Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2-5495/11

провадження № 61-3847св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач-1 - ОСОБА_4 ,

відповідач-2 - ОСОБА_5 ,

представники відповідача-2: ОСОБА_16, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17,

треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлана Леонідівна, державний нотаріус Першої Одеської державної нотаріальної контори Чорна Світлана Георгіївна, ОСОБА_8 ,

представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,

особи, які подали апеляційні скарги, - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представник ОСОБА_11 - ОСОБА_12 ,

представник ОСОБА_10 - ОСОБА_13 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в інтересах якої діє ОСОБА_12 , на ухвалу апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кравця Ю. І., Фальчука В. П., від 29 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просив визнати недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчену 20 лютого 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Чорною С. Г.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з липня 1999 року й до теперішнього часу йому на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , у якій він постійно проживав, був і залишається в ній зареєстрованим.

У вересні 2010 року він не зміг потрапити до приміщення своєї квартири у зв`язку з тим, що вхідний замок до квартири було замінено. В подальшому, після численних звернень до правоохоронних органів з цього приводу ним було з`ясовано, що власником вказаної квартири стала сусідка ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2009 року, укладеного між нею та іншою невідомою йому особою - ОСОБА_4 . Як вбачається зі змісту вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 діяв від його імені на підставі довіреності, посвідченої 20 лютого 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., та здійснив продаж належної йому на праві приватної власності квартири.

Посилаючись на те, що вказана довіреність від його імені на ім`я ОСОБА_4 була підписана не ним, а підпис навпроти його прізвища та ініціалів підроблений, оскільки він не звертався до будь-яких нотаріусів та не уповноважував жодних осіб бути його представником з питань розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчену 20 лютого 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., що зареєстрована в реєстрі за № 243. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Чорною С. Г., що зареєстрований за № 4-2451.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Одеській області № 110 від 01 лютого 2011 року в рамках кримінальної справи № 09201000457 встановлено, зокрема, що рукописний текст та підписи в довіреностях від 20 лютого 2009 року від імені ОСОБА_14 , зареєстрованих в реєстрі нотаріальних дій під № 243, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 , та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на встановлення підробки довіреності від 20 лютого 2009 року.

Не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, до апеляційного суду з апеляційними скаргами також звернулися ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , посилаючись на те, що вони не були залученні до участі у справі, проте вважаючи, що цим рішенням вирішувалося питання про їх права та обов`язки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

З метою перевірки доводів заявників стосовно порушення оскаржуваним рішенням їх прав та обов`язків, судом апеляційної інстанції було відкрите апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розглянуті доводи їх скарг в цій частині та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2016 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 закрито.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які не залучались до участі у справі, та матеріали справи не містять доказів того, що даним судовим рішенням порушені їх права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

У грудні 2016 року ОСОБА_10 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира була придбана його дружиною ОСОБА_5 у період перебування у шлюбі, у зв`язку із чим була спільною сумісною власністю подружжя, а тому судом першої інстанції при визнанні недійсним вказаного договору купівлі-продажу квартири вирішено питання про його права та обов`язки, як співвласника квартири. З огляду на вказане вважає, що апеляційним судом безпідставно закрито провадження за його апеляційною скаргою.

Крім того, у грудні 2016 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , у якій остання, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, також просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 29 листопада 2016 року та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_11 - ОСОБА_12 мотивована тим, що ОСОБА_11 є дружиною ОСОБА_8 , спірна квартира придбана ними у період шлюбу і зареєстрована на праві спільної сумісної власності подружжя, а тому рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки та позбавлено її права спільної сумісної власності подружжя, не залучивши її до участі у розгляді справи. Ухвалою апеляційного суду вона позбавлена права на апеляційне оскарження вказаного рішення та на захист своїх порушених прав.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

Відзиви до суду касаційної інстанції не надходили

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в інтересах якої діє ОСОБА_12 , в указаній справі і витребувано справу №2-5495/11 з Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до розгляду.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 липня 1999 року спірна квартира належала ОСОБА_1 на праві приватної власності.

10 березня 2009 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом 20 лютого 2009 року, та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири.

03 квітня 2009 року зазначена квартира була відчужена ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8

Оскаржуваним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року визнано недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчену 20 лютого 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., що зареєстрована в реєстрі за № 243. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Чорною С. Г., що зареєстрований за № 4-2451.

Вказане рішення суду було предметом перегляду за апеляційними скаргами ОСОБА_7 в інтересах відповідача ОСОБА_5 , та ОСОБА_9 в інтересах третьої особи ОСОБА_8 , та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року відмовлено (пункт 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України 2004 року).

Крім того, не погодившись з указаним рішенням суду першої інстанції, до апеляційного суду з апеляційними скаргами у червні та серпні 2016 року звернулися ОСОБА_10 (чоловік відповідача ОСОБА_5 ) та ОСОБА_11 (дружина третьої особи ОСОБА_8 ), посилаючись на те, що вони не були залученні до участі у справі, проте вважають, що цим рішенням вирішувалося питання про їх права та обов`язки.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_15 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Отже, первинним для розгляду апеляційних скарг ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - осіб, які не брали участі у цій справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про їх права, інтереси, та (або) обов`язки.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків останньої, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не були сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу від 10 березня 2009 року, не були залучені стороною по справі чи третьою особою, рішенням суду не вирішувалися питання про їх права та обов`язки.

Те, що на час укладення угод ОСОБА_10 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , а ОСОБА_11 - у шлюбі з ОСОБА_8 , не має правового значення, оскільки відсутні відповідні документи про належність частки на праві власності у придбаному нерухомому майні.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на час розгляду апеляційних скарг ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були відсутні будь-які докази наявності у них права на спірне майно.

Установивши, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є учасниками справи, яка розглядається, і що судом першої інстанції при визнанні недійсною довіреності, виданої від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 , та як наслідок, визнанні недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2009 року, питання про їх права та обов`язки не вирішувалося, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Докази та обставини, на які посилаються заявники у касаційних скаргах, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін,

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в інтересах якої діє ОСОБА_12 , залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук