Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.06.2018 року у справі №759/1397/15ц

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 759/1397/15-ц

провадження № 61-8800св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., МартєваС. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва ЛюдмилаІванівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лантьєва Віра Валентинівна,

треті особи: ОСОБА_8, Головне управління юстиції у Київській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2016 року у складі суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєва Л. І., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лантьєвої В. В., треті особи: ОСОБА_8, Головне управління юстиції у Київській області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом.

Позовні вимоги обгрунтувано тим, що він є рідним племінником ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки його мати - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, була рідною сестрою ОСОБА_9, тому він після смерті дядька є спадкоємцем другої черги за законом за правом представлення.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_11 - син померлого ОСОБА_9, який не встиг прийняти спадщину після померлого батька, тому у порядку статті 1276 ЦК України право на прийняття належної йому частки спадщини перейшло до його спадкоємців.

У червні 2014 року він подав заяву про прийняття спадщини до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області за померлим ОСОБА_11

Особами, які також звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_11, є його рідна тітка ОСОБА_12 та ОСОБА_8

15 січня 2015 року він звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І. після померлого ОСОБА_9 Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено у зв'язку з пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач зазначав, що ОСОБА_12 отримала свідоцтво про право на спадщину на частину майна, що належало ОСОБА_9, без урахування прав інших спадкоємців, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 свідоцтво про право на спадщину на це майно отримала її спадкоємець - ОСОБА_5

Як на підставу пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 позивач посилався на трагічні події, що сталися в родині, та стан свого здоров'я.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги, надати йому додатковий строк для прийняття спадщини за померлим ОСОБА_9 та визнати видані свідоцтва про право на спадщину недійсними.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_4 додатковий строк в один місяць з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини в порядку представлення за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І. ОСОБА_12, за померлим ОСОБА_9, на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І. ОСОБА_12, за померлим ОСОБА_9 на майно у вигляді земельної ділянки, загальною площею 0, 15 га, що розташована по АДРЕСА_2.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 липня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лантьєвою В. В. ОСОБА_5, за померлою ОСОБА_12 на майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 18 травня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лантьєвою В. В. ОСОБА_5, за померлою ОСОБА_12 на майно у вигляді: вкладу в сумі 25 487 грн 16 коп. з відповідними процентами, в тому числі з відповідними процентами за рахунком «Бонус плюс», що знаходиться на депозитному рахунку, відкритому у Вишнівському відділенні Київського Головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» згідно з умовами договору від 03 жовтня 2013 року, укладеного на ім'я померлого ОСОБА_9; вкладу у сумі 13 568, 58 доларів США з відповідними відсотками на рахунку «Бонус плюс», що знаходиться на депозитному рахунку, відкритому у Вишнівському відділенні «ЦОН» Київського Головного регіонального управління публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» згідно з умовами договору від 16 вересня 2013 року, укладеного на ім'я померлого ОСОБА_9; вкладу у сумі 915 грн 27 коп. з відповідними процентами та нарахуваннями на рахунку у ТВБВ № 10026/0844 Головного управління по м. Києву та Київській області акціонерного товариства «Ощадбанк»; вкладу у сумі 2 178 грн 25 коп. з відповідними процентами та нарахуваннями на рахунку у ТВБВ № 10026/0844 Головного управління по м. Києву та Київській області акціонерного товариства «Ощадбанк»; вкладу у сумі 6 055 грн 92 коп. з відповідними процентами та нарахуваннями на рахунку у ТВБВ № 10026/0844 Головного управління по м. Києву та Київській області акціонерного товариства «Ощадбанк».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причиною, яка унеможливила подачу в строк, визначений законом, позивачем заяви про прийняття спадщини, є його тривала хвороба, що сталася за шість тижнів до закінчення строку на прийняття спадщини, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І., приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лантьєвої В. В. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року рішення апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2016 року рішення Святошинського районного суду від 01 вересня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_9

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження судового рішення обґрунтовано тим, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року вказано, що суд апеляційної інстанції мав детально перевірити наявність та обґрунтованість причин пропуску позивачем строку на подачу заяви про прийняття спадщини, в чому це полягало, з'ясувати наявність або відсутність підстав для визнання свідоцтв про право на спадщину за іншими спадкоємцями, але вказівки суду касаційної інстанції при новому апеляційному розгляді не виконано, що стало наслідком відмови в задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4, поданих ОСОБА_5, вказано, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він із поважних причин не міг звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_9

02 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

За положеннями статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, до прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

За положеннями частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Наведені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України № 6-85цс12 від 26 вересня 2012 року та № 6-1486цс15 від 04 листопада 2015 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_9 є рідним дядьком позивача ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_11

ОСОБА_9 мав двох рідних сестер - ОСОБА_12, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_5, та ОСОБА_10, яка є матір'ю позивача ОСОБА_4 і померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_12 Після смерті ОСОБА_9 спадкоємцем першої черги був ОСОБА_11, який спадщину не прийняв, оскільки помер.

Позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_9 як спадкоємець другої черги за законом за правом представлення своєї матері ОСОБА_10, яка була рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_9

ОСОБА_4 06 червня 2014 року звернувся із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_11 - двоюрідного брата позивача, до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області, яка була зареєстрована за № 730.

15 січня 2015 року, тобто з пропуском передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України строку, ОСОБА_4 звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Л. І. після померлого ОСОБА_9

Спадкова справа після померлого ОСОБА_9 була відкрита приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л. І., а спадкова справа після померлого ОСОБА_11 - у Києво-Святошинській районній державній нотаріальній конторі Київської області.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, не відповідають матеріалам справи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку після скасування рішення апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2015 року у даній справі та відмовляючи у позові ОСОБА_4, виходив з того, що на підтвердження поважності причин пропуску строку позивачем було надано довідки про стан здоров'я та проходження ним лікування, відповідно до яких ОСОБА_4 проходив лікування з 08 липня по 22 липня, з 14 серпня по 28 серпня та з 20 жовтня по 18 листопада 2014 року.

Тобто, строк прийняття спадщини після померлого ОСОБА_9 закінчився 20 липня 2014 року, однак позивач ОСОБА_4 безперервно хворів лише 12 днів до закінчення шестимісячного строку на подачу заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами поважності причин неможливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_9 у встановлений строк. Нова оцінка доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв