Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.03.2018 року у справі №524/188/17

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 524/188/17

провадження № 61-9945св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький колісний завод",розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області

від 12 жовтня 2017 року у складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів:

Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (далі - ПАТ "Кременчуцький колісний завод") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу від 20 січня

2007 року № 52 ОСОБА_1 прийнята на роботу в ПАТ "Кременчуцький колісний завод" на посаду комірника у цех № 5. Наказом від 01 листопада 2013 № 153 переведена старшим комірником у виробництво коліс, причепів та іншої продукції - цех фарбування.

04 травня 2016 між ПАТ "Кременчуцький колісний завод" та членами колективу (бригади), у томі числі ОСОБА_1, укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

25 листопада 2016 року в ПАТ "Кременчуцький колісний завод" виявлено спробу викрадення продукції, що стало приводом для проведення службової перевірки, за наслідками якої встановлено, що згідно з оборотною відомістю 25 листопада 2016 року на центральний склад готової продукції (далі - ЦСГП) надійшло 120 коліс
6.00F-16 (код 887А-03101012), але актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ЦСГП зафіксовано відсутність вказаної продукції на загальну суму 67
782 грн.

За результатами проведеної перевірки комісія дійшла висновку, що однією з причин спроби розкрадання було невиконання старшим комірником ОСОБА_1 посадової інструкції в частині не забезпечення схоронності на складі і допуску сторонніх осіб на склад без своєї присутності.

Наказом від 13 грудня 2016 року № 195 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я.

Первинна профспілкова організація ПАТ "Кременчуцький колісний завод" своїм рішенням від 29 серпня 2017 року (на виконання ухвали Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області

від 09 серпня 2017 року) погодила звільнення позивача на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України (втрата довір'я).

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати незаконним її звільнення та поновити на роботі в ПАТ "Кременчуцький колісний завод" на посаді старшого комірника у виробництві коліс, причепів та іншої продукції цех фарбування; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що дії ОСОБА_1 як матеріально відповідальної особи, не відповідають вимогам Посадової інструкції старшого комірника, що призвело до спроби викрадення продукції зі складу, що, в свою чергу, потягло втрату до неї довір'я з боку роботодавця та стало підставою для звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, яке проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при звільненні працівника з підстав втрати довір'я до нього власнику або уповноваженому ним органу необхідно дотримуватися вимог статті 43 КЗпП України, відповідно до якої розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення позивачем винних (умисних чи необережних) дій, оскільки ані службою охорони, ані інвентаризаційною комісією не було встановлено вину ОСОБА_1.

Доводи інших учасників справи

У травні 2018 року ПАТ "Кременчуцький колісний завод" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, вказуючи на те, що при ухвалені судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до наказу від 20 січня 2007 року № 52 ОСОБА_1 прийнята на роботу в ПАТ "Кременчуцький колісний завод" на посаду комірника у цех № 5. Наказом від 01 листопада 2013 № 153 переведена старшим комірником у виробництво коліс, причепів та іншої продукції - цех фарбування.

04 травня 2016 між ПАТ "Кременчуцький колісний завод" та членами колективу (бригади), у томі числі ОСОБА_1, укладений договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

25 листопада 2016 року в ПАТ "Кременчуцький колісний завод" виявлено спробу викрадення продукції, що стало приводом для проведення службової перевірки, за наслідками якої встановлено, що згідно з оборотною відомістю 25 листопада 2016 року на центральний склад готової продукції (далі - ЦСГП) надійшло 120 коліс
6.00F-16 (код 887А-03101012), але актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на ЦСГП зафіксовано відсутність вказаної продукції на загальну суму 67
782 грн.

За результатами проведеної перевірки комісія дійшла висновку, що однією з причин спроби розкрадання було невиконання старшим комірником ОСОБА_1 посадової інструкції в частині не забезпечення схоронності на складі і допуску сторонніх осіб на склад без своєї присутності.

Наказом від 13 грудня 2016 року № 195 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2017 року зобов'язано первинну профспілкову організацію ПАТ "Кременчуцький колісний завод" розглянути протягом 15 днів з моменту отримання копії ухвали питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

На виконання вимог ухвали суду від 09 серпня 2017 року рішенням первинної профспілкової організації ПАТ "Кременчуцький колісний завод" від 29 серпня 2017 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України (втрата довір'я).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України уожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України передбачено, що, крім підстав, передбачених Пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

За загальним правилом, звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п. ) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Отже, розірвання трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до посадової інструкції старший комірник ЦСГП дільниці фарбування, виробництва коліс, причепів та іншої продукції повинен вести приймання, видачу, відвантаження та облік продукції на складі у відведеному для цієї мети місці та у встановлений час, своєчасно та обережно оформлювати завдання на завантаження з одночасним внесенням даних в оперативний журнал (пункт 13.2); своєчасно приймати на зберігання якісну продукцію з оформленням прибуткових документів з підписом представника відділу технічного контролю (ВТК) (пункт 13.7), обережно зберігати продукцію, проводити систематичний огляд, перекладання, сортування та інші заходи з попередження псування та втрати продукції (пункт 13.10); не допускати на склад сторонніх осіб без відповідного на це дозволу та осіб, не маючих ділових відносин зі складом (пункт 13.13); щоденно проводити контроль залишків продукції на складі, вести картотеку руху і обліку виробів по складу (пункт 13.28).

Суди встановили, що відповідно до укладеного договору 04 травня

2016 року про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, колектив (бригада), до складу якого входить ОСОБА_1, бере на себе колективну (бригадну) відповідальність за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання і відвантаження готової продукції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дії ОСОБА_1 як матеріально відповідальної особи не відповідають вимогам пунктів 13.2,13.7,13.10,13.13,13.28 посадової інструкції старшого комірника, що призвело до спроби викрадення продукції зі складу, що, в свою чергу, потягло втрату до неї довір'я з боку роботодавця та стало підставою для звільнення на підставі пункту2 частини 1 статті 41 КЗпП України, яке проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених частини 1 статті 43 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2017 року зобов'язано первинну профспілкову організацію ПАТ "Кременчуцький колісний завод" розглянути протягом 15 днів з моменту отримання копії ухвали питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України.

На виконання вимог ухвали суду від 09 серпня 2017 року рішенням первинної профспілкової організації ПАТ "Кременчуцький колісний завод" від 29 серпня 2017 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України (втрата довір'я).

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини та оцінивши всі докази у сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, тому задоволенню також не підлягає.

Доводи касаційної скарги про те, що звільнення позивача відбулося без згоди первинної профспілкової організації, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що, оскільки така згода на звільнення надана 12 грудня 2016 року на засіданні профспілкового комітету без участі у засіданні позивача, суд першої інстанції ухвалою від 09 серпня 2017 року зобов'язав первинну профспілкову організацію ПАТ "Кременчуцький колісний завод" розглянути питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1

29 серпня 2017 року профспілковий комітет Первинної профспілкової організації ПАТ "Кременчуцький колісний завод" провів повторне засідання, як зазначено у витягу з протоколу № 23/48-2017, у присутності ОСОБА_1 та її представника адвоката Варавіна С. Д., за результатами якого було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту частини 1 статті 41 КЗпП України.

Посилання в касаційній скарзі на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення позивачем винних (умисних чи необережних) дій, оскільки ані службою охорони, ані інвентаризаційною комісією не було встановлено вину ОСОБА_1, є необґрунтованими у зв'язку з тим, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до положень посадової інструкції та договору від 04 травня

2016 року про колективну (бригадну) матеріальну відповідальністьОСОБА_1, старший комірник ЦСГП дільниці фарбування, виробництва коліс, причепів та іншої продукції, є особою, яка безпосередньо обслуговує товарні цінності, нестачу яких виявлено 25 листопада 2016 року.

Зокрема, передача на склад та наявність (до моменту виявлення нестачі) товарно-матеріальних цінностей на складі підтверджується накладною ПГ-35 та оборотною відомістю продукції на складі за 25-26 листопада 2016 року Вказані бухгалтерські документи підтверджують передачу на склад ЦСГП 180 вантажних коліс. При проведенні інвентаризації залишки вантажних коліс на складі становили 60 штук, а нестача склала 120 штук.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк