Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 758/9834/16-ц.

провадження № 61-1137св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на ухвалу Подільського районного суду м. Києва в складі судді Богінкевич С. М. від 19 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва вскладі суддів: Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., Левенця Б. Б., від 18 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) № SAMDN01000711169348 (вклад «Депозит VIP») від 12 липня 2010 року та договором банківського вкладу (депозиту) № SAMDN01000717735387 (вклад «Депозит VIP») від 01 липня 2011 року.

Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження по справі на підставі статті 201 ЦПК України (у редакції станом на момент подання указаного клопотання) до розгляду Святошинським районним судом м. Києва справи № 759/332/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення депозитних коштів та відсотків за договорами банківських вкладів.

В обґрунтування вимог клопотання про зупинення провадження у справі заявник зазначав, що позивач обґрунтовує свої вимоги у даній справі, зокрема, тим, що факт укладення між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» спірних договорів від 12 липня 2010 року та від 01 липня 2011 року підтверджено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року у справі № 759/332/15-ц. Однак, заявник указав, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року, скасовано постановою Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, правовий висновок Верховного Суду України у справі № 759/332/15-ц зводиться, зокрема, до того, що факт укладення спірних договорів та факти внесення позивачем грошових коштів у заявлених нею розмірах, встановлено на підставі наданих позивачкою копій документів, без їх перевірки на предмет належності та допустимості як доказів з огляду на обов'язкові реквізити, передбачені профільними нормативними актами Національного банку України для документів, що підтверджують приймання банком готівки. Суд не забезпечив можливості проведення всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, не надав оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування судом норм частини другої статті 1060 ЦК України та статті 1059 ЦК України.

Посилаючись на те, що у справі № 759/332/15-ц предметом спору є питання укладення, пролонгації, розірвання та застосування відсоткової ставки у спірних договорах, невиконання яких, на думку ОСОБА_4, є підставою позову у даній справі, позивач просив суд на підставі пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у відповідній редакції зупинити провадження у даній справі до розгляду справи № 759/332/15-ц.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів задоволено. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про зупинення провадження у даній справі є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи, які містять дані про те, на розгляді у Святошинському районному суді м. Києва перебуває справа № 759/332/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення депозитних коштів та відсотків за спірними договорами банківських вкладів, у зв'язку із чим вирішення спору у даній справі неможливе без вирішення спору у справі, яка знаходяться на розгляді у Святошинському районному суді м. Києва.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам процесуального закону, обставини, викладені у клопотання про зупинення провадження у справі встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно, на думку скаржника, зупинили провадження у справі, оскільки її можливо вирішити до вирішення справи № 759/332/15-ц у Святошинському районному суді м. Києва.Позов у даній справі стосуються стягнення відсотків за період безпідставного користування банком її грошима, який відмінний від періоду, щодо якого виник спір у справі № 759/332/15-ц. При цьому, факт укладення спірних договорів банківських вкладів підтверджено також рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/10111/14-ц, що, на думку скаржника, спростовує висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про зупинення провадження у даній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у даній справі, представник ПАТ КБ «Приватбанк» зазначав, що позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, що факт укладення між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» спірних договорів від 12 липня 2010 року та від 01 липня 2011 року підтверджено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року у справі № 759/332/15-ц, яке скасовано постановою Верховного Суду України із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для належного встановлення факту укладення спірних договорів банківських вкладів та факту внесення позивачем до банку спірних сум вкладів.

У даній справі вирішується питання про стягнення з банку не нарахованих відсотків за користування депозитними коштами за договорами № SAMDN01000711169348 та № SAMDN01000717735387.

У справі № 759/332/15-ц, що перебуває у Святошинському районному суді м. Києва, розглядається питання щодо стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 грошових коштів за указаними депозитними вкладами, відповідно до договорів № SAMDN01000711169348 та № SAMDN01000717735387.

Згідно пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у редакції чинній станом на момент подання клопотання, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, зокрема, що, визнаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Судами установлено та надано відповідне обґрунтування обставинам, на які посилався представник ПАТ КБ «Приватбанк» у відповідному клопотанні відносно того, що у справі № 759/332/15-ц, що перебуває у Святошинському районному суді м. Києва, вирішуються питання, що стосуються підстав позову у даній справі.

Повно та всебічно дослідивши обставини, викладені у клопотання ПАТ КБ «Приватбанк» про зупинення провадження у даній справі, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що вирішення питання про правомірність отримання та повернення коштів за спірними депозитними вкладами, що є предметом спору у справі № 759/332/15-ц, залежить правильне вирішення питання щодо нарахування на указані кошти відсотків та їх стягнення у даній справі, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 759/332/15-ц згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у відповідній редакції.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності зупинення судами попередніх інстанцій провадження у даній справі спростовуються матеріалами справи, які оцінені судами попередніх інстанцій та обґрунтованими висновками судів.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позов у даній справі стосуються стягнення відсотків за період безпідставного користування банком її грошима, який відмінний від періоду, щодо якого виник спір у справі № 759/332/15-ц, що, на думку скаржника, спростовує висновки судів попередніх інстанцій, оскільки такі висновки судів стосуються необхідності встановлення факту укладення спірних договорів банківських вкладів та факту внесення позивачем до банку спірних сум вкладів на виконання вимог постанови Верховного Суду України в указаній справі, які є обов'язковими до виконання судами.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв