів, адже вони претендують на майно ОСОБА_4 ;

суди помилково одразу визнали право власності на спадкове майно за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що нівелює строк для прийняття спадщини;

відповідачі не вчиняли щодо спадкодавця жодних дій для його утримання та догляду, тому не заслуговують право на прийняття спадщини.

У лютому 2023 року від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року звільнено ОСОБА_3

від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, її касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року продовжити ОСОБА_3 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2022 року відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_3 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Таким чином, доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані

у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста,

а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема

у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2023 року у справі № 454/4280/20 (провадження № 61-11983св22) вказано, що «у матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а. с. 114), згідно якої ОСОБА_5 було доставлено

SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 25 липня 2018 року на

12 год 25 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту

2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив ОСОБА_5 про дату, час і місце судового засідання».

У справі, що переглядається:

оскаржена постанова апеляційного суду прийнята в судовому засіданні, яке відбулось 06 вересня 2022 року (т. 4, а. с. 66-72);

у матеріалах справи міститься судова повістка на ім`я ОСОБА_3 про виклик її до апеляційного суду як особи, яка подала апеляційну скаргу, на

06 вересня 2022 року о 13 год 45 хв (т. 4, а. с. 61). Проте поштове відправлення, яке містило судову повістку на ім`я ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не надсилав;

участі в указаному судовому засіданні ОСОБА_3 або її представник

не брали;

відповідно до заяви ОСОБА_3 від 01 вересня 2022 року вона просила відкласти розгляд справи у зв`язку з сімейними обставинами. У цій заяві не вказано ні часу, ні дати засідання апеляційного суду (т. 4, а. с. 63);

у матеріалах справи також наявна довідка про доставку SMS-повідомлення ОСОБА_3 про призначення справи до розгляду на 06 вересня 2022 року

(т. 4, а. с. 62). Разом з тим заяви ОСОБА_3 або її представника про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення із зазначенням відповідних засобів зв`язку в матеріалах справи немає.

За таких обставин ОСОБА_3 не було належним чином повідомлено про засідання суду апеляційної інстанції 06 вересня 2022 року, в якому було ухвалено оскаржуване судове рішення, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_3 , крім іншого, обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив її про розгляд справи, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, оскаржуване судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар