Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 1515/4800/12

провадження № 61-34685 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

третя особа - управління Держземагантства у Комінтернівському районі Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі договору дарування від 08 серпня 2002 року є власником 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . Разом з ним у будинку проживає його цивільна дружина та їхня малолітня дитина. Власником другої частини житлового будинку з надвірними спорудами є ОСОБА_2 Вищевкащзаний житловий будинок з надвірними спорудами розташований на земельній ділянці розміром 1000 кв. м. 07 травня 2009 року рішенням 24 сесії V скликання Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 711-V йому було передано у власність 0,0640 га земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Відповідачка має єдиний прохід до її частини огороду та вбиральні через землю загального користування, яка прилягає до частини його будинку та до частини будинку відповідачки. На зовнішній стороні належної йому частини будинку він поклеїв пінопласт для її утеплення, з чим не погодилася відповідачка. Зірвала будівельний матеріал та встановила металеву огорожу (паркан), чим перекрила йому прохід до частки будинку. Унаслідок таких дій відповідача він не може провести ремонт своєї частки будинку.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачку не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку за вищевказаною адресою та забезпечити вільний доступ до будинку; зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати дворову споруду літ «д».

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - управління Держземагантства у Комінтернівському районі Одеської області, про усунення перешкод у здійсненні права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з 1977 року вона є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,05 га, що знаходиться у неї у користуванні. ОСОБА_1 придбав іншу 1/2 частку зазначеного будинку у 2002 році. Про приватизацію ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки їй відомо не було, встановлення в натурі меж земельної ділянки не проводилося, вона будь-яку документацію з цього приводу не підписувала. У державному акті на право власності на земельну ділянку від 25 листопада 2009 року та додатках до нього, виданих на ім`я ОСОБА_1 , не вказано її, як суміжного землекористувача, що не відповідає дійсності. У 2011 році ОСОБА_1 без погодження із нею утеплив стіну своєї частини будинку пінопластом, чим зменшив ширину проходу до її городу, яка до утеплення складала 90 см, що суперечить вимогам законодавства. Після утеплення використання проходу буде значно утруднене або неможливе. Крім того, ОСОБА_1 самовільно здійснив прибудову, зокрема літ. «а2», чим позбавив її можливості обслуговувати зовнішню частину стіни належного їй приміщення 1-1. Також ОСОБА_1 без її згоди навісив на межову споруду, яка існувала (з металевої сітки), металеві листи, які не закріплені, унаслідок чого при поривах вітру завдають шум, створюють затінення, позбавляють її можливості обслуговувати металеву сітку паркану. Крім того, атмосферні опади відводяться з покрівлі тильної частини будинку ОСОБА_1 на покрівлю навісу літ. «и», з якої стікають на територію її земельної ділянки. У 2012 році ОСОБА_1 самовільно збудував сарай для тримання птиці на відстані 5,7 м від жилого будинку, що суперечить пункту 3.25а Державних будівельних норм 360-92* «Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень».

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила суд заборонити ОСОБА_1 проведення будь-яких будівельних робіт на зовнішній частині тильної стіни 1/2 частки належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 здійснити перебудову самочинно збудованої прибудови літ. «а2», а саме: коридору 2-3, площею 6,0 кв. м до належної їй частини житлового будинку, забезпечивши відстань від зовнішньої стіни приміщення 1-3 не менше як 1 (один) метр за технічним паспортом ОСОБА_1 від 10 вересня 2013 року; зобов`язати останнього здійснити перебудову господарської будівлі для тримання свійської птиці шляхом її переносу на відстань не менше 15 метрів від найбільш виступаючої частини житлового будинку літ. «а1», (приміщення 1-1), власником якого є вона; зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати (знести) побудований глухий паркан із металевих листів висотою 2,0 метри по межі земельної ділянки від межового знаку «б» за планом меж земельної ділянки державного акта на право власності на земельну ділянку від 25 листопада 2009 року, виданого ОСОБА_1 , до її частини будинку; зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити відвід атмосферних опадів з покрівлі тильної частини належної йому частини будинку та з покрівлі навісу літ. «и» на територію належної йому земельної ділянки.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 вересня 2013 року прийнято до спільного провадження зустрічний позов ОСОБА_2 з позовом ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2016 року у складі суддіДоброва П. В.у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Заборонено ОСОБА_1 проведення будь-яких будівельних робіт на зовнішній частині тильної стіни 1/2 частки належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 , наслідком яких є зменшення площі суміжної земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , зокрема, зменшення ширини існуючого проходу до її городу. Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити перебудову самочинно збудованої прибудови літ. «а2», а саме: коридору 2-3, площею 6,0 кв. м до належної ОСОБА_2 частки житлового будинку, забезпечивши відстань від зовнішньої стіни приміщення 1-3 не менше як один метр за технічним паспортом ОСОБА_1 від 10 вересня 2013 року. Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити перебудову господарської будівлі для тримання свійської птиці шляхом її переносу на відстань не менше 15 м. від найбільш виступаючої частини житлового будинку літ. «а1», (приміщення 1-1), власником якого є ОСОБА_2 Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати (знести) побудований глухий паркан із металевих листів висотою 2,0 м. по межі земельної ділянки від межового знаку «б» за планом меж земельної ділянки державного акта на право власності на земельну ділянку від 25 листопада 2009 року, виданого ОСОБА_1 , до частки будинку ОСОБА_2 Зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити відвід атмосферних опадів з покрівлі тильної частини належної йому частки будинку та з покрівлі навісу літ. «и» на територію належної йому земельної ділянки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року встановлено, що ОСОБА_1 не набув права власності на самочинне будівництво, тому відсутні підстави для задоволення його вимог про усунення ОСОБА_2 перешкод у користуванні власністю.

Актом комісії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області від 10 жовтня 2011 року зобов`язано ОСОБА_1 зробити стік дощової води на свою територію; прибрати листове залізо з паркану ОСОБА_2 , вкоротити шифер, яким покритий сарай, для вільного проходу ОСОБА_2 ; знайти спільне порозуміння між співвласниками щодо утеплення своїх частин житлового будинку. Згідно з протоколом засідання постійних комісій «Постійна комісія по законності та захисту прав громадян», «Постійна комісія по земельним ресурсам, екології та раціональному природокористуванню», «Постійна комісія по будівництву, транспорту, зв`язку та торгівлі» від 16 березня 2012 року № 18, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рекомендовано для вирішення спірних питань звернутися до суду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами своїх вимог про усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у здійсненні права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не підтверджено, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи сторонами не заявлено, а надані ними фотознімки таких обставин не встановлюють.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до акту комісії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області від 10 жовтня 2011 року, складеного у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зобов`язано останнього зробити стік дощової води на свою територію; прибрати листове залізо з паркану ОСОБА_2 , вкоротити шифер, яким покритий сарай, для вільного проходу ОСОБА_2 Преюдиційним судовим рішенням адміністративного суду встановлено незаконність забудови здійсненої ОСОБА_1 , тому судом першої інстанції вірно зобов`язано його усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні будинком та земельною ділянкою.

ОСОБА_1 судові рішення не оскаржено.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 1515/4800/12 з Комінтернівського районного суду Одеської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У частинах першій та другій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами своїх вимог про усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у здійсненні права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не підтверджено, що є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для вирішення спору між сторонами не заявлено, такі висновки спеціаліста є необхідним, а надані ними фотознімки не є належними доказами, обов`язок доказування своїх вимог покладається саме на сторін у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що актом комісії Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області від 10 жовтня 2011 року зобов`язано ОСОБА_1 зробити стік дощової води на свою територію; прибрати листове залізо з паркану ОСОБА_2 , вкоротити шифер, яким покритий сарай, для вільного проходу ОСОБА_2 , вищевказані висновки апеляційного суду не спростовують, оскільки цим актом не доведено вимог ОСОБА_2

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник