Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.12.2020 року у справі №175/4628/19

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 175/4628/19

провадження № 61-18378св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Новоолександрівська сільська рада) про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та про ухвалення судового рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,4348 га, яка розташована:

АДРЕСА_1, кадастровий номер: 1221486200:09:001:0332, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Вказував, що має намір змінити цільове призначення земельної ділянки, яка належать йому на праві власності, тому звертався до відповідача із відповідною заявою. Однак рішенням Новоолександрівської сільської ради від 14 березня 2019 року "Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1

від 20.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення по

АДРЕСА_1" йому вкотре відмовлено у зміні цільового призначення вказаної вище земельної ділянки безпідставно та невмотивовано.

ОСОБА_1 вказував, що його право порушено, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Новоолександрівської сільської ради від 14 березня 2019 року "Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення по АДРЕСА_1";

- ухвалити судове рішення, яким змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,4348 га, що належить йому та розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 1221486200:09:001:0332, цільове призначення - 01.03. "для ведення особистого селянського господарства" на цільове визначення - 02.10 "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури".

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року, у складі судді Бойко С. М., позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Новоолександрівської сільської ради від 14 березня 2019 року "Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1

від 20.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення по

АДРЕСА_1".

Змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,4348 га, що належить ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер undefined, з цільового призначення - 01.03 "для ведення особистого селянського господарства" на цільове призначення - 02.10 "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури".

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року, ухваленим у складі судді

Бойко С. М., вирішено питання розподілу судових витрат.

Стягнуто з Новоолександрівської сільської ради на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Новоолександрівської сільської ради від 14 березня 2019 року прийнято

з порушенням чинного законодавства, а саме: пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; частин 6 , 8 статті 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 19 Конституції України, адже не містить жодного посилання на недоліки проекту відведення земельної ділянки, а також посилань на його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Оскільки з жодних інших підстав власнику не може бути відмовлено у зміні цільового призначення його земельної ділянки, то орган місцевого самоврядування діяв не у спосіб, що передбачений пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"м України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу Новоолександрівської сільської ради задоволено.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 14 лютого 2020 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради про визнання незаконним рішення та про зміну цільового призначення земельної ділянки відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Новоолександрівської сільської ради судовий збір у розмірі 2 305,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції порушень прав позивача не встановив. Вказав, що суд першої інстанції, змінивши цільове призначення земельної ділянки, вийшов за межі своїх повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року,

а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 14 лютого 2020 року та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року залишити в силі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. поновлено строк на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху.

14 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г.

В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення Новоолександрівської сільської ради від 14 березня 2019 року, не обґрунтував підстав скасування.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги, не з'ясував всіх обставин справи, на які посилалися сторони.

Заявник вказує, що ухвалення судового рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки є належним способом юридичного захисту його прав, оскільки він двічі отримав відмову від органу місцевого самоврядування, які в судовому порядку визнані протиправними.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом касаційної інстанції строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року затверджено містобудівну документацію - "Генеральний план села Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області" з розрахунковим періодом до 2030 року, у якому немає жодних обмежень щодо використання у майбутньому території, до якої входить і земельна ділянка позивача.

14 березня 2019 року Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області винесла рішення № 4088-40/VІІ "Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення по АДРЕСА_1", яким вирішила: "На виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року у справі № 175/4904/18 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, на черговій сесії сільської ради з запрошенням власника земельної ділянки - ОСОБА_1 або уповноваженого ним представника".

Встановлено, що на земельній ділянці, яка розташована на АДРЕСА_1 позивач має намір збудувати багатоквартирний житловий будинок

з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, про що свідчить містобудівна документація "Генеральний план селища Дослідне Дніпровського району Дніпропетровської області", розроблена

ДП "НДПІМІСТОБУДУВАННЯ" м. Києва з розрахунковим періодом до

2030 року, де передбачено зміну цільового призначення земельної ділянки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному частин 1 -5 статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спору) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з частиною 3 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок та проводиться, зокрема щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому частиною 3 статті 20 ЗК України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому частиною 3 статті 20 ЗК України, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна цільового призначення земель приватної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів.

Згідно з частинами 6 , 8 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до вимог статі 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених статі 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Зі змісту оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції встановив, що орган місцевого самоврядування, керуючись положеннями статей 12, 186, 186-1 ЗК України, статті 50 Закону України "Про землеустрій", статями 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2019 року, ухваленого в адміністративній справі № 175/4904/18, прийняв рішення про повторний розгляд заяви

ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 на черговій сесії сільської ради із запрошенням власника земельної ділянки, чи його представника.

Таким чином, Новоолександрівська сільська рада, приймаючи 14 березня 2019 року рішення, вчинила дії щодо виконання судового рішення

в адміністративній справі, що узгоджується з вимогами статті 370

КАС України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", та не суперечить вимогам частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" - а не відмовила позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи недоліків.

Тому, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про порушення органом місцевого самоврядування вимог пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частин 6 -8 статті 186-1 ЗК України та статті 19 Конституції України.

При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, та приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду.

Таким чином, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що змінивши цільове призначення земельної ділянки, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції правильно застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16 (провадження № 11-518апп18), підстав для відступлення від яких колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17 (провадження № К/9901/16673/18),

від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18 (провадження № К/9901/63008/18) не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини. Так, у вказаних вище справах фактичні обставини стосувалася бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідного Головного управління Держгеокадастру, уповноваженого надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентований положеннями ЗК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець