Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 522/605/18

провадження № 61-2593св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Єфремовим Анатолієм Анатолійовичем, на рішення Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Бойчука А. Ю. від 10 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д. від 29 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 653; визнати недійсним договір дарування від 29 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 655; визнати недійсним договір дарування від 30 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований за № 688; визнати недійсним договір дарування від 30 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 670 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони є дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Після її смерті позивачі звернулись до нотаріуса із заявами про намір прийняти спадщину, яка, на їх думку, складається зі спірного майна. Під час оформлення спадкових прав їм стало відомо, що ОСОБА_4 уклала вищевказані оспорювані договори дарування та купівлі-продажу з метою приховувати майно від ймовірних вимог кредиторів, з якими вона уклала договори позики. Крім того, позивачі зазначали, що ОСОБА_4 до своєї смерті володіла спірним майном та використовувала його в своїй підприємницькій діяльності, натомість відповідач ніколи не володів та не мав доступу до спірних об`єктів нерухомості, ніколи ними не користувався, не утримував їх.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в позові виходив із необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазнав про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.

Узагальнені доводи касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що фіктивно переоформивши нерухомість з себе на ОСОБА_3 в 2013 році спірну нерухомість, ОСОБА_4 зберегла її від стягнень в рахунок боргу банку в загальному розмірі 229 687,95 дол. США, встановлену пізніше рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2015 року. ОСОБА_4 після укладення дійсно фіктивних договорів залишалася прихованим власником спірного майна. Вищевказаним обставинам суди попередніх інстанцій не надали належної уваги, порушуючи норми статей 79, 79, 89 ЦПК України при оцінці доказів та встановлення обставин.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 522/605/18 з Приморського районного суду м. Одеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 29 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О. В. Сватаненко та зареєстровано в реєстрі за № 1342.

Відповідно до пункту 2 договору, продаж квартири вчинено за 599 075,00 грн та ОСОБА_4 підтвердила факт одержання грошей від покупця до підписання цього договору.

Пунктом 12 договору визначено, що сторони стверджують один одному, що цей договір укладений відповідно до їх особистого волевиявлення, відповідає їх дійсним намірам, що вони однаково розуміють значення й умови цього договору та його правові наслідки для кожної з сторін, про що свідчать їх особисті підписи на договорі, договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину.

29 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О. В. Сватаненко та зареєстровано в реєстрі за № 655, за яким ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 підвальне приміщення і будинку АДРЕСА_2 .

Також, 30 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О. В. Сватаненко та зареєстровано в реєстрі за 3 № 668 та 670, за якими ОСОБА_4 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 нежитлове підвальне приміщенні під номером 655 та 504, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до пунктів 9 договорів дарування, сторони стверджують, що договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, не є зловмисністю, не носить характеру будь-яких обставин помилки, обману, насильства, не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам створити відповідні юридичні наслідки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 11699. Після смерті ОСОБА_4 16 листопада 2017 року була відкрита спадкова справа № 35/2017 щодо її майна. Так, відповідно до матеріалів спадкової справи, до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є. С. звернулися із заявами про прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленій законом, а частина перша статті 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Загалом статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Однією з цих вимог є така: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно зі статтею 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», а саме пункту 24 роз`яснив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання сторонами правочину не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Отже, зі змісту наведених норм матеріального цивільного права вбачається, що для констатації факту укладення фіктивного правочину необхідна наявність основних обов`язкових умов, зокрема, відсутність наміру створювати правові наслідки, які випливають з правової природи чи безпосередньо зі змісту укладеного правочину. При цьому правочин може бути визнано фіктивним лише в тому випадку, якщо буде доведено, що сторони дійсно умисно з власного волевиявлення уклали фіктивний правочин.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи виниклий спір в межах заявлених вимог, суди попередніх інстанцій, оцінюючи здобуті докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та зв`язку в сукупності, дійшли правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на їх підтвердження не надано доказів.

Посилання позивачів на те, що спірні правочини укладено ОСОБА_4 з метою уникнення боргових зобов`язань за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки виконання кредитного договору від 02 червня 2006 року було забезпечено укладенням іпотечного договору, предметом якого стала квартира АДРЕСА_4 . Зазначена квартира не була предметом відчуження за оскаржуваними договорами в цій справі, а наведені підстави не свідчать про фіктивність укладених правочинів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги на судові рішення судів попередніх інстанцій

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку судів по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визначає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 17, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Єфремовим Анатолієм Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун