Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 523/15106/19

провадження № 61-8587св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шепелем Віталієм Сергійовичем, на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В.,

Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України

в Одеській області, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок виробничої травми помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У померлого батька заявника були документи, які підтверджують, що ОСОБА_2 заключав контракти з італійськими та британськими компаніями, а також у 1999 року був у рейсі капітаном судна під прапором Італії, а також старшим помічником капітана судна під прапором Великобританії у 2001-2002 роках. Проте у заявника немає трудової книжки його померлого батька, оскільки після його смерті така залишилася у його дружини - ОСОБА_3 .

У 1999-2002 роках ОСОБА_2 , будучи українським моряком, штурманом, працював в іноземній компанії та знаходився у рейсах на іноземних судах. Зокрема, як відомо заявнику, у період 1999-2000 роках ОСОБА_2 працював фрахтувальником, капітаном італійського судна.

У 2001-2002 роках його батько ОСОБА_2 був помічником капітана судна під прапором Великобританії в територіальних водах Італії, де за невизначених обставин з ним трапився нещасний випадок, у результаті якого йому були заподіяні травми, несумісні із життям, внаслідок чого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивач вказує на те, що він є особою з інвалідністю з дитинства І групи

і знаходився на утриманні свого батька ОСОБА_2 , після смерті якого втратив свого єдиного годувальника, тому у зв`язку з трагічною смертю батька заявник має право отримати грошову компенсацію. Проте до теперішнього часу жодних виплат та фінансової допомоги ОСОБА_1 не отримав, а його право було обмежено у зв`язку з незаконними, неправомірними та протиправними діями дружини його батька - ОСОБА_3 , у віданні якої знаходилися всі необхідні документи для отримання компенсації, у тому числі документи батька: його закордонний паспорт, паспорт моряка, дипломи, військовий квиток, трудова книжка, контрактні дані останнього роботодавця, акт про розслідування нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань та інші.

Уточнивши вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив встановити факт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2001-2002 роках працював старшим помічником капітана, тимчасово виконуючим обов`язки капітана на невстановленому англійському судні під прапором Великобританії

в територіальних водах і портах Італії, де ОСОБА_2 отримав травми, несумісні із життям.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2022 року

у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що заявник не додав жодного доказу, який би надав суду обґрунтовані підстави стверджувати, що батько заявника ОСОБА_2 у період 2001-2002 року міг працювати у міжнародній компанії під прапором Великобританії.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2022 року скасовано. Заяву

ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що встановлення юридичного факту, про який просить заявник, породжує правовий наслідок, оскільки у заявника фактично виник спір з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області щодо виплати страхового відшкодування, тому така заява підлягає розгляду в порядку позовного провадження за загальними правилами.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 через представника - адвоката

Шепеля В. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом на порушення норм процесуального права не застосовано частину другу статті 315 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю

з дитинства І групи, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії 2-18АА

№ 128259 від 21 лютого 2019 року.

Батьками ОСОБА_1 є громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10 березня 1981 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2

від 25 грудня 2007 року повторне.

Встановлено, що ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України» із 11 червня 2002 року до

01 липня 2002 року з приводу внутрішньо мозкової пухлини (гліобластоми,

4 ступінь злоякісності) лівої скроневої ділянки. 17 червня 2002 року проведена операція з видалення пухлини по пері фокальній зоні, що також підтверджується історією хвороби № 3042.

Після операції ОСОБА_2 отримав ІІ групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК

від 15 грудня 2002 року.

Згідно з довідкою від 24 грудня 2003 року причиною смерті ОСОБА_2 зазначено: ракова інтоксикація, рак скроневої долі головного мозку.

Встановлено, що ОСОБА_2 працював судовим механіком в Іллічівському торговому порту, що підтверджується особовою справою від 03 травня

1995 року № 152.

Згідно з листом від 06 грудня 2017 року № 3915-11.1-38 ЗПИ Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради за період

1995-1997 роки ОСОБА_2 працював у Іллічівському морському порту ЧПОРП «Антарктика».

Із довідки капітана порту ДП «Адміністрація морських портів України» Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 26 грудня 2017 року № 879/15-03-2 встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02 лютого 2001 року оформлено посвідчення особи моряка НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 завертався до Фонду з листом щодо випадку смерті свого батька ОСОБА_2 на морському судні, з метою взяття його на облік та здійснення страхових виплат.

Листом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 грудня 2016 року № 43-Б-05 повідомлено ОСОБА_1 про те, що до управління повідомлень та документів, які б підтвердили настання нещасного випадку на виробництві

з його батьком, не надходило, також в управлінні відсутня інформація щодо роботодавця та назви судна, на якому працював ОСОБА_2 . Тому у Фонду немає законних підстав щодо взяття позивача на облік та призначення йому страхових виплат.

Застосовні норми процесуального права

Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені

в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних цивільних прав фізичних осіб. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з існуванням потреби вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці». Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;

3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку (частина третя статті 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення страхових виплат передбачає прийняття Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів (частина перша статті 44

Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства,

в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Фонд є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно

з пунктом 3 частини шостої цієї ж статті для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи

(у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Разом з тим, якщо вирішення спору має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно

з вимогами частини першої статті 377, пункту 1 частини першої статті 255

ЦПК України провадження у цивільній справі підлягає закриттю.

Таким чином, якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду.

У випадку, якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд зробив висновок, що суд першої інстанції не врахував, що спори щодо розміру шкоди та права на її відшкодування у вигляді страхових виплат між особами (які підлягають страхуванню від нещасного випадку, членами сім`ї чи утриманцями таких осіб, особами, які добровільно застрахувалися від зазначених випадків) та страховиком розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами.

Вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання страхової виплати відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися

в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства.

Отже, апеляційний суд, залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду

у зв`язку з тим, що метою встановлення факту, що має юридичне значення,

є у подальшому отримання заявником від Фонду страхових виплат, тому такий спір розглядається судами в позовному провадженні за загальними правилами, не врахував, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, що свідчить про порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Таким чином, якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.

У справі, що розглядається, вирішення спору із суб`єктом владних повноважень щодо права на отримання страхових виплат відповідно до частини другої, пункту 3 частини шостої статті 12, пункту 2 частини першої статті 263 КАС України має розглядатися в спрощеному позовному провадженні як справа незначної складності за правилами адміністративного судочинства, тож заявнику необхідно роз`яснити про право подати позов

у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу,

є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що вимоги заяви ОСОБА_1 у цій справі мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати,

а провадження у справі закрити.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Шепелем Віталієм Сергійовичем, задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 січня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 травня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко