Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.03.2019 року у справі №220/310/18

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 220/310/18

провадження № 61-4643 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Санікової О.

С., Агєєва О. В., Будулуци М. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що він працював на посаді стрільця Донецької стрілецької команди з охорони вузла зв'язку Ясинуватського загону воєнізованої охорони Державного підприємства (далі - ДП) "Донецька залізниця" з 27 липня 2009 року по 03 квітня 2017 року.

03 квітня 2017 року він був звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

ПАТ "Укрзалізниця" нарахувало, але не виплатило йому заробітну плату за період: лютий 2017 року - квітень 2017 року в сумі 20 228,52 грн і не провело з ним розрахунок у день його звільнення.

З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з ПАТ "Укрзалізниця" невиплачену заробітну плату за період з лютого 2017 року по квітень 2017 року в сумі 20 228,52 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2017 року по 08 лютого 2018 року в сумі 22
351,00 грн.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 є ДП "Донецька залізниця ", а не ПАТ "Укрзалізниця", оскільки ДП "Донецька залізниця" не ліквідовано, а ПАТ "Укрзалізниця" не стало остаточним правонаступником майна, прав і обов'язків ДП "Донецька залізниця". Процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця" призупинена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12 листопада 2014 року до завершення проведення антитерористичної операції.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця", в особі регіональної філії "Донецька залізниця", на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в сумі 20
228,52 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ДП "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття з ПАТ "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства, тобто ПАТ "Українська залізниця" є належним відповідачем та має сплатити заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 з лютого 2016 року по квітень 2017 року.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню, оскільки такі наслідки відбулися не з вини роботодавця, а у зв'язку із впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_1 судове рішення апеляційного суду не оскаржив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 220/310/18 з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області та зупинено виконання постанови Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Мотивовано відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року зазначену справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано статтю 104 ЦК України, оскільки юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Вказує, що ПАТ "Укрзалізниця" є новою юридичною особою, утвореною відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". За змістом пунктів 4 і 5 цієї постанови проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній запис про припинення ДП "Донецька залізниця".

Між ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Українська залізниця" відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП "Донецька залізниця" всіх прав, активів, зобов'язань і боргів до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". Трудовий договір між позивачем та ПАТ "Українська залізниця" не укладався.

ПАТ "Українська залізниця" не може підтвердити або спростувати факт наявності заборгованості по заробітній платі та її розмір, оскільки нарахування заробітної плати проводилося структурним підрозділом ДП "Донецька залізниця".

Доводи особи, яка подала відзив

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 березня 2019 року в частині зупинення виконання постанови Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасувати, касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованими, ухваленим на підставі належним чином оцінених доказів і встановлених обставин справи.

Зазначив, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у ПАТ "Українська залізниця" та є регіональною філією даного товариства, тому ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником майна, а також усіх прав і обов'язків ДП "Донецька залізниця".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Ясинуватського загону воєнізованої охорони Донецької залізниці № 243 НОР-ОС від 05 серпня 2008 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду стрільця Донецької стрілецької команди з охорони вузла зв'язку Ясинуватського загону воєнізованої охорони Донецької залізниці.

09 червня 2009 року Ясинуватський загін воєнізованої охорони Донецької залізниці перейменований на Ясинуватський загін воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця".

01 квітня 2015 року ОСОБА_1 переведено стрільцем стрілецької команди з охорони вантажів та об'єктів 7 групи станції Донецьк Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця".

03 квітня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.

Заробітна плата, нарахована ОСОБА_1 за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року в сумі 20 228,52 грн, йому не виплачена.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до пункту 4 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, обов'язок по виплаті заробітної плати робітнику несе роботодавець.

Судами установлено, що ОСОБА_1 працював на посаді стрільця Донецької стрілецької команди з охорони вузла зв'язку Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця", звідки звільнений 24 квітня 2017 року за власним бажанням (а. с. 91-98).

Довідкою Ясинуватського загону воєнізованої охорони ДП "Донецька залізниця" від 05 квітня 2017 року № 100, підписаною керівником та головним бухгалтером і завіреною печаткою, підтверджено розмір невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з лютого 2016 року по квітень 2017 року - 20 228,52 грн (а. с. 99).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Донецька залізниця" знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та з 25 листопада 2014 року перебуває у стані припинення.

Отже, ДП "Донецька залізниця" є самостійним суб'єктом трудового права, як організація, що має статус юридичної особи, не припинено.

Згідно з положенням частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно з положеннями статті 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

При цьому, згідно зі статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", тобто запису про припинення юридичної особи.

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оскільки немає завершення процесу припинення і відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не внесено, то ДП "Донецька залізниця" залишається юридичною особою, яка продовжує самостійно нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Отже, усі обов'язки як роботодавець щодо виплати заробітної плати позивачу, має нести ДП "Донецька залізниця".

Зі Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України" від 02 вересня 2015 року № 735, вбачається, що ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (пункт 1). Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту" (пункт 2).

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Згідно зі Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" утворення товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"" (далі - Постанова), прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", вирішено утворити ПАТ "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі ДП "Донецька залізниця" згідно з додатком № 1.

За змістом пунктів 4 і 5 Постанови проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

Між ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Українська залізниця" відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід від ДП "Донецька залізниця" всіх прав, активів, зобов'язань і боргів в статутний капітал ПАТ "Українська залізниця".

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів від 12 листопада 2014 року № 604.

У пункті 1 частини другої 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" передбачено, що під час проведення інвентаризації та оцінки майна: необхідно сформувати окремі акти обліку активів, власного капіталу і зобов'язань державних підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, за даними фінансової звітності за видами активів, власного капіталу та зобов'язань у розрізі статей балансу на останню дату, на яку надавалася фінансова звітність; сформувати окремі акти обліку активів, які розміщені на тимчасово окупованій території і обліковуються на балансах підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на іншій території України.

Пунктом 2 частини другої вказаної Постанови передбачено, що після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" згідно із законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Установивши, що ДП "Донецька залізниця" не бере участь в процедурі реорганізації та правонаступництва ПАТ "Українська залізниця", а також, що майно ДП "Донецька залізниця" не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ПАТ "Українська залізниця" не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до ПАТ "Українська залізниця" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України.

Висновок місцевого суду про те, що ПАТ "Українська залізниця" не є належним відповідачем у справі узгоджується з наведеними вище нормативними актами та установленими фактичними обставинами справи.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це судове рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Щодо поновлення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення

Оскільки постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, то відсутні підстави для поновлення її виконання (дії) (стаття 436 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасувати, заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року залишити в силі.

Судові витрати, понесені акціонерним товариством "Українська залізниця" за подачу касаційної скарги в розмірі 1 409,60 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець