Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.05.2019 року у справі №676/6926/17

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 676/6926/17

провадження № 61-8373св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням.

На обґрунтування позову посилався на те, що на підставі рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року проведено поділ майна та визнано за ним право власності на 1/2 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, а також право власності на 1/2 частини присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, яка знаходиться за цією ж адресою. Власником іншої 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою є ОСОБА_2. Проте, незважаючи на наявність судового рішення, він не може користуватися майном, оскільки там проживають родичі ОСОБА_2: її мама та брат, які не допускають його в приміщення. З урахуванням наведеного, просив виділити йому в натурі 1/2 частини житлового будинку та надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення у житловому будинку, позначене на плані під № 1 - коридор загальною площею 4,5 кв. м та приміщення під № 4 - житлова кімната площею 23 кв. м, з господарських будівель - сарай літ. "Б" площею 30,5 кв. м

(що виділено на плані червоним кольором) відповідно до висновку експертизи № 137Е-05/18. Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати, пов'язані із зверненням до суду, та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 у натурі 1/2 частини житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення в житловому будинку: житлову кімнату площею 16,4 кв. м; кухню площею 8,7 кв. м; погріб кам'яний літ. "В". Виділено ОСОБА_2 в натурі 1/2 частини житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення в житловому будинку: житлову кімнату площею 23 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м; сарай літ. "Б" площею 30,5 кв. м, вбиральню літ. "Г" площею 1,1 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 379 грн грошової компенсації.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при обранні кожній зі сторін частини будинку, згідно із запропонованих експертом для поділу, суд врахував встановлений сторонами порядок користування будинком, пояснення відповідача та його представника, що вона користується кімнатою площею 23 кв. м та коридором, взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_3, яка є матір'ю відповідача та проживає із нею в кімнаті площею 23 кв. м, зробили в ній ремонт, облаштували меблями, користуються коридором, у якому готують їжу, взяв до уваги надані відповідачем та її представником фотокартки будинку та його приміщень. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, та виділив йому в результаті поділу в натурі 1/2 частини житлового будинку та надвірних будівель і споруд таке майно: приміщення в житловому будинку: житлова кімната площею 16,4 кв. м, кухня площею 8,7 кв. м; погріб кам'яний літ. "В" площею 30 кв. м. Інша частина будинку та господарських будівель і споруд, а саме: житлова кімната, площею 23 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м; сарай літ. "Б" площею забудови - 30,5 кв. м, вбиральня літ. "Г" площею забудови - 1,1 кв. м, - підлягають виділу в натурі відповідачу. Суд дійшов висновку, що за умов такого поділу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі 3 379 грн за відхилення від ідеальних часток.

Додатковим рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2018 року вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 745
грн судового збору, 3 750 грн витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи, 5 300,81 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 грудня 2018 року виправлено описки у вступній та резолютивній частині рішення суду від 06 грудня 2018 року у цій справі, замінивши: в абзаці другому резолютивної частини слова: "сарай (літ. Б), площею забудови - 30,5 кв. м" на "погріб кам'яний (літ. В)"; в абзаці третьому резолютивної частини слова: "погріб кам'яний (літ. В)" на "сарай (літ. Б), площею забудови - 30,5 кв. м, вбиральня "Г ", площею забудови - 1,1 кв. м".

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, з урахуванням висновку експерта щодо можливого поділу житлового будинку та з урахуванням встановленого сторонами порядку користування будинком дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які були ним подані, неповно встановив обставини, які мають значення для справи, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, відповідно, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права. Крім того, всупереч вимогам частини 8 статті 83 ЦПК України суд першої інстанції задовольнив клопотання представника відповідача про виклик свідка матері відповідача - ОСОБА_3, пояснення якої були прийняті судом та стали підставою незаконного рішення. Зазначає, що виявивши допущені експертом помилки в експертизі, суд зобов'язаний був викликати його в судове засідання для дачі відповідних пояснень і роз'яснень, а вже потім ухвалювати рішення. Крім того, виправляючи описку ухвалою від 22 грудня 2018 року, суд фактично частково змінив зміст судового рішення, що є недопустимим.

У червні 2019 року надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон № 460-ІХ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2018 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law23~.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності ~law24~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2017 року у справі № 676/527/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, яке набрало законної сили 25 липня 2017 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, який сторони придбали як подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1.

Право власності оформлено на ОСОБА_2 (а. с. 4-9,17-19).

Відповідно до технічного паспорта від 19 вересня 2017 року будинковолодіння АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 52,6 кв. м, в тому числі житлова - 39,4 кв. м, до складу якого входять: коридор площею 4,5 кв. м, житлова кімната площею 16,4 кв. м, кухня площею 8,7 кв. м, житлова кімната площею 23 кв. м; сарай літ. "Б " площею 30,5 кв. м, погріб літ. "В" площею 4,6 кв. м, вбиральня літ. "Г" (а. с. 10-13).

Згідно з висновком проведеної у справі будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2018 року № 137Е-05/18 можливий єдиний варіант розподілу між сторонами в натурі в частках, по 1/2 частини кожному, житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 70-102).

При його визначенні експертом враховано вимоги нормативних документів, ідеальні частки власників, фактичне планування житлового будинку, можливість влаштування прибудови (не вистачає 1,64 кв. м нормативно необхідної площі для влаштування двох однокімнатних квартир), розміщення господарських приміщень на земельній ділянці та можливість поділу земельної ділянки.

Експертом визначено вартість приміщень будинку та господарських будівель і споруд: житловий будинок літ. "А-І, а" - 88 982 грн, у тому числі: коридор площею 4,5 кв. м - 7 613 грн, житлова кімната, площею 16,4 кв. м - 27 743 грн, кухня площею 8,7 кв. м - 14 718 грн, житлова кімната площею 23 кв. м - 38 908
грн; сарай літ. "Б " площею 30,5 кв. м - 29 713 грн; погріб літ. "В" площею 30 кв. м - 28 700 грн, вбиральня літ. "Г" площею 1,1 кв. м - 1 684 грн.

Згідно із запропонованим експертом в дослідницькій частині експертизи варіантом поділу: одному співвласнику пропонується для виділу: приміщення житлової кімнати площею 16,4 кв. м, приміщення кухні - 8,7 кв. м та господарська будівля - погріб літ. "В", площею забудови 30,5 кв. м; іншому співвласнику пропонується для виділу: приміщення житлової кімнати площею 23 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м та господарські будівлі сарай літ. "Б" площею 30,5 кв. м та вбиральня площею 1,1 кв. м (а. с. 82-83).

Кожному із співвласників згідно з ідеальними частками належить 1/2 частки житлового будинку, господарських будівель і споруд вартістю - 74 539,50 грн.

Відповідно до варіанту поділу житлового будинку, господарських будівель і споруд вартість часток становить: загальна вартість приміщень житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка припадає одному співвласнику після поділу становить 71 161 грн, що складає 47,7 %; загальна вартість приміщень житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка припадає другому співвласнику після поділу, становить 77 918 грн, що складає 52,3 %; другому співвласнику необхідно сплатити грошову компенсацію в сумі 3 379 грн; першому співвласнику отримати грошову компенсацію в сумі 3 379 грн.

Згідно з частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1 -3 статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (статті 364 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Установивши, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2018 року № 137Е-05/18 розподіл між сторонами в натурі в частках, по 1/2 частини кожному спірного житлового будинку, можливий за єдиним варіантом такого поділу та з урахуванням фактичного порядку користування житловим будинком, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про можливість виділення в натурі ОСОБА_1 приміщення житлової кімнати площею 16,4 кв. м, приміщення кухні - 8,7 кв. м, та господарської будівлі - погріб літ. "В", площею забудови 30,5 кв. м; а іншому співвласнику: приміщення житлової кімнати площею 23 кв. м, коридор площею 4,5 кв. м, та господарські будівлі: сарай літ. "Б" площею 30,5 кв. м та вбиральню площею 1,1 кв. м.

Доводи заявника про те, що виправляючи описку ухвалою від 22 грудня 2018 року, суд фактично змінив зміст судового рішення, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції здійснив поділ спірного житлового будинку відповідно до висновку експерта та врахував, що експерт у висновку щодо поділу будинку допустив помилку в переліку об'єктів, що пропонуються кожній стороні при поділі будинку, тому суд врахував запропоновані об'єкти, визначені в описовій частині експертизи. Проте при виготовленні вступної та резолютивної частин рішення суд першої інстанції помилково не врахував описки, допущеної експертом у висновку експертизи.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, перевірив вказані доводи заявника та зазначив, що ухвалою виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частинах рішення внаслідок виявленої помилки, допущеної експертом у висновку. Апеляційний суд перевірив правильність по суті вирішення судом першої інстанції спору про поділ майна у межах доводів апеляційної скарги, що відповідає нормі статті 367 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо збирання та оцінки доказів, зводяться до непогодження з встановленими обставинами справи, переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, які є підставою для скасування судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко