Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 638/3536/16-ц

провадження № 61-10847св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 03 травня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС), Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк»), ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколів проведення прилюдних торгів, визнання незаконними актів державного виконавця, визнання незаконними і скасування свідоцтв, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Батьки позивача перебували у шлюбі з 19 лютого 1994 року до 21 червня 2013 року . За час шлюбу набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 692,10 кв. м (далі - житловий будинок № 64 ), земельні ділянки площею 0,1000 га, 0,5161 га, 0,4403 га, які знаходяться за цією ж адресою, що відповідно до Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КЗпШС України) є їх спільною сумісною власністю. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Оскільки на час смерті батька ОСОБА_1 була неповнолітньою, вона вважається такою, що прийняла спадщину. Після відмови нотаріальної контори 06 січня 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів, вона почала оформлювати документи на набуті батьками за час шлюбу житловий будинок та земельні ділянки і дізналася, що вони були реалізовані на прилюдних торгах. При цьому ОСОБА_1 , як спадкоємцю, перейшло право витребувати майно у добросовісного набувача та оскаржити правочини, за якими майно вибуло з власності ОСОБА_5 .

Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та зміну предмета позову просила:

- 1) визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення з цим позовом;

- 2) визнати недійсними прилюдні торги, які проведені 22 червня 2011 року Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція»), з продажу арештованого нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 (Літ. «А-2»), заг. пл. - 692,10 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, земельної ділянки, загальною площею - 0,1000 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0049), земельної ділянки, загальною площею - 0,5161 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0055) та земельної ділянки, загальною площею - 0,4403 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0109), що знаходяться на АДРЕСА_1 ;

- 3) визнати недійсним протокол від 22 червня 2011 року № 1-038/11 проведення прилюдних торгів з реалізації житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- 4) визнати недійсним протокол від 22 червня 2011 року № 2-038/11 проведення прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, загальною площею - 0,1000 га, (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0049), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 5) визнати недійсним протокол від 22 червня 2011 року № 3-038/11 проведення прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, № 3-038/11 - 0,5161 га, (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0055), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 6) визнати недійсним протокол від 22 червня 2011 року № 4-038/11 проведення прилюдних торгів з реалізації земельної ділянки, загальною площею - 0,4403 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0109), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 7) визнати недійсним акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14 липня 2011 року житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- 8) визнати недійсним акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14 липня 2011 року земельної ділянки, загальною площею - 0,1000 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0049), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 9) визнати недійсним акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14 липня 2011 року земельної ділянки, загальною площею - 0,4403 га, (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0109), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

10 ) визнати недійсним акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14 липня 2011 року земельної ділянки, загальною площею - 0,5167 га (кадастровий номер -6310136300:11:001:0055), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 11) визнати недійсним свідоцтво про право власності за ОСОБА_2 від 20 липня 2011 року на житловий будинок № 64 (літ. «А-2»), загальною площею - 692,10 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В. за реєстровим № 1846;

- 12) визнати недійсним свідоцтво про право власності за ОСОБА_2 від 20 липня 2011 року на земельну ділянку, загальною площею - 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В. за реєстровим № 1834;

- 13) визнати недійсним свідоцтво про право власності за ОСОБА_2 від 20 липня 2011 року на земельну ділянку, загальною площею - 0,5161 га, (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0055), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В. за реєстровим № 1838;

- 14) визнати недійсним свідоцтво про право власності за ОСОБА_2 від 20 липня 2011 року на земельну ділянку, загальною площею - 0,4403 га, (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0109), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В. за реєстровим № 1842;

- 15) скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , що здійснена Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 21 липня 2011 року реєстраційний № 1342167, № запису 60604 в книзі 1;

- 16) визнати недійсним державний акт серії ЯК №193180 на право власності на земельну ділянку площею - 0,1000 га (кадастровий номер- 6310136300:11:001:0049), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, який видано на ім`я ОСОБА_2 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 25 серпня 2011 року № 631010001000004;

- 17) визнати недійсним державний акт серії ЯК №193179 на право власності на земельну ділянку площею - 0,5161 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0055), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для особистого селянського господарства, який видано на ім`я ОСОБА_2 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 25 серпня 2011 року № 631010001000003;

- 18) визнати недійсним державним акт серії ЯК №193175 на право власності на земельну ділянку площею - 0,4403 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0109), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для особистого селянського господарства, який видано на ім`я ОСОБА_2 та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 631010001000002 від 25 серпня 2011 року;

- 19) визнати недійсним та скасувати звіт № 4461 та висновок з незалежної оцінки майна - житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, 0,4403 га, та 0,5161 га, що затверджений 18 листопада 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (далі - ТОВ «УЕГ»);

- 20) визнати недійсним та скасувати звіт № 4461/1 та висновок з незалежної оцінки майна житлового будинку (літ. «А-2») загальною площею 692,10 кв. м та земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений 11 березня 2011 року ТОВ «УЕГ»;

- 21) визнати недійсним та скасувати звіт №4461/2 та висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений 11 березня 2011 року ТОВ «УЕГ»;

- 22) визнати недійсним та скасувати звіт № 4461/3 та висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,5161 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений 11 березня 2011 року ТОВ «УЕГ»;

- 23) визнати недійсним та скасувати звіт № 4461/4 та висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4403 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , затверджений 11 березня 2011 року ТОВ «УЕГ»;

- 24) визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 травня 2010 року № 106, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єрьоменко В. В. на вимогу і на користь стягувача - Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк»), відповідно до якого пропонується звернути стягнення на житловий будинок № 64 (літ. «А-2»), загальною площею - 692,10 кв. м та земельну ділянку площею 0,1000 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю № 4506; земельну ділянку, площею 0,5161 га згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди № 6336, виданого 20 березня 2003 року; земельну ділянку, площею 0,4403 га на підставі Державного акту про право власності на землю, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди № 63185, виданого 20 жовтня 2003 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_4 та задовольнити вимоги стягувача в загальному розмірі 23 842 226,39 грн;

- 25) визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку, загальною площею - 0,1000 га, (кадастровий номер 6310136300:11:001:0049), земельної ділянки, загальною площею - 0,5161 га, (кадастровий номер 6310136300:11:001:0055) та земельної ділянки, загальною площею - 0,4403 га, (кадастровий номер 6310136300:11:001:0109), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 становила - Ѕ частини майна;

- 26) визнати право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею - 0,1000 га, (кадастровий номер 6310136300:11:001:0049), на Ѕ частини земельної ділянки площею - 0,5161 га, (кадастровий номер 6310136300:11:001:0055), Ѕ частини земельної ділянки площею - 0,4403 га (кадастровий номер 6310136300:11:001:0109), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

- 27) витребувати 1/2 частини земельної ділянки площею - 0,1000 га, (кадастровий номер 6310136300:11:001:0049), 1/2 частини земельної ділянки площею - 0,5161 га, (кадастровий номер 6310136300:11:001:0055), 1/2 частини земельної ділянки площею - 0,4403 (кадастровий номер 6310136300:11:001:0109), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ;

- 28) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму у розмірі 4 783 136,50 грн, що включає 3 783 136,50 грн матеріальної шкоди та 1 000 000,00 грн моральної шкоди в результаті знищення житлового будинку АДРЕСА_1

- 29 ) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року № 331, укладений між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем - ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Серветник А. Г. щодо продажу земельної ділянки площею - 0,5161 га (кадастровий номер 6310136300:11:001:0055), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- 30 ) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року № 341, укладений між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем - ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Серветник А. Г. щодо продажу земельної ділянки площею - 0,1000 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0049), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

- 31 ) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 березня 2016 року № 336, укладений між продавцем - ОСОБА_2 та покупцем - ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Серветник А. Г. щодо продажу земельної ділянки площею - 0,4403 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0109), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 32 ) витребувати 1/2 частини земельної ділянки площею - 0,1000 га (кадастровий номер 6310136300:11:001:0049) та 1/2 частини земельної ділянки площею - 0,9564 га (кадастровий номер - 6310136300:11:001:0510), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ;

- 33) судові витрати покласти на відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів які б свідчили, що спірне майно вибуло у позивача з підстав зазначених частиною першою статті 388 ЦК України.Крім того, суд вважав, що на момент відкриття спадщини 27 грудня 2013 року, банк фактично задовольнив свої вимоги шляхом вчинення виконавчого напису, у зв`язку з існуючою заборгованістю та спірне нерухоме майно на цей час вже вибуло з володіння власника. Отже, ОСОБА_5 вже фактично та за документами не міг бути співвласником спірного майна. А тому спірне майно не входило до його спадщини і права ОСОБА_1 , як спадкоємця не були порушені. А тому в позовних вимогах пунктів 1-24 необхідно відмовити. Що стосується позовних вимог, зазначених у пунктах 25-32 позивач одночасно зазначив взаємовиключні позовні вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зокрема, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та їх витребування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне майно не передавалося в іпотеку як спільне майно подружжя, тому навіть у разі визнання недійсними виконавчого напису про звернення стягнення на майно та договорів купівлі - продажу, що були укладені за результатами прилюдних торгів між ПП «СП«Юстиція»» та ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , як спадкоємиці померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , не перейшло би право власності на Ѕ частку цього майна. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, про те, що не підлягають вирішенню одночасно вимоги про визнання недійсними договорів купівлі продажу спірного майна укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (реституція) та вимоги про витребування зазначеного майна у добросовісного набувача - ОСОБА_3 (віндикація). Разом з тим, апеляційний суд не погодився з висновком судупершої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна у вигляді Ѕ частини земельних ділянок у добросовісного набувача ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 придбав майно в порядку встановленому для виконання судових рішень і тому що майно, яке є предметом застави (іпотеки) не є таким, що вибуло з володіння боржника поза його волею, оскільки відчужуючи спірне майно, ОСОБА_2 розпорядився ним як власник, а ОСОБА_3 в свою чергу набув його не в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновків про те, що спірне майно було особистою власністю ОСОБА_4 , оскільки воно було придбане у період шлюбу батьків позивача, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, отже позивач має право на спадкування батькової частки. Вказує, що спадкодавець не був обізнаний про відчуження спірного майна, а саме про звернення стягнення на майно, прилюдні торги та їх результати.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , подав до Верховного Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , подав до Верховного Суду відзив, у якому просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу № 638/3536/16-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 лютого 1994 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 29 листопада 2011 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 03 грудня 1998року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 червня 2013 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.

24грудня 2001 ОСОБА_13 та ОСОБА_4 уклали нотаріального посвідчений договір купівлі-продажу № 2550, згідно якого ОСОБА_4 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 08 липня 2002 року серії 1-ХР № 045057 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, реєстраційний № 836 від 08 липня 2002, набула у власність земельну ділянку площею 0,1000 га.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20березня 2003 року, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, який зареєстровано в управлінні земельних ресурсів 12 лютого 2003 року за №989, стала власником земельної ділянки площею 0,5161 га.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20 жовтня 2003 року, ОСОБА_4 на підставі рішення XIVсесії XXIV скликання Харківської міської ради від 24 червня 2003 №143/03, набула у власність земельну ділянку площею 0,4403 га.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вищезазначене майно було придбано ОСОБА_4 під час шлюбу.

22березня 2006 року ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 нотаріально посвідчену згоду на передання в іпотеку придбані ними в зареєстрованому шлюбі житловий будинок та земельну ділянку загальною площею 1,056 га для забезпечення виконання кредитних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.К.А.С.» (далі - ТОВ «Ю.К.А.С.») перед Акціонерним комерційним банком «Мрія» (далі - АКБ «Мрія») та підписувати договір іпотеки та будь-які зміни до нього на умовах за її власним розсудом.

24 березня 2006 року ОСОБА_4 уклала з АКБ «Мрія» (правонаступником всіх прав та обов`язків є ВАТ «ВТБ Банк») іпотечний договір № 23ВД-z/1 з метою забезпечення виконання ТОВ «Ю.К.А.С.» кредитного договору від 24 березня 2006 року № 23. Предметом іпотеки виступили житловий будинок АДРЕСА_1 та указані вище земельні ділянки площею 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га. До іпотечного договору згодом були внесені зміни та доповнення, при незмінному предметі іпотеки.

За зверненням ВАТ «ВТБ Банк» у квітні 2010 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ПН ХМНО) Єрьоменко В. В. 07 травня 2010 року вчинив виконавчий напис про звернення стягнення на майно, що є предметом договору іпотеки від 23 березня 2006 року№ 23 ВД-z/1. Виконавчимнаписом звернутостягнення на житловий будинок № 64 та земельні ділянки 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га, що належать ОСОБА_4 і задовольнити вимоги стягувача ВАТ «ВТБ Банк» в загальному розмірі 23 842 226,39 грн.

22червня 2011 року ПП «Юстиція»» під час здійснення виконавчого провадження № 20125287 було реалізовано предмет іпотечного договору від 23 березня 2006року № 23ВД-z/1.

Під час проведення торгів були оформлені та затверджені наступні протоколи: протокол №1-038/11 від 22червня 2011 року щодо реалізації житлового будинку № 64 ; протокол № 2-038/11 від 22 червня 2011 року щодо реалізації земельної ділянки 0,1000 га; протокол № 3-038/11 від 22 червня 2011 рокущодо реалізації земельної ділянки 0,5161 га та протокол № 4-038/11 від 22 червня 2011 року щодо реалізації земельної ділянки 0,4403 га.

За результатами проведення публічних торгів на підставі протоколів про проведення публічнихторгів старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України, ОСОБА_14 , складено наступні акти про проведені прилюдні торги: акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14 липня 2011 рокужитлового будинку № 64 , акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14липня 2011 року земельної ділянки 0,1000 га, акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14липня 2011 року земельної ділянки 0,5161 га; акт № 207/4 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14липня 2011 року земельної ділянки 0,4403 га.

На підставі зазначених актів приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченко І. В. 20 липня 2011 року ОСОБА_2 видані свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів: Свідоцтво про право власності на житловий будинок № 64 , свідоцтво про право власності на земельну ділянку 0,1000 га, свідоцтво про право власності на земельну ділянку 0,5161 га, свідоцтво про право власності на земельну ділянку 0,4403 га.

Згідно із договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 17 березня 2016 року № № 331, 341, 336 ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га.

Установлено, що ОСОБА_4 зверталася до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на спірне майно, та просила визнати недійсними прилюдні торги, державні акти на право власності на землю тощо. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено у зв`язку з пропуском сторку позовної давності.

ОСОБА_1 оскаржує виконавчий напис та вказані вище правочини як спадкоємець ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що одночасне пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції та одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними. Крім того, відчужуючи спірне майно ОСОБА_2 розпорядився ним як власник, а ОСОБА_3 в свою чергу набув його не в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до частини п`ятої статті1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю від дня відкриття спадщини. Тому спадкоємці вправі пред`являти вимогу про витребування майна у добросовісного набувача , на яке відкрилася спадщина (віндикаційний позов), саме з часу відкриття спадщини.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що спірне майно не передавалося в іпотеку банку як спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Тому вважали, що навіть у разі визнання недійсними виконавчого напису про звернення стягнення на це майно та договорів купівлі-продажу, що були укладені за результатами прилюдних торгів між ПП «СП «Юстиція»» та ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , не перейшло би право власності на Ѕ частку цього майна.

Суди установили, що спірне майно було придбано ОСОБА_4 під час шлюбу із ОСОБА_5 та 22 березня 2006 року ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 нотаріально посвідчену згоду на передачув іпотеку придбаних узареєстрованому шлюбі житловогобудинку та земельнихділянок загальною площею 1,056 га для забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ «Ю.К.А.С.» перед АКБ «Мрія» та підписувати договір іпотеки та будь-які зміни до нього на умовах за її власним розсудом.

Однак суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне майно не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки із змісту іпотечного договору № 23ВД - z/1 вбачалося, що передане ОСОБА_4 майно у вигляді житлового будинку № 64 та земельних ділянок площею 0,1000 га, 0,5161 га та 0,4403 га є її власністю і не існує інших співвласників; не існує інших осіб, які мають права та вимоги на предмет іпотеки; не існує інших осіб, які мають рівні права з іпотекодавцем на розпорядження предметом іпотеки.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Стаття 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

У справі, що переглядається всупереч указаним нормам не було спростовано презумпції спільності майна подружжя, оскільки майно було придбане у шлюбі, а матеріали справи не містять доказів того, що спірне майно було набуте ОСОБА_4 за кошти, які належали їй особисто.

Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Тому, відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Аналогічний висновок про застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Судами установлено, що 22 березня 2006 року ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 нотаріально посвідчену згоду на передання в іпотеку придбаних ними в зареєстрованому шлюбі житлового будинку та земельних ділянок загальною площею 1,056 га для забезпечення виконання кредитних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.К.А.С.» (далі - ТОВ «Ю.К.А.С.») перед Акціонерним комерційним банком «Мрія» (далі - АКБ «Мрія») та підписувати договір іпотеки та будь-які зміни до нього на умовах за її власним розсудом. Крім того, 27 листопада 2008 року ОСОБА_5 надав згоду ОСОБА_4 і на підписання Договору № 4 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору №23ВД-z/1 від 24 березня 2006 року.

Таким чином, оскільки договір іпотеки у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а спадкодавець ще за життя, підписуючи згоду на вчинення дружиною такого правочину, засвідчив свою згоду на забезпечення зобов`язань за кредитним договором спільним майном подружжя, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Так, ОСОБА_5 , був обізнаний про предмет іпотеки і що на нього може бути звернуто стягнення, крім того, саме ОСОБА_4 неодноразово, в своїх позовних вимогах у справі щодо визнання прилюдних торгів недійсними вказувала, що «вона не знала ні про виконавчий напис, ні про виконавче провадження, ні про «прилюдні» торги. Усіма цими питаннями займався мій чоловік - ОСОБА_5 », то він володів інформацією, щодо порушення ТОВ «Ю.К.А.С» своїх зобов`язань за кредитним договором, та повинен був усвідомлювати наслідки такого порушення. Дані обставини спростовують твердження позивача, що продаж спірного майна на публічних торгах було вчинено без згоди її батьків.

Суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про те, що спірне майно не є спільною сумісною власністю подружжя.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову відсутні, з підстав його необгрунтованості, оскільки спадкодавець надав згоду на передачу в іпотеку майна та відчуження вказаного майна відбулося ще за життя спадкодавця, з позовом про визнання договору іпотеки недійсним він не звертався.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних підстав.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли по суті правильне рішення про відмову у задоволенні позову, при цьому неправильно застосували норми права, помилково визнавши спірне майно особистою власністю ОСОБА_4 . А тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень, виклавши її в редакції цієї постанови.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку суд змінив лише мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 03 травня 2019 року, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов