Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.10.2023 року у справі №211/8418/21
Постанова КЦС ВП від 25.10.2023 року у справі №211/8418/21

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 211/8418/21

провадження № 61-6267св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Ткаченко С. В. від 22 серпня

2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О., від 28 березня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, щовона з 01 квітня 2014 року працює оператором комп`ютерного набору першої категорії в АТ «Українська залізниця». 18 грудня 2021 року АТ «Українська залізниця» було видано наказ № 708/ОС про відсторонення її від роботи з 20 грудня 2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19, або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.

3. Позивачка вважала оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню судом, оскільки при відстороненні її від роботи відповідач не врахував той факт, що вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною. Позивачка стверджувала, що жодним документом, підписаним між сторонами, не встановлено зобов`язання щодо здійснення такого щеплення. У зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу її було позбавлено права на працю.

4. Із урахуванням викладеного, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ від 18 грудня 2021 року № 708/ОС «Про відсторонення від роботи» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19 224, 10 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3 150, 00 грн.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволено.

6. Визнано незаконним та скасовано наказ від 18 грудня 2021 року

№ 708/ОС «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

7. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у період з 20 грудня 2021 року до 04 березня 2022 року у розмірі 19 224, 10 грн.

8. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць.

9. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щообов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 не визначена, затверджений лише Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відсторонення працівника, який входить до затвердженого наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 переліку, є незаконним. Відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, свідчить про його безпідставність. МОЗ України не затверджувало переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи. Оскільки право позивачки на працю з відповідною оплатою безпідставно порушене відповідачем, шляхом видання оскаржуваного наказу, відповідача зобов`язано виплатити позивачці невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку, з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 рокуапеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року змінено в частині мотивів задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом їх викладення у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування наказу від 18 грудня 2021 року № 708/ос «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », з огляду на те, що

ОСОБА_1 у період з 18 грудня 2021 року по 03 березня 2022 року була неправомірно відсторонена від виконання посадових обов`язків із зупиненням виплати їй заробітної плати, проте помилився щодо мотивів незаконності такого відсторонення, адже позовні вимоги підлягають задоволенню з тих підстав, що дії роботодавця були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи. Відповідач не обґрунтовував необхідності відсторонення позивачки, не довів, що вона, працюючи на посаді оператора комп`ютерного набору першої категорії на АТ «Українська залізниця», особисто контактує з іншими людьми, не запропонував форму організації праці (дистанційна/надомна), не розглянув можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щеплений та створював загрози, отже не обґрунтував необхідності вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

13. Застосування до позивачки такого заходу як відсторонення її від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 26 квітня 2023 року АТ «Українська залізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 березня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник в уточненій касаційній скарзі зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Заявник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку, що відсторонення від роботи є непропорційним втручанням у право людини на працю.

17. Заявник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не проаналізовано, які негативні наслідки дії чи бездіяльність позивачки можуть мати для інших працівників, які також реалізують свої конституційні права на працю, оскільки COVID-19 віднесено законодавством до переліку особливо небезпечних, інфекційних хвороб людини. Позивачка безпосередньо контактувала з іншими працівниками, піддаючи останніх можливому ризику зараження інфекційною хворобою. Вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації не є втручанням в приватне життя позивачки.

18. Також особа, яка подала касаційну скаргу, звертає увагу на те, що важливість суспільних інтересів перевалює над особистими правами особи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 211/8418/21.

20. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків, що позовні підлягають задоволенню. Позивачка вказує, що вона не була об`єктивно поінформована про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. На підприємстві не проводився медичний огляд осіб для встановлення наявності або відсутності у неї відповідних медичних протипоказань, що було підтверджено у судовому засіданні представником відповідача. Також не вжито заходів щодо належної організації праці.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. ОСОБА_1 з 01 квітня 2014 року працює оператором комп`ютерного набору першої категорії в АТ «Українська залізниця».

23. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83

АТ «Укрзалізниця» включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

24. Листом-ознайомлення № 31 працівників дільниці (цеху, околотку) ЦОТО структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що затверджений розпорядженням № НЗК-7-7/148 від 26 листопада 2021 року, працівників підрозділу було повідомлено про необхідність отримання профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та про необхідність пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08 грудня 2021 року документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.

25. 26 листопада 2021 року головою профспілкової організації Криворізького локомотивного депо ОСОБА_2. на ім`я начальника Криворізького локомотивного депо ОСОБА_4 було направлено звернення, що зареєстровано за № 82, в якому ОСОБА_2 повідомляв про незаконність відсторонення працівників в разі їх відмови від вакцинації проти COVID-19.

26. 18 грудня 2021 року АТ «Українська залізниця» було видано наказ № 708/ОС «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 без збереження заробітної плати з 20 грудня 2021 року до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

27. Згідно з наказом начальника структурного підрозділу Криворізька дистанція електропостачання АТ «Укрзалізниця» від 03 березня 2022 року

№ 166/ос ОСОБА_1 допущена до роботи з 04 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні на підставі наказу МОЗ України «Про зупинення дії наказу від 04 жовтня 2021 року № 2153» від 25 лютого 2022 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

29. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

30. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

31. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

33. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з наступних підстав.

Щодо відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі закону

36. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

37. У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі

№ 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1 3 6 8 19 64 Конституції України.

38. Частиною першою статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу

і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

39. Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України від 19 листопада

1992 року № 2801-XII «Основи законодавства про охорону здоров`я України» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

40. Частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

41. За статтею 1 Закону № 1645-ІІІ протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

42. Частиною першою статті 12 Закону № 1645-ІІІ передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

43. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (частина друга статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

44. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

45. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

46. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

47. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (частина шоста статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

48. Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

49. Накази МОЗ України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 зазначеного Положення).

50. Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього Переліку увійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

51. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

52. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

53. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

54. Отже, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника (пункт 11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21).

Щодо пропорційності втручання у право позивачки на повагу до приватного життя, легітимну мету, що випливає зі змісту пункту 2 статті 8 Конвенції

55. Наказом МОЗ України від 25 лютого 2020 року № 521 внесено зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом

від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділ «Особливо небезпечні інфекційні хвороби» пунктом 39, де зазначено COVID-19.

56. 11 березня 2020 року у зв`язку з масштабами поширення SARS-CoV-2 ВООЗ офіційно визнала пандемію COVID-19.

57. Постановою від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України у межах усієї території України встановив карантин на період із 12 березня до 03 квітня 2020 року, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволялося проводити без участі глядачів (уболівальників).

58. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211» назву і текст Постанови № 211 викладено в новій редакції. У подальшому, з огляду на незадовільну ситуацію з поширюваністю коронавірусної інфекції постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року

№ 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405,

від 16 квітня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року

№ 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928,

від 23 грудня 2022 року № 1423 карантин неодноразово продовжувався (останнього разу - до 30 квітня 2023 року). Наведені постанови встановлювали низку карантинних заходів та обмежень, суворість яких визначалася з огляду на епідемічну ситуацію в державі та її окремих регіонах.

59. 24 грудня 2020 року МОЗ України видало наказ № 3018, яким затвердило «Дорожню карту з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках». Дорожня карта передбачала, що імунізація населення безпечною та ефективною вакциною проти коронавірусної хвороби COVID-19 є найважливішим компонентом стратегії Уряду України в подоланні гострої фази пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. Загальною метою здійснення масової вакцинації населення стало припинення поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні.

60. Поширення коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні зумовлювало нагальну потребу вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме: для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети (пункт 13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 130/3548/21).

61. Критерії оцінки пропорційності втручання у право на приватне життя Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пункті 14.9 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21. Зокрема, підлягають врахуванню такі обставини: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форма організації праці (дистанційна/ надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням».

62. Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

63. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

64. У справі, що переглядається, встановлено, що позивачка працює на посаді оператора комп`ютерного набору першої категорії на АТ «Українська залізниця» в центрі оперативно-технічного обліку роботи депо.

65. ОСОБА_3 не заперечувала того факту, що роботодавець повідомив її про необхідність щеплення від COVID-19. Водночас позивачка не погодилася на щеплення від COVID-19 та 20 грудня 2020 року направила роботодавцю заяву про неприпустимість примусу до участі в експериментальному медичному втручанні (а. с. 37).

66. Відповідних документів щодо протипоказань проведення обов`язкових профілактичних щеплень позивачка роботодавцю не надала.

67. Ураховуючи характер виконуваних обов`язківоператора комп`ютерного набору АТ «Українська залізниця» в центрі оперативно-технічного обліку роботи депо, які ймовірно пов`язані з об`єктивною необхідністю контактувати з іншими працівниками центру, безпосереднім керівництвом, здійснення роботи у заритому приміщенні, а не на відкритому повітрі без контактування з іншими працівниками, позивачка підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення ухилилась від проходження вакцинації, відповідних документів щодо протипоказань від такого щеплення роботодавцю не надала, у зв`язку із чим відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи з 18 грудня 2021 року до усунення причин, що спричинили відсторонення.

68. Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, а також характеру виконуваної позивачкою роботи, що обумовлює службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками підприємства, що підвищувало ризик інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяння його подальшому поширенню, АТ «Укрзалізниця» правомірно було змушено ухвалити рішення про відсторонення позивачки від роботи. Питання щодо організації дистанційної або надомної роботи як для позивачки, так і для інших працівників центру відповідач не вирішував, ймовірно маючи необхідність у їхній безпосередній присутності на робочому місці у робочий час.

69. Необхідно зазначити, що право позивачки на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка ухилилась від обов`язкового щеплення.

70. У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес) відмовитись від щеплення при збереженні обсягу права на працю протиставляється загальному праву (інтересу) інших працівників (членів суспільства), які провели щеплення з метою загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантується статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

71. З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що за встановлених у справі обставин роботодавець правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

72. Враховуючи, що за позивачкою на період відсторонення зберіглося робоче місце, трудовий договір не припинений, з 04 березня 2022 року її допущено до роботи, Верховний Суд не встановив порушення права позивачки на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України.

73. У цій справі позивачкою не доведено, а судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що тимчасове відсторонення позивачки від роботи становило непропорційне втручання у її приватне життя.

74. Оскільки заявлені позивачкою підстави для скасування наказу про відсторонення від роботи не знайшли свого підтвердження, тому відсутні і правові підстави для задоволення вимог позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

75. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 березня 2023 року у справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі

№ 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22), від 29 березня

2023 року у справі № 682/2645/21 (провадження № 61-4736св22), від 12 квітня 2023 року у справі № 621/4155/21 (провадження № 61-1505св23), від 12 квітня 2023 року у справі № 206/26/22 (провадження № 61-8378св22), від 26 квітня 2023 року у справі № 203/268/22 (провадження № 61-1662св23), від 09 серпня 2023 року у справі № 203/965/22 (провадження № 61-6389св23), 15 серпня 2023 року у справі № 203/216/22 (провадження № 61-5752св23), від 06 вересня 2023 року у справі № 317/4188/21 (провадження № 61-6560св23), 13 вересня 2023 року у справі № 133/51/22 (провадження № 61-9650св23).

76. Враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що відсторонення позивачки відбулося правомірно, у порядку, передбаченому законом, оскільки характер виконуваної позивачкою роботи передбачає соціальні контакти на робочому місці, а тому відсутність вакцинації у позивачки проти COVID-19 підвищувала ризик захворюваності оточуючих небезпечною для життя і здоров`я хворобою.

77. Об`єктивно оцінюючи загрозу, яку потенційно може нести невакцинований працівник, Верховний Суд дійшов висновку, що таке індивідуальне обмеження, а саме тимчасове відсторонення невакцинованого працівника, відповідає загальновизнаному пріоритету захисту здоров`я суспільства від серйозних загроз, пов`язаних із поширенням на території України хвороби COVID-19.

78. Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, дійшовши помилкового висновку про те, що відсторонення позивачки від роботи є незаконним.

79. Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

80. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

2. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023 року скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович