Постанова

Іменем України

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 495/8567/16-ц

провадження № 61-19699св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - виконуючий обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,

відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_8 - адвоката Вовкотруб Ірини Володимирівни на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року у складі судді Прийомової О. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2016 року виконуючий обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Затоківська селищна рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визнання незаконним рішення, визнання недійсними свідоцтв про право власності, посилаючись на те, що Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою вивчено стан додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками органами місцевого самоврядування на території міста Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району, в результаті чого встановлено, що рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення 13 особам - відповідачам земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення Затоківської селищної ради реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області вказаним особам були видані свідоцтва про право власності на нерухоме майно та прийняті рішення про державну реєстрацію їх права власності. При цьому Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території. За викопіюванням з Генерального плану смт Затока, виконаним архітектором Затоківської селищної ради ОСОБА_14 , вказана територія, на якій розташовані спірні земельні ділянки, визначена як землі рекреаційних установ. До того ж рішенням Виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» (далі - ТОВ «Укрбудінвест») було затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу в Лиманському районі, смт Затока та вирішено дати ТОВ «Укрбудінвест» дозвіл на проведення комплексного благоустрою з розміщення пляжно-розважального комплексу пансіонату. Ухвалами Приморського районного суду міста Одеси від 01 червня 2012 року та від 05 липня 2012 року у справі № 1522/12731/12 за позовом ТОВ «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення було вжито заходи забезпечення позову, зобов`язано не вчиняти будь-які дії будь-яким особам, включаючи Затоківську селищну раду, Виконавчий комітет Затоківської селищної ради, щодо земельної ділянки площею 4,437 га, розташованої в Лиманському районі, смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області, яка згідно з розробленим містобудівним обґрунтуванням на розміщення пляжно-розважального комплексу пансіонату ТОВ «Укрбудінвест» з північного заходу межує із земельною ділянкою, наданою в користування ТОВ «Укрбудінвест». Також ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року у справі № 495/6508/14-а за позовом ТОВ «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради, Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя, третя особа - Виконавчий комітет Затоківської селищної ради, про визнання рішення протиправним та скасування рішення було задоволено клопотання ТОВ «Укрбудінвест» про забезпечення адміністративного позову і заборонено Затоківській селищній раді, Відділу Держземагентства в місті Білгород-Дністровському Одеської області, Головному управлінню Держземагентства в Одеській області та іншим особам вчиняти будь-які дії, зокрема давати згоду на розробку проєктів відводу, затверджувати проєкти відводу, передавати у приватну власність будь яким особам, присвоювати кадастрові номера, здійснювати нормативну оцінку та інші дії в межах земельної ділянки загальною площею 4,437 га, що розташована в Лиманському районі, смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області, яка межує з південного сходу - з пляжною зоною Чорного моря, з північного заходу - з територією пансіонату Клубний комплекс « Променад » (земельна ділянка площею 35,034 га, що знаходиться в оренді ТОВ «Укрбудінвест»), з північного сходу та південного заходу - продовження пляжної зони, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили. Тому вищевказане рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 було прийняте з порушенням земельного та містобудівного законодавства, а також з перевищенням селищною радою своїх повноважень. Враховуючи викладене, виконуючий обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив:

- визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності, індексний номер: 32253742, від 15 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0088);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності індексний номер: 32250710, від 15 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0089);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер: 32575316, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,086 га по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0091);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , індексний номер: 3258972, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0093);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , індексний номер: 32522437, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_6 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0094);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 , індексний номер: 32575506, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0095);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_5 , індексний номер: 32575821, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0097);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 , індексний номер: 32575180, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_9 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0096);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_7 , індексний номер: 32537850, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_10 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0098);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_8 , індексний номер: 3233716, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0099);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9 , індексний номер: 32629554, від 23 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,0373 га по АДРЕСА_11 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0100);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_10 , індексний номер: 32629225, від 23 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 0,033 га по АДРЕСА_12 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0101);

- визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_11 , індексний номер: 32574103, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0,0328 га по АДРЕСА_13 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0102).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 червня 2017 року до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ТОВ «Укрбудінвест».

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним свідоцтво про право власності, індексний номер: 32253742, від 15 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0088). Визнано недійсним свідоцтво про право власності індексний номер: 32250710, від 15 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0089). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер: 32575316, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,086 га по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0091). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 , індексний номер: 3258972, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_5 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0093). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_3 , індексний номер: 32522437, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_6 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0094). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4 , індексний номер: 32575506, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_7 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0095). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_5 , індексний номер: 32575821, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_8 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0097). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 , індексний номер: 32575180, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_9 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0096). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_7 , індексний номер: 32537850, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_10 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0098). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_8 , індексний номер: 3233716, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0099). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_9 , індексний номер: 32629554, від 23 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,0373 га по АДРЕСА_11 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0100). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_10 , індексний номер: 32629225, від 23 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 0,033 га по АДРЕСА_12 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0101). Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_11 , індексний номер: 32574103, від 22 січня 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0,0328 га по АДРЕСА_13 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0102). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок фізичним особам було затверджено Затоківською селищною радою без урахування чинного Генерального плану смт Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, яким не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво. Рішенням Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 ТОВ «Укрбудінвест» було затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу в Лиманському районі смт Затока, згідно з яким земельна ділянка загальною площею 4,437 га, розташована на відстані 70-110 метрів від урізу води в Лиманському районі смт Затока біля земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ТОВ «Укрбудінвест», передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу відповідно до містобудівних норм. Тобто відведення спірних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації, що є грубим порушенням приписів земельного та містобудівного законодавства. Крім того, рішення щодо відведення спірних земельних ділянок було прийнято Затоківською селищною радою в період чинності ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2012 року у справі № 1522/12731/12 та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року у справі № 495/6508/14-а, якими були вжиті заходи забезпечення позовів та заборонено Затоківській селищній раді вчиняти такі дії. Оскільки при прийнятті рішення від 29 грудня 2014 року № 2746 Затоківська селищна рада діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, то зазначене рішення підлягає визнанню незаконним, а отримані відповідачами на підставі цього рішення свідоцтва на право власності - недійсними.

Рішення місцевого суду оскаржувалося в апеляційному порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і переглядалося судом апеляційної інстанції в частині: визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746; визнання недійсним свідоцтва про право власності, індексний номер: 32253742, від 15 січня 2015 року, виданого реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0088); визнання недійсним свідоцтва про право власності індексний номер: 32250710, від 15 січня 2015 року, виданого реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0372 га по АДРЕСА_3 (кадастровий номер 5110300000:02:005:0089); стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Одеської області судового збору в розмірі по 1 378 грн з кожної.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 повністю, тобто в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва та передачу безоплатно у власність не лише заявникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а й іншим відповідачам - фізичним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.

03 грудня 2021 року ОСОБА_6 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаної вимоги. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та мотивована тим, що суди не врахували правових висновків, викладених: в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, щодо представництва прокурором інтересів держави в суді; в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 642/5966/18, - щодо обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту прав. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі № 495/6508/14-а було скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради, Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя, третя особа - Виконавчий комітет Затоківської селищної ради, про визнання протиправним та скасування рішення, і не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 761/39393/14-ц, від 05 квітня 2017 року у справі № 644/4855/14-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц про те, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Також суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, посилаючись на висновок експертів за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 01 грудня 2015 року № 15444/15-41/22256-22258/15-41 та висновок Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17 грудня 2015 року № 1516, які є недопустимими доказами, так як в них не зазначено, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки та про те, що висновки підготовлено для подання до суду. При цьому суди не врахували правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 676/90/17-ц, від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18, від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18, щодо неналежності та недопустимості висновків експертів як доказів у справі.

03 лютого 2022 року представник ОСОБА_8 - адвокат Вовкотруб І. В. також подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пункту 5 частини першої, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та мотивована тим, що справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_8 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання. Крім цього, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі висновку експертів за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 01 грудня 2015 року №15444/15-41/22256-22258/15-41 та висновку Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17 грудня 2015 року № 1516, які є недопустимими доказами.

У травні 2022 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката Вовкотруб І. В., в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. В позовній заяві прокурор належним чином, відповідно до вимог законодавства обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави, зазначив, у чому полягає порушення таких інтересів, а також - про відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року і витребувано матеріали справи з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

30 грудня 2021 року справа № 495/8567/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_8 - адвоката Вовкотруб І. В. на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

За змістом касаційних скарг ОСОБА_6 та представника ОСОБА_8 - адвоката Вовкотруб І. В. рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ТОВ «Укрбудінвест», про визнання незаконним рішення, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються Верховним Судом лише у вказаній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва та передано безоплатно у власність:

- ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0088, по АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0089, по АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,086 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0091, по АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0093, по АДРЕСА_5 ;

- ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0094, по АДРЕСА_6 ;

- ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0095, по АДРЕСА_7 ;

- ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0097, по АДРЕСА_8 ;

- ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0096, по АДРЕСА_9 ;

- ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0098, по АДРЕСА_10 ;

- ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0099, по АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_11 - земельну ділянку площею 0,0373 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0100, по АДРЕСА_11 ;

- ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,033 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0101, по АДРЕСА_12 ;

- ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,0328 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0102, по АДРЕСА_13 .

На підставі вищевказаного рішення селищної ради реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області було видано свідоцтва про право власності:

- індексний номер 32253742, від 15 січня 2015 року - ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0088, по АДРЕСА_2 ;

- індексний номер 32250710, від 15 січня 2015 року - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0089, по АДРЕСА_3 ;

- серії НОМЕР_12, індексний номер 32575316, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,086 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0091, по АДРЕСА_4 ;

- серії НОМЕР_13, індексний номер 3258972, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0093, по АДРЕСА_5 ;

- серії НОМЕР_14, індексний номер 32522437, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0094, по АДРЕСА_6 ;

- серії НОМЕР_15, індексний номер 32575506, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0095, по АДРЕСА_7 ;

- серії НОМЕР_16, індексний номер 32575821, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0097, по АДРЕСА_8 ;

- серії НОМЕР_17, індексний номер 32575180, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0096, по АДРЕСА_9 ;

- серії НОМЕР_18, індексний номер 32537850, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0098, по АДРЕСА_10 ;

- серії НОМЕР_19, індексний номер 3233716, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0099, по АДРЕСА_4 ;

- серії НОМЕР_20, індексний номер 32629554, від 23 січня 2015 року - ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,0373 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0100, по АДРЕСА_11 ;

- серії НОМЕР_21, індексний номер 32629225, від 23 січня 2015 року - ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 0,033 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0101, по АДРЕСА_12 ;

- серії НОМЕР_22, індексний номер: 32574103, від 22 січня 2015 року - ОСОБА_13 на земельну ділянку площею 0,0328 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0102, по АДРЕСА_13 .

При цьому Генеральним планом смт Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, чинним на час прийняття оспорюваного рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на території смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області. За викопіюванням з Генерального плану смт Затока, виконаним архітектором Затоківської селищної ради ОСОБА_14 , зазначена територія була визначена як землі рекреаційних установ. З 2005 року будь-які зміни до Генерального плану смт Затока не вносилися.

До того ж рішенням Затоківської селищної ради від 25 грудня 2007 року № 746 TOB «Укрбудінвест» було надано згоду на розробку містобудівного обґрунтування земельної ділянки площею 4,4 га у довгострокову оренду терміном на 23 роки для розміщення пляжно-розважального комплексу в Лиманському районі смт Затока.

Рішенням Виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 ТОВ «Укрбудінвест» було затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу в Лиманському районі смт Затока, згідно з яким вирішено дати дозвіл ТОВ «Укрбудінвест» на проведення комплексного благоустрою з розміщення пляжно-розважального комплексу пансіонату ТОВ «Укрбудінвест» в Лиманському районі смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області на основі містобудівного обґрунтування.

Рішенням Затоківської селищної ради від 16 травня 2012 року № 824 вищезазначене рішення Виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 було скасоване.

Судами також встановлено, що за зверненням ТОВ «Укрбудінвест» ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 01 червня 2012 року у справі № 1522/12731/12 було вжито заходи забезпечення позову ТОВ «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2012 року у справі № 1522/12731/12 замінено спосіб забезпечення позову та зобов`язано на час розгляду справи не вчиняти будь-які дії будь-яким особам, включаючи Затоківську селищну раду, Виконавчий комітет Затоківської селищної ради, щодо земельної ділянки площею 4,437 га, розташованої в Лиманському районі, смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області, яка згідно з розробленим містобудівним обґрунтуванням на розміщення пляжно-розважального комплексу пансіонату ТОВ «Укрбудінвест» з північного заходу межує із земельною ділянкою, наданою в користування ТОВ «Укрбудінвест».

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 02 серпня 2012 року виконавче провадження з примусового виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2012 року у справі № 1522/12731/12 було закінчено у зв`язку з тим, що вимоги виконавчого документа виконані боржником в повному обсязі у наданий державним виконавцем строк.

В подальшому постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11 лютого 2014 року, яка набрала законної сили 24 лютого 2014 року, у справі № 1522/12731/12 рішення Затоківської селищної ради від 16 травня 2012 року № 824 було визнано протиправним та скасовано. Зазначеним судовим рішенням встановлено, що TOB «Укрбудінвест» як учасник містобудівної діяльності набуло право на реалізацію та використання з метою здійснення будівництва містобудівного обґрунтування на розміщення в Лиманському районі смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області на ділянці площею 4,437 га, яка відноситься до території пляжної зони, пляжно-розважального комплексу пансіонату TOB «Укрбудінвест».

Крім того, за зверненням ТОВ «Укрбудінвест» ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року у справі № 495/6508/14-а було вжито заходи забезпечення позову ТОВ «Укрбудінвест» до Затоківської селищної ради, Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя, третя особа - Виконавчий комітет Затоківської селищної ради, про визнання протиправним та скасування рішення, а саме до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили було заборонено Затоківській селищній раді, Відділу Держземагентства у місті Білгород-Дністровському Одеської області, Головному управлінню Держземагентства в Одеській області та іншим особам вчиняти будь-які дії, зокрема давати згоду на розробку проєктів відводу, затверджувати проєкти відводу, передавати у приватну власність будь-яким особам, присвоювати кадастрові номера, здійснювати нормативну оцінку та інші дії в межах земельної ділянки загальною площею 4,437 га, що розташована в Лиманському районі, смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області, яка межує з південного сходу - з пляжною зоною Чорного моря, з північного заходу - з територією пансіонату Клубний комплекс «Променад» (земельна ділянка площею 35,034 га, що знаходиться в оренді ТОВ «Укрбудінвест»), з північного сходу та південного заходу - продовження пляжної зони.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 25 грудня 2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 24 грудня 2014 року у справі № 495/6508/14-а.

Також головним державним виконавцем було складено акт від 26 грудня 2014 року, згідно з яким 26 грудня 2014 року в присутності заступника Затоківської селищного голови о 10 год 35 хв. оголошено резолютивну частину ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року у справі № 495/6508/14-а та заборонено Затоківській селищній раді вчиняти дії, вказані в цій ухвалі суду.

В подальшому постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року у справі № 495/8068/14-а було задоволено адміністративний позов ТОВ «Укрбудінвест», визнано протиправним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 22 вересня 2014 року № 2522 «Про скасування рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 «Про затвердження ТОВ «Укрбудінвест» містобудівного обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу в Лиманському районі смт Затока».

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року у справі № 495/8068/14-а апеляційні скарги Затоківської селищної ради та ОСОБА_15 були залишені без задоволення, а постанова Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року - без змін.

Вироком Київського районного суду міста Одеси від 29 березня 2016 року у справі № 520/3301/16-к начальника управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради ОСОБА_16 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України.

Вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_16 , обіймаючи посаду начальника управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, достовірно знаючи про необхідність погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на яких планується розташування об`єктів будівництва, що потребує забезпечення належного їх вивчення та перевірки, відповідального ставлення до службових обов`язків, 03 листопада 2014 року, через несумлінне виконання службових обов`язків, самонадіяно, сподіваючись на інших спеціалістів у галузі містобудування, які не наділені повноваженнями контролю, а також ненастання негативних наслідків для територіальної громади смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, не перевіривши відповідність містобудівному законодавству поданих йому для підписання проєктів землеустрою з відведення земельних ділянок у приватну власність 65 особам для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресами: АДРЕСА_14 - АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 -37а/74, АДРЕСА_15 -37а/93, АДРЕСА_16 , діючи з порушенням положень Генерального плану смт Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, яким на вказаній території передбачено розміщення рекреаційних установ, а також всупереч вимогам статей 16, 17, 18, 20, 21, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 186-1 Земельного кодексу України, підпункту 3.39 ДБН 360-90 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Наказам Держкоммістобудування України від 17 квітня 1962 року № 44, останнім з яких визначено, що будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається, підписав, не вивчаючи та не перевіряючи, 65 висновків №№ 679-683, 687-696, 698-728, 730-747, 749 про розгляд проєктів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, погодивши таким чином 4 проєкти землеустрою. Отже, підписані та надані ОСОБА_16 позитивні висновки «Про розгляд проєктів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва» за №№ 679-683, 687-696, 698-728, 730-747, 749 містять хибні рішення про відповідність призначення земельних ділянок Генеральному плану смт Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, а також про відповідність проєктів землеустрою вимогам чинного законодавства України та інших нормативно-правових актів. Внаслідок безпідставного самоусунення від виконання службових обов`язків, нехтування обов`язками начальника управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради Одеської області - головного архітектора міста, тобто невжиття заходів щодо недопущення порушення містобудівного законодавства, підписані та надані ним хибні висновки стали підставою для затвердження органами місцевого самоврядування смт Затока проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_17 та іншим (всього 16 осіб), ОСОБА_1 та іншим (всього 13 осіб), ОСОБА_18 та іншим (всього 18 осіб), ОСОБА_19 та іншим (всього 19 осіб) для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що спричинило тяжкі наслідки.

13 листопада 2014 року відносно службових осіб Затоківської селищної ради та їх спільників були внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження №12014160000001104 за частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. В межах зазначеного кримінального провадження постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області Індиченко Б. Б. від 25 серпня 2015 року було призначено експертизу з питань землеустрою.

Висновком експертів за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 01 грудня 2015 року № 15444/15-41/22256-22258/15-41 підтверджено, що наданий на дослідження проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та іншим (всього 13 осіб), для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та його затвердження рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 не відповідають вимогам законодавства, чинного на дату прийняття вказаного рішення. За змістом дослідницької частини цього висновку проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та іншим (всього 13 осіб) не відповідає умовам забудови смт Затока, визначеним Генеральним планом смт Затока та приписам ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

17 грудня 2015 року Київською незалежною судово-експертною установою було складено висновок за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 1516, в якому зазначено, що земельні ділянки, щодо яких рішеннями Затоківської селищної ради від 22 вересня 2014 року надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в Лиманському районі смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області та рішеннями Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року (в тому числі № 2746) затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок і передано у власність громадянам, входять до земельної ділянки площею 4,437 га, розташованої в Лиманському районі, смт Затока, місто Білгород-Дністровський Одеської області, щодо якої рішенням Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу пансіонату TOB «Укрбудінвест».

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі рекреаційного призначення (пункт «ґ» частини першої статті 19 ЗК України).

Статтями 50-52 ЗК України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку. До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Абзацами першим, другим частини сьомої статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746), передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746), генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Статтею 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (абзац перший частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746), генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до частин першої-другої статті 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746), режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обгрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством. Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій (стаття 18 Закону України «Про основи містобудування»).

Статтею 20 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позовних вимог виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення ради, взявши до уваги, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок фізичним особам було затверджено Затоківською селищною радою без урахування чинного Генерального плану смт Затока, яким не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво. Крім того, рішення щодо відведення спірних земельних ділянок було прийнято Затоківською селищною радою в період чинності ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 05 липня 2012 року у справі № 1522/12731/12 та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 грудня 2014 року у справі № 495/6508/14-а, якими були вжиті заходи забезпечення позовів та заборонено Затоківській селищній раді вчиняти такі дії.

Такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За змістом частини другої статті 223 ЦПК України, частини першої статті 372 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2016 року було відкрито провадження в цій справі та призначено її до судового розгляду на 26 грудня 2016 року.

В подальшому розгляд справи місцевим судом було відкладено на 31 січня 2019 року (день ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції).

Однак судову повістку про розгляд справи 31 січня 2019 року (день ухвалення рішення місцевого суду) відповідач ОСОБА_8 не отримав, що підтверджується повернутим до суду повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача ОСОБА_8 знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня2017 року).

Всупереч вищенаведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ місцевий суд розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_8 , щодо якого немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що він зазначив у касаційній скарзі, у зв`язку з чим порушено його право брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення позовних вимог виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ТОВ «Укрбудінвест», про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0096, для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_9 , з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи у вищенаведеній частині судам, крім іншого, необхідно врахувати, що в позовній заяві виконуючий обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746. Цим рішенням ради затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0096, для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_17 , однак суди помилково зазначили в оскаржуваних судових рішеннях адресу цієї ділянки - АДРЕСА_9 .

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення. Разом з тим суд повинен у мотивувальній частині рішення зазначити, чому саме він цей доказ відхиляє.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 727/6606/16, зазначено, що відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 523/2420/16-ц, вказано, що згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Можливість складання висновку за зверненням учасника справи передбачена з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності відповідними змінами до ЦПК України.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 523/7567/20 наведено правовий висновок про те, що судова експертиза - це експертиза проведена експертом (фахівцем) щодо дослідження процесів, явищ, предметів тощо, які є або будуть предметом судового розгляду, а не тільки експертиза, яка призначена судом.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи викладене, оскільки суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог процесуального закону оцінили висновок експертів за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 01 грудня 2015 року № 15444/15-41/22256-22258/15-41 та висновок Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17 грудня 2015 року № 1516 в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, однак виходили з того, що рішення про відведення спірних земельних ділянок було прийнято Затоківською селищною радою без урахування чинного Генерального плану смт Затока, яким не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво, то доводи касаційних скарг ОСОБА_6 та представника ОСОБА_8 - адвоката Вовкотруб І. В. про те, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, посилаючись на вищевказані висновки експертів, не заслуговують на увагу.

При цьому посилання ОСОБА_6 в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 676/90/17-ц, від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18, від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18, щодо неналежності та недопустимості висновків експертів як доказів у справі, є безпідставним, так ці висновки зроблені з урахуванням того, що у висновках експертних досліджень не було зазначено, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Однак у справі, яка переглядається, висновок експертів за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою від 01 грудня 2015 року № 15444/15-41/22256-22258/15-41 та висновок Київської незалежної судово-експертної установи за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 17 грудня 2015 року № 1516, які долучено до матеріалів справи, містять відповідні записи про те, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, щодо представництва прокурором інтересів держави не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно з частиною другою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час подання позову (далі - ЦПК України 2004 року), у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 45 ЦПК України 2004 рокуметою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Частиною першою статті 46 ЦПК України 2004 року передбачено, що органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час пред`явлення позову, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, через що прокурор самостійно виступає як позивач в цій справі, оскільки у спірному випадку порушені інтереси держави залишилися незахищеними.

Таким чином, зважаючи на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в цій справі прокурор набув статусу позивача відповідно до положень статті 45 ЦПК України 2004 року.

Суди встановили, що прокурор навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Затоківську селищну раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення ради, тобто прокурор виконав вимоги статті 45 ЦПК України 2004 року (стаття 56 ЦПК України в чинній редакції).

Отже, в цій справі прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави та звернувся до суду як самостійний позивач.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18-ц. Спірні правовідносини в зазначеній справі є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається, так як предметом судового розгляду в ній було визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 05 червня 2015 року № 3047 про передачу фізичній особі у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. При цьому у справі № 495/1439/18-ц позов було подано прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури з тих самих підстав, що й у справі, яка переглядається, а саме відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва Затоківською селищною радою з порушенням положень Генерального плану смт Затока та за відсутності детального плану території.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17 наведено правовий висновок про те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 зазначено, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 зроблено правовий висновок про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Вказані правові висновки зроблено Верховним Судом у справах з іншими фактичними обставинами, зокрема у справах за позовами прокурора в інтересах держави в особі уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. Тому доводи касаційної скарги про неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, не заслуговують на увагу.

Крім того, посилання ОСОБА_6 в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 761/39393/14-ц, від 05 квітня 2017 року у справі № 644/4855/14-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, є безпідставним, так як правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними, в цих справах були інші предмет та підстави позову, а відтак, було застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених в ній конкретних обставин.

Так, у справах № 761/39393/14-ц, № 644/4855/14-ц, № 643/17966/14-ц предметом позовів було звернення стягнення на предмет іпотеки. Натомість предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 642/5966/18, на яку послався ОСОБА_6 в касаційній скарзі.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

У справі, яка переглядається, позов пред`явлено виконуючим обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури у зв`язку з незаконним, на думку позивача, заволодінням земельними ділянками державної власності фізичними особами - відповідачами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 642/5966/18, на які послався ОСОБА_6 в касаційній скарзі.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ТОВ «Укрбудінвест», про визнання незаконним рішення, так як згідно з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду за наявності передбачених статтею 388 ЦК України підстав для витребування власником належного йому майна від особи, яка є останнім його набувачем, оспорювання вказаних рішень органів державної влади є неефективним способом захисту права власності, у зв`язку з чим зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0095, для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_7 , не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий правовий висновок сформульований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, на яку послався ОСОБА_6 в касаційній скарзі.

За наведених обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, є обґрунтованими.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ТОВ «Укрбудінвест», про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0095, для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_7 , підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог на підставі статті 412 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 409 410 411 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_8 - адвоката Вовкотруб Ірини Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест», про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0095, для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_7 , скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог виконуючого обов`язки першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_8 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест», про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2746 в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,0372 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0096, для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_17 , скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук