Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 235/1695/17

провадження № 61-29628св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Покровська міська рада Донецької області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2017 року в складі судді Назаренко Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Курило В. П., Канурної О. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту добросовісного, відкритого та безперервного володіння квартирою, визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 2003 року проживала у квартирі АДРЕСА_1 за проханням власника квартири ОСОБА_3 , яка обіцяла передати цю квартиру дочці позивача, якщо вони буть піклуватися про неї та допомагати у побуті. ОСОБА_3 була одинокою хворою людиною, що потребувала постійного стороннього догляду, і позивач з дочкою надавали таку допомогу, оплачували комунальні послуги.

У подальшому позивач допомогла ОСОБА_3 приватизувати спірну квартиру, після чого 21 вересня 2004 року у цій квартирі була зареєстрована ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 ОСОБА_3 запевняла, що позивача стане власником квартири після її смерті, яка не мала спадкоємців та сама дозволила користуватися спірною квартирою ОСОБА_1 та її дочці.

Позивач проживає в вказаній вище квартирі понад 10 років, зареєстрована у ній і продовжує разом із дочкою та онукою відкрито володіти цим майном, проте не має можливості оформити право власності відповідно до законодавства.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просила: встановити факт, що вона добросовісно, відкрито та безперервно володіла квартирою АДРЕСА_1 з 21 вересня 2004 року по теперішній час; визнати за нею право власності на вказану квартиру за набувальною давністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, що вона добросовісно володіє спірної квартирою протягом десяти років, та інших умов, які є підставою для застосування частини першої статті 344 ЦК України. Позивачка не була спадкоємцем за законом або за заповітом після смерті ОСОБА_3 , не укладала з нею договору довічного утримання.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що володіння квартирою добросовісним в контексті статті 344 ЦК України не може бути визнано, оскільки позивач вселилася в спірну квартиру з дозволу ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її життя. Спірне майно постійно перебувало у володінні ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 користувалися цим майном зі згоди ОСОБА_3 (власника цього майна). Наявність реєстрації у квартирі не дає права на отримання квартири після смерті її власника за набувальною давністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що зібраними у справі доказами підтверджено, що позивач заволоділа чужим майном (спірною квартирою) і продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном протягом більше як десяти років, тому набула право власності на це майно.

Суди не правильно застосували норму статті 344 ЦК України та безпідставно відмовили у задоволенні позову.

Судами не було доведено недобросовісної поведінки позивача, внаслідок чого порушено права інших осіб, зокрема і ОСОБА_3 на спірне майно. Жодних обґрунтувань недобросовісного володіння квартирою судами не зазначено.

Позивач є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 серпня 2004 року на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

З довіреності від 02 липня 2004 року вбачається, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 приватизувати квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки Покровської міської ради Донецької області від 04 квітня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрована з 21 вересня 2004 року в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з актом Комунальної установи «Покровський координаційний комітет самоорганізації населення» від 22 червня 2017 року ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 відкрито та безперервно проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 21 вересня 2004 року.

Відповідно до повідомлення державного нотаріуса Першої Покровської державної нотаріальної контори Шиленко С. В. від 21 липня 2017 року на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не відкривалась; заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався; коло спадкоємців невідомо.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що не має підстав для застосування статті 344 ЦК України, оскільки позивач вселився в спірну квартиру з дозволу ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її життя, зареєстрована в ній з її дозволу з метою проживання. Спірне майно постійно перебувало у володінні ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 користувалися цим майном з дозволу ОСОБА_3 (власника цього майна) та знали про статус спірного майна.

Доводи касаційної скарги, що наявність реєстрації у спірній квартирі та в зв`язку з цим виникнення права на неї за набувальною давністю, не заслуговують на увагу, оскільки наявність реєстрації у квартирі не дає автоматичного права володіння квартирою після смерті її власника.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк