Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2019 року у справі №229/2601/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 229/2601/17

провадження № 61-12323св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дружківська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 грудня 2018 року у складі судді Петрова Є. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів:

Папоян В. В., Біляєвої О. М., Будулуци М. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дружківської міської ради, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у розмірі 10 404 грн, та 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач мешкає у буд. АДРЕСА_1, а на сусідній земельній ділянці № 7-а за цією ж адресою невідомими особами встановлено паркан із небезпечних для навколишнього середовища відходів, внаслідок чого у ОСОБА_1 погіршився стан здоров'я.

Оскільки власник сусідньої земельної ділянки на її зауваження щодо небезпечності паркану та пропозицію його знести не реагував, ОСОБА_1 вимушена була звернутися до Дружківської міської ради, проте листом від 05 травня 2016 року позивачу роз'яснено, що вирішення вказаного питання не відноситься до компетенції міської ради.

Після здійснення огляду паркану виконавчим комітетом Дружківської міської ради її було повідомлено про проведення дослідження можливих забруднень, проте висновку щодо небезпечності будови надано не було.

Посилаючись на те, що відповідач усунувся від вирішення вказаного питання, чим порушив право позивача на безпечне довкілля, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з недоведеності позивачем наявності обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності, що є підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 грудня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки наявність чисельних звернень позивача та її незгода зі змістом наданої відповідачем відповіді не може бути підставою для цивільно-правової відповідальності Дружківської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано порушення сусіднім землекористувачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів", відповідно до якої суб'єкти господарювання, які проводять діяльність з небезпечними відходами, вживають заходів щодо недопущення застосування відпрацьованих мастил для просочування будівельних матеріалів. Крім того, поза увагою судів залишилось те, що до небезпечних відходів віднесено нафтопродукти і продукти, оброблені ними. Звертаючись до суду з цим позовом до Дружківської міської ради, ОСОБА_1 посилалась на порушення відповідачем статті 21 Закону України "Про відходи" щодо виконання повноважень у сфері поводження з відходами. Судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про призначення у справі експертизи з метою встановлення алергічної реакції та ступеню втрати здоров'я.

Відзиви на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 229/2601/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 проживає у буд. АДРЕСА_1.

На території сусіднього домоволодіння № 7 за вищевказаною адресою розташований незавершений будівництвом житловий будинок, право на будівництво якого на підставі рішення виконкому Дружківської міської ради від 25 червня 1975 року надавалося ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Право розпоряджатись 1/2 частинами незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2 з надвірними будівлями за вказаною адресою належить ОСОБА_2, який встановив спірний паркан.

У період 2016-2017 роки ОСОБА_1 неодноразово зверталась до органу місцевого самоврядування з пропозицією вирішити питання щодо демонтажу паркану, який встановив ОСОБА_2, та який, на думку позивача, не відповідає встановленим нормам та правилам безпеки, забруднює повітря, внаслідок чого завдається шкода її здоров'ю.

За заявами ОСОБА_1 спеціально створеною комісією у складі спеціалістів відділу містобудування та архітектури, Управління житлового та комунального господарства Дружківської міської ради, а також фахівця відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби у м.

Дружківка проводилось обстеження паркану.

За результатами проведеного Дружківською міською філією державної установи "Донецький обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України" дослідження встановлено, що концентрація можливих забруднювачів фенолу та формальдегіду в атмосферному повітрі в місці проживання позивача не перевищує допустимих норм.

На звернення позивача виконавчим комітетом Дружківської міської ради неодноразово надавались відповіді про те, що норми чинного законодавства не передбачають погодження з органами містобудування та архітектури встановлення парканів у садибній забудові, зокрема їх пофарбування; спірний паркан не перебуває на балансі Дружківської міської ради, у відповідача відсутні повноваження щодо його демонтажу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1173 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, врахували, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з приводу демонтажу паркану, за результатами розгляду вказаних звернень Дружківською міською радою надавались відповіді ОСОБА_1, роз'яснювалось про відсутність повноважень органу місцевого самоврядування вирішувати питання щодо знесення спорудженого паркану, а також проводилось обстеження місця проживання ОСОБА_1 на можливі забруднювачі повітря.

Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем бездіяльності відповідача.

З огляду на викладене, правильним є висновок судів про те, що наявність чисельних звернень позивача та її незгода зі змістом відповіді не є підставою для цивільно-правової відповідальності та не свідчить про протиправність дій Дружківської міської ради і завдання ними шкоди ОСОБА_1, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Обставини, викладені позивачем у касаційній скарзі, не підтверджують вини відповідача, а тому не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності відхилення судом першої інстанцій клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі експертизи є неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 30 січня 2018 року у справі призначалась судово-медична експертиза, яка проведена не була через відсутність оплати.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов