Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №372/3671/19

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа 372/3671/19

провадження № 61-12768 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс";

відповідач - ОСОБА_1;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року у складі судді Зінченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" (далі - ТОВ "Трейдом-Сервіс") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.

Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2007 року між сторонами було укладено договір про надання послуг із забезпечення умов отримання споживачем електричної енергії, холодного водопостачання та інших загальних послуг із належного утримання будинку АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору оплата послуг повинна здійснюватися у національній валюті України у розмірі, що є еквівалентним 150
доларів США згідно з курсом Національного банку України, встановленому на день здійснення оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, утворилась заборгованість за період з червня 2016 року по вересень 2019 року у розмірі 159 340 грн 50 коп. Загальна сума боргу, яку позивач просив стягнути з відповідача, становила 235 661 грн, що включала пеню, інфляційне збільшення боргу, а також 3% річних.

Вказувало, що 03 липня 2019 року та 05 серпня 2019 року позивачем направлено відповідачу вимоги № 30 та № 39 про сплату заборгованості разом з рахунками-фактурами за надані послуги за період з червня 2016 року по травень 2019 року включно, які останнім проігноровані.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за загальні послуги за договором від 01 липня 2007 року у розмірі 159 340 грн 50 коп. ; пеню за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 рік включно у розмірі 44 057 грн 19 коп. ; інфляційні втрати за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2019 рік у сумі 24 139 грн 87 коп. ; три проценти річних від простроченої суми за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2019 року у розмірі 8 123 грн 44 коп. ; а також понесені товариством судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" заборгованість у розмірі 235 661 грн, з яких: за надані послуги за договором від 01 липня 2007 року у розмірі 159 340 грн 50 коп. ; пеню у розмірі 44 057 грн 19 коп. ; інфляційні витрати у розмірі 24 139 грн 87 коп. ; 3 % річних у розмірі 8 123 грн 44 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір між сторонами є чинним, відповідач не здійснив оплату за надані послуги відповідно до умов договору.

Надання позивачем послуг, за несплату яких у відповідача виникла заборгованість, було погоджене сторонами при укладенні договору. Враховано, що договір від 01 липня 2007 року, який було укладено між сторонами, не розірвано та не визнано недійсним з підстав його невідповідності чинному законодавству, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ "Трейдом-Сервіс" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдом-Сервіс" заборгованість за загальні послуги у розмірі 151 892 грн 61 коп. та 3% річних за період з серпня 2016 року по вересень 2019 року у розмірі 8 095 грн 36 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивач не набув у передбачений договором спосіб права на стягнення пені, оскільки у відповідності до умов договору не направив своєчасно рахунку на оплату, чим порушив умови пункту 2.5 договору, а тому вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають З розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, убачається, що у спірний період визначений законом поріг інфляції не перевищував 103 відсотків, відтак, не підлягають задоволенню вимоги товариства про стягнення інфляційних втрат. Період, за який підлягає стягненню 3 % річних, є період з серпня 2016 року по вересень 2019 року, оскільки як установлено станом на 31 липня 2016 року у ОСОБА_1 заборгованість перед товариством була відсутня.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року щодо встановлення обставин ненадання позивачем послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення згідно з договором від 01 липня 2007 року є неспроможними, оскільки підставами позову у даній справі є заборгованість за загальними послугами (пункт 2.2 додатку № 1). Для послуг з отримання холодного водопостачання, водовідведення та отримання електропостачання визначено власні тарифи у пунктах 3.1-3.3 окремо від загальних послуг, тариф для яких визначено у пункті 3.4, а саме еквівалент 150 доларів США. Отже, при вирішення справи № 752/16584/16-ц не встановлено обставин, які містять доказову інформацію для вирішенні справи, що переглядається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Трейдом-Сервіс".

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 750/12850/16-ц, від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, від 25 липня 2019 року у справі № 916/2267/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 372/3671/19 із Обухівського районного суду Київської області.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Трейдом-Сервіс" в порушення умов договору припинило надавати йому усі загальні послуги, передбачені умовами договору починаючи з серпня 2016 року, що підтверджується наступними доказами та фактами: повідомленням ТОВ "Трейдом-Сервіс" від 17 червня 2016 року про припинення надання послуг споживачу, яке він отримав 13 червня 2016 року. В повідомленні зазначено, що через 30 днів з дати отримання повідомлення надання послуг із забезпечення умов отримання електроенергії, водопостачання, водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання об'єкту буде припинено; актом про ненадання послуг з вивозу побутового сміття від 20 серпня 2016 року, складеного за участю сусідів, відповідно до пункту 3.3.5 договору (із зазначенням про відмову виконавця його підписувати); листом ТОВ "Трейдом-Сервіс" від 13 лютого 2017 року, в якому виконавець констатує факт припинення надання послуг з серпня 2016 року та направлення рахунків споживачеві; постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 752/16584/16-ц, в якій зазначено, що 17 червня 2016 року ТОВ "Трейдом-Сервіс" надіслало на адресу Споживача повідомлення про припинення надання послуг із забезпечення умов отримання електроенергії, водопостачання, водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання його об'єкту нерухомості, яке отримано позивачем 13 липня 2016 року.

Відповідно до останнього надісланого на адресу позивача повідомлення про припинення надання послуг від 17 червня 2016 року припинення надання послуг зумовлювалося не наявністю заборгованості, а відмовою споживача укласти новий договір на 2016 рік.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 у справі № 826/6564/17 встановлено, що позивачем з 16 серпня 2016 року самостійно здійснено поступове припинення надання послуг ОСОБА_1. Тому вважав, що підстав для нарахування та стягнення суми боргу немає, оскільки позивачем послуги не надавалися та ним не отримувалися, доказів надання загальних послуг позивачем не надано.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 липня 2007 року між ТОВ "Трейдом-Сервіс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг із забезпечення умов отримання споживачем електричної енергії, забезпечення умов холодного водопостачання і водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець надає споживачу послуги, зазначені в додатку 1 даного договору, а споживач своєчасно вносить плату за надані послуги в розмірі та згідно порядку, встановленому цим договором.

Згідно із пунктом 2.1 договору розмір щомісячної плати, на момент укладання цього договору, становить суму, зазначену в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до пункту 2.2 додатку 1 до договору до загальних послуг, що надаються споживачу за договором належать, зокрема: 2.2.1 щомісячні лабораторні дослідження якості питної води з наданням копії акту споживачу, за його письмової вимоги; 2.2.2 освітлення вулиць; 2.2.3 утримання місць загального користування за забезпечення санітарного стану; 2.2.4 утримання доріг та пропускних пунктів в задовільному стані; 2.2.5 забезпечення вивозу сміття; 2.2.6 обслуговування системи резервного енергопостачання для безперебійного водопостачання та функціонування водовідведення, освітлення території; 2.2.7 надання поточних даних про обсяг спожитих споживачем електроенергії, стоків води; 2.2.8 щомісячне надання споживачу рахунків на оплату за експлуатаційне та комунальне обслуговування, спожиті енергію, стоки, воду; 2.2.9 ведення обліку по здійсненню споживачем оплат.

В додатку 1 до даного договору сторони встановили вартість загальних послуг (підпункт 3.4 пункту 3 Додатку 1) в розмірі еквівалент 150 доларів США згідно курсу Національного банку України, встановленому на день здійснення оплати.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги споживач сплачує на поточний рахунок виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, чинної в період, за який нараховується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожний день прострочення, якщо виконавцем не порушені умови пункту 2.5 цього договору.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року у справі № 752/16584/16-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ "Трейдом-Сервіс" про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди, залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Трейдом-Сервіс" про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди задоволено частково. Визнано неправомірними дії ТОВ "Трейдом-Сервіс" щодо припинення надання ОСОБА_1 послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення за договором від 01 липня 2007 року.

Зобов'язано ТОВ "Трейдом-Сервіс" відновити надання ОСОБА_1 послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення згідно з договором від 01 липня 2007 року. Стягнуто з ТОВ "Трейдом-Сервіс" на користь ОСОБА_1 суму штрафу за порушення умов договору у розмірі 30 600 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за прострочення платежів згідно договору від 01 липня 2007 року про надання послуг вбачається, що загальна вартість нарахованих за період червень 2016 року по вересень 2019 року послуг становить 159 340 грн 50 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 752/16584/16-ц, ухваленою за результатами перегляду рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м.

Києва від 16 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії ТОВ "Трейдом-Сервіс" щодо припинення надання ОСОБА_1 послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення за договором від 01 липня 2007 року.

Зобов'язано ТОВ "Трейдом-Сервіс" відновити надання ОСОБА_1 послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення згідно договору від 01 липня 2007 року. Стягнуто з ТОВ "Трейдом-Сервіс" на користь ОСОБА_1 30 600 грн штрафу за порушення умов договору від 01 липня 2007 року у зв'язку із припиненням надання послуг. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду від 18 червня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року залишено без змін.

Задовольняючи частково позов ТОВ "Трейдом-Сервіс" суд апеляційної інстанції відхилив посилання ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року щодо встановлення обставин ненадання позивачем послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення згідно з договором від 01 липня 2007 року.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна з огляду на таке.

Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що 17 червня 2016 року ТОВ "Трейдом-Сервіс" було надіслало на адресу ОСОБА_1 повідомлення про припинення надання послуг із забезпечення умов отримання електроенергії, водопостачання, водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання його об'єкту нерухомості, яке отримано останнім 13 липня 2016 року.

Вказаний лист наявний в матеріалах справи (а. с. 50). У ньому позивач зазначав, що через 30 днів з дати отримання відповідачем цього листа у разі неукладення договору про надання послуг на 2016 рік, надання послуг із забезпечення умов отримання електроенергії, водопостачання, водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання його об'єкту буде припинено.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Трейдом-Сервіс" про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи судом вирішувався спір щодо припинення надання послуг, у тому числі й загальних послуг, за договором про надання послуг від 01 липня 2007 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі № 752/16584/16-ц, ухваленою за результатами перегляду рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Тобто з жовтня 2016 року по квітень 2019 року між сторонами тривав спір у зв'язку з припиненням ТОВ "Трейдом-Сервіс" надання послуг, у тому числі й загальних послуг, за договором про надання послуг від 01 липня 2007 року, і лише у квітні 2019 року ТОВ "Тредом-Сервіс" було зобов'язано судом відновити надання послуг за договором.

Разом з тим, у жовтні 2019 року ТОВ "Трейдом-Сервіс" звернулося до суду з цим позовом, заявивши вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання загальних послуг за період з червня 2016 року по вересень 2019 року, про припинення надання яких повідомило його у червні 2016 року.

Вирішуючи спір, апеляційний суд вказаних обставин справи не врахував, не перевірив доводів відповідача про те, що надання всіх послуг за договором від 01 липня 2007 року позивачем було припинено у серпні 2016 року; не дослідив наявні у справі докази, зокрема, лист ТОВ "Трейдом-Сервіс" від 13 лютого 2017 року № 01-13/02, в якому відповідач вказує, про те, що договір надання послуг від 01 липня 2007 року розірвано товариством, надання послуг за договором припинено з серпня 2016 року (а. с. 51); не встановив обставин, які б підтверджували надання позивачем загальних послуг за вказаним договором у період з серпня 2016 року по вересень 2019 року, та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову товариства.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19), в якій вказано, що закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відтак, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не дав оцінки тому, чи не є поведінка позивача, що розірвав договір про надання послуг та припинив їх надання, і при цьому звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу за цим договором за період, під час якого тривав спір у зв'язку з припинення надання послуг за договором, суперечливою, і чи не свідчить це про недобросовісність позивача.

Таким чином, з урахуванням того, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, а суд касаційної інстанції в силу положень статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі на стадії касаційного перегляду, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович