Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.10.2023 року у справі №824/49/23
Постанова КЦС ВП від 25.07.2024 року у справі №824/49/23
Постанова КЦС ВП від 12.10.2023 року у справі №824/49/23
Постанова КЦС ВП від 12.10.2023 року у справі №824/49/23
Постанова КЦС ВП від 25.07.2024 року у справі №824/49/23
Постанова КЦС ВП від 22.08.2024 року у справі №824/49/23
Постанова КЦС ВП від 12.10.2023 року у справі №824/49/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 824/49/23

провадження № 61-3032ав24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іванової І. О.,

представника компанії WK Energo GMBH (Німеччина) адвоката - Хомин Оксани Мирославівни,

представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Мітічкіна Антона Сергійовича,

учасники справи:

заявник - компанія WK Energo GMBH (Німеччина),

боржник - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», подану директором філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Дорошенком Олегом Миколайовичем на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року у складі судді Невідомої Т. О. усправі за заявою компанії WK Energo GMBH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі за позовом компанії WK Energo GMBH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна), правонаступником якої є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна), про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У квітні 2023 року компанія WK Energo GMBH (Німеччина) звернулась до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від

20 вересня 2022 року у справі за позовом компанії WK Energo GMBH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом»), правонаступником якої є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) (далі - АТ «НАЕК «Енергоатом»), про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952.

Заява мотивована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі також МКАС при ТПП України) від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021, з урахуванням рішення про виправлення описки від 14 листопада 2022 року, з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь WK Energo GMBH (Німеччина) стягнено: 452 416,46 євро заборгованості, 3 000,00 євро компенсації витрат на правову допомогу та

8 022,38 євро витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 463 438,84 євро,

у зв`язку з неналежним виконанням умов контракту від 09 вересня 2019 року

№ 53-129-01-19-01952. Відповідно до пункту 9.2 вказаного контракту всі неврегульовані за ним спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідно до Регламенту цього суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Це рішення набрало законної сили в день його ухвалення - 20 вересня 2022 року. ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) не виконало рішення суду в добровільному порядку та не вчинило жодних дій, які свідчили б про наміри його виконання, що стало підставою для звернення до суду із цією заявою.

Компанія WK Energo GMBH (Німеччина) просила визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 за позовом компанії WK Energo GMBH(Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952; видати виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь компанії WK Energo GMBH (Німеччина)

452 416,46 євро заборгованості, 3 000,00 євро компенсації витрат на правову допомогу та 8 022,38 євро витрат зі сплати арбітражного збору, а разом

463 438,84 євро; стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь

WK Energo GMBH (Німеччина) судовий збір у сумі 1 342,00 грн та витрати на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, у розмірі 500,00 євро.

У травні 2023 року ДП «НАЕК «Енергоатом» подало заперечення на заяву компанії WK Energo GMBH (Німеччина), в яких просило відмовити в задоволенні заяви та вказувало, що укладення контракту з компанією WK Energo GMBH (Німеччина) відбувалося за результатом проведення публічних закупівель, а тому передання спору щодо виконання такого контракту на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить вимогам законодавства, а саме статті 22 ГПК України. Також звертало увагу на те, що сторони визначили строк дії положень контракту, в тому числі і тих, що містять застереження про можливість передання спору на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, до

30 червня 2020 року, за винятком домовленостей щодо гарантійних зобов`язань. Водночас з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України компанія WK Energo GMBH(Німеччина) звернулася лише 01 вересня 2021 року, а рішення міжнародним комерційним арбітражем було ухвалене лише 15 червня 2022 року, тобто після закінчення строку дії арбітражної угоди. Крім того, зазначає, що рішення порушує публічний порядок, оскільки загрожує безпеці та економіці України, враховуючи, що ДП «НАЕК «Енергоатом» має стратегічне значення для економіки і безпеки України.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року до участі у справі залучено АТ «НАЕК «Енергоатом» як правонаступника ДП «НАЕК «Енергоатом».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року визнано та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі

№ 208/2021 за позовом компанії WK Energo GMBH(Німеччина) до ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), правонаступником якої є АТ «НАЕК «Енергоатом» (Україна), про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952.

Видано виконавчий лист про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь компанії WK Energo GMBH (Німеччина) 452 416,46 євро заборгованості,

3 000,00 євро компенсації витрат на правову допомогу та 8 022, 38 євро витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 463 438,84 євро.

Стягнено з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь компанії WK Energo GMBH(Німеччина) судовий збір у сумі 1 342,00 грн, а також витрати на оплату правової допомоги у розмірі 500,00 євро.

Ухвала суду мотивована відсутністю, визначених у статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статті 478 ЦПК України підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Арбітражна угода не визнана недійсною, боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, рішення не суперечить арбітражній угоді, склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами, рішення вже стало обов`язковим для сторін, не було скасовано, і його виконання не зупинено судом. Суд першої інстанції відхилив посилання боржника на те, що спір, з огляду на його предмет, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, і визнання та виконання його рішення суперечить публічному порядку України.

Аргументи учасників справи

Аргументи заявника

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня

2024 року, директор філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі»

АТ «НАЕК «Енергоатом» Дорошенко О. М. 29 лютого 2024 року через засоби поштового зв?язку подав для розгляду в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви WK Energo GMBH(Німеччина) відмовити. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що сторони контракту уклали змішаний договір, що містить елементи поставки та арбітражної угоди. Суд залишив поза увагою той факт, що сторони в контракті погодили строк його дії як єдиного цілого, зазначивши винятки, які застосовуються до окремих структурних елементів контракту. Відповідно до пункту 10.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня

2020 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантій зобов?язань постачальника, передбачених контрактом, контракт діє до закінчення терміну гарантії на продукцію. Отже, для арбітражного застереження невід?ємного структурного елементу контракту сторони не передбачили винятків: арбітражна угода діяла до 30 червня

2020 року. Волевиявлення сторін було спрямовано на обмежений строк дії арбітражної угоди, що підтверджується тим, що серед винятків у контексті строку дії контракту не зазначено такого структурного елемента контракту, як арбітражне застереження. Тобто домовленості сторін про розгляд МКАС при ТПП України спорів, що випливають із контракту, не існувало з 01 липня 2020 року. Таким чином, на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка давала б МКАС при ТПП бути компетентним судом та, відповідно, право приймати рішення по суті спору.

Заявник вказує, що визнання і приведення до виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від

20 вересня 2022 року буде суперечити публічному порядку.

Укладення контракту відбулось за результатом проведення публічних закупівель. В арбітражній угоді не обумовлено застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, та не є співмірними ані

з ціною позову, ані з розміром коштів, стягнених на користь позивача.

Аргументи інших учасників справи

22 березня 2024 року представник WK Energo GMBH(Німеччина) - адвокат

Хомин О. М. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення

є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Київський апеляційний суд в повному обсязі дослідив усі обставини справи та дав їм обґрунтовану правову оцінку. Наведені аргументи заявника, як під час розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу, так і під час подання апеляційної скарги, є недоречними, а його поведінка вказує на прагнення не виконувати власні зобов?язання.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду як суду першої інстанції та рух матеріалів справи

04 березня 2024 року апеляційна скарга надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року у справі та витребувано її матеріали

з Київського апеляційного суду.

11 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

У судовому засіданні представник АТ «НАЕК «Енергоатом» - Мітічкін А. С. підтримав аргументи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник WK Energo GMBH (Німеччина) - Хомин О. М. підтримала аргументи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та просила апеляційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року - без змін.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, аргументи сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 09 вересня 2019 року між компанією WK Energo GMBH (Німеччина) і ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна), правонаступником якої

є АТ «НАЕК «Енергоатом» (Україна), укладено контракт № 53-129-01-19-01952, згідно з умовами якого компанія WK Energo GMBH(Німеччина) зобов`язалася поставити запасні частини для ВП «Запорізька АЕС», а ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) - в порядку і на умовах, визначених у контракті, прийняти й оплатити продукцію.

Пунктом 9.2 контракту від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952 визначено, що всі неврегульовані за ним спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України відповідно до Регламенту цього суду,

з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Посилаючись на невиконання умов контракту, 01 вересня 2021 року компанія

WK Energo GMBH (Німеччина) звернулась до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України із позовом до

ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення коштів.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021,

з урахуванням рішення про виправлення описки від 14 листопада 2022 року,

з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь WK Energo GMBH(Німеччина) стягнено: 452 416,46 євро заборгованості, 3 000,00 євро компенсації витрат на правову допомогу та 8 022,38 євро витрат зі сплати арбітражного збору,

а всього 463 438,84 євро, у зв`язку з неналежним виконанням умов контракту від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року відмовлено

в задоволенні заяви ДП «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від

20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 за позовом WK Energo GMBH до

ДП «Енергоатом» про стягнення 537 583,28 євро, зокрема 532 376,20 євро основного боргу, 5 207,08 євро трьох процентів річних та відшкодування

3 000,00 євро витрат на правничу допомогу, за зустрічним позовом

ДП «Енергоатом» до WK Energo GMBHпро стягнення 177 849,70 євро штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміну продукції неналежної якості.

Ухвала суду мотивована тим, що компетенція МКАС при ТПП України розглядати цей спір ґрунтується на арбітражному застереженні, викладеному в розділі

IX «Вирішення спорів» укладеного контракту. Спір, що виник між сторонами, відповідає предметній та суб`єктній юрисдикції МКАС при ТПП України, що визначена у пунктах 2 і 3 Положення про МКАС при ТПП України (додаток № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») та статті З Регламенту МКАС при ТПП України. Під час арбітражного розгляду справи будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди та заяв про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення складом Арбітражного суду меж своєї компетенції у порядку, передбаченому статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», від сторін не надходило. Склад Арбітражного суду у справі сформований відповідно до положень арбітражного застереження, Закону і Регламенту МКАС. Заяв про відвід арбітрам сторони не подавали.

Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року апеляційні скарги

ДП «НАЕК «Енергоатом» залишено без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишено без змін.

Встановлено, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі

№ 208/2021 в добровільному порядку боржник не виконав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та

статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України

і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову

у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.

Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінки правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише дотримання строків звернення із заявою, дотримання вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.

Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.

З урахуванням цих положень повинні застосовуватися норми статті 478 ЦПК України.

Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення є обов`язковим для сторін, не було скасовано, і його виконання не зупинено судом.

Верховний Суд у справі № 824/3/23 (провадження № 61-8411ав23), де предметом розгляду була заява ДП «НАЕК «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021, встановив, що «під час арбітражного розгляду справи ДП «Енергоатом» у передбаченому статтею 16 Закону порядку не подавало до арбітражного суду будь-яких заперечень про наявність або дійсність арбітражної угоди та будь-яких заяв про відсутність

у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення арбітражним судом меж компетенції. Водночас у цій справі ДП «Енергоатом»пред`явило зустрічний позов, який було частково задоволено оскаржуваним рішенням МКАС при ТПП України».

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що спір щодо виконання договору про публічні закупівлі не може бути предметом арбітражного розгляду, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

У Законі України «Про міжнародний комерційний арбітраж»немає заборони стосовно передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із публічними закупівлями.

Глава 51 розділу 1 Книги п`ятої ЦК України регулює питання правових наслідків порушення зобов`язання та відповідальності за такі порушення.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю, умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення, звітності тощо.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм значенням та метою є цивільно-правовим спором під час виконання контракту, який, зокрема, виникає щодо виконання стороною договірного зобов`язання зі сплати коштів за надані за контрактом послуги.

Під час розмежування цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами: у цивільно-правових - сторони договору є рівноправними, а у публічно-правових - хоча б одна сторона договору здійснює публічно-владні управлінські функції, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Отже, спори щодо виконання міжнародних договорів поставки, зокрема, порушення умов оплати вартості поставленої продукції, стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміни продукції неналежної якості, підвідомчі арбітражним судам.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 824/118/22, провадження № 61-1261ав23, від 13 квітня

2023 року у справі № 824/117/22, провадження № 61-1569ав23, від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22 (між тими самими сторонами).

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги про те, що законодавство України встановлює заборону передання на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, який виник між WK Energo GMBH і ДП «НАЕК «Енергоатом», є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що визнання та виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 рокуу справі № 208/2021 порушує публічний порядок, Верховний Суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, зокрема суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя.

Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 824/256/2018, провадження № 61-10836ав19.

Водночас одним з нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилося із прийняттям Закону України «Про санкції» внаслідок збройної агресії російської федерації щодо України.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 692 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до матеріалів справи рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від

20 вересня 2022 рокупісля зарахування зустрічних вимог вирішено питання про стягнення з ДП «Енергоатом» на користь WK Energo GMBH коштів у зв`язку

з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який не визнано недійсним у судовому порядку, отже, який є обов`язковим для сторін.

Рішення не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не вказує на порушення бюджетного законодавства, а стосується порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту у сфері господарських правовідносин.

Стосовно посилань заявника на зв`язки WK Energo GMBHз державою-

агресором - російською федерацією Верховий Суд виходить з такого.

Відповідно до Закону України «Про санкції» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 109/2021, до WK Energo GMBH як постачальника продукції згідно з укладеним договором поставки не застосовано персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 березня

2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», на яку посилається заявник, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Проте у Постанові № 187 вирішуються питання про накладення мораторію на виконання грошових та інших зобов`язань до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, що не є підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, перелік яких визначено частиною другою статті 459 ЦПК України та статтею 34 Закону.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щопродукція, поставлена за контрактом, вироблена юридичною особою - резидентом держави-агресора, Верховний Суд зазначає, що ця продукція була розмитнена, тобто надано дозвіл на ввезення продукції на митну територію України відповідно до статті 74 МК України, ще у 2020 році, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 18 грудня 2020 року № 1812, № 1813 із відмітками митних органів України від 23 грудня 2020 року, інвойсами від 09 листопада 2020 року

№ 240, № 241, зазначеними в пункті 38.1 рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року, що не суперечить публічним інтересам України.

Також необґрунтованими є посилання заявника на постанову НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», оскільки поставка продукції була здійснена у 2020 році, тобто не у період (2021-2022 роки), фінансові операції, пов`язані з отриманням продукції за зовнішньоекономічними договорами, за який можуть бути кваліфіковані як такі, що спрямовані на фінансування терористичних дій, і розрахунок за продукцію не передбачає торгівлю валютними цінностями.

Разом з тим згідно з пунктом 14 постанови НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, крім випадків їх здійсненняна підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України.

Отже, під час дії воєнного стану ДП «НАЕК «Енергоатом» може здійснити розрахунок (валютну операцію) за продукцію (за умови дотримання порядку здійснення такого розрахунку) шляхом отримання окремого дозволу НБУ.

Подібні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 824/10/22, провадження № 61-6039ав22, від 22 червня 2023 року у справі № 824/103/22, провадження № 61-2847ав23, де боржником також булоДП «НАЕК «Енергоатом», та від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22.

З огляду на вказані обставини рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року не стосується суспільних, економічних та соціальних основ держави України, рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та суто щодо боржника як окремої юридичної особи і самостійного учасника господарського обороту щодо зобов`язань, які виникли у 2019 році та які заявник виконував в 2020 році, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, а навпаки підтверджує існуючий правопорядок, за яким рішення міжнародних арбітражних інституцій визнаються на території України та підлягають виконанню, крім випадків, передбачених законом.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що арбітражне застереження припинило свою дію разом із контрактом, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно зі статтею 2 Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яка ратифікована Українською РСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1958 року, кожна договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.?Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами чи телеграмами.

Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в договорі або у вигляді окремої угоди (речення друге частини першої статті 4 Регламенту МКАС при ТПП).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що примусове виконання арбітражних рішень і арбітражних угод ґрунтується на формальній та матеріально-правовій презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, яка може бути спростована лише з деяких підстав.

Автономність арбітражної угоди дає гарантії сторонам контракту, що спір буде розглянуто арбітражем, оскільки арбітражне застереження робить неможливим звернення до державних судових установ.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від

30 березня 2023 року у справі № 824/50/22, провадження № 61-8593ав22.

Враховуючи вказане, закінчення строку дії контракту не може бути підставою для автоматичного закінчення строку дії арбітражного застереження, оскільки контракт і арбітражне застереження розглядаються як дві окремі угоди.

Згідно з пунктом 10.3 контракту закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбулось під час дії контракту, та виконання діючих зобов`язань.

На час звернення WK Energo GMBH до МКАС при ТПП та прийняття заяви арбітражне застереження діяло, сторони контракту не погоджували іншого порядку врегулювання спору щодо виконання зобов`язань за контрактом після закінчення його дії - з 30 червня 2020 року.

Отже, доводи заявника стосовно недійсності арбітражної угоди у зв`язку із закінченням строку дії контракту є помилковими, оскільки арбітражна угода є автономною від контракту.

Аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня

2023 року у справі № 824/23 (провадження № 61-8411ав23) за результатами розгляду заяви ДП «НАЕК «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021, визнати і надати дозвіл на виконання якого просить WK Energo GMBH (Німеччина) у цій справі.

Таким чином, під час розгляду справи Верховний Суд не встановив передбачених статтею 478 ЦПК України підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Оскільки рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року набрало чинності і підлягає виконанню, проте боржник не виконує його добровільно, а також немає визначених цивільним процесуальним законодавством підстав для відмови

у визнанні і наданні дозволу на виконання арбітражного рішення, то Верховний Суд погоджується з висновком Київського апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення заяви WK Energo GMBH (Німеччина).

Щодо аргументів апеляційної скарги про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та не є співмірними ані з ціною позову, ані з розміром коштів, стягнених на користь позивача, Верховний Суд зазначає таке.

Стягуючи з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь компанії WK Energo GMBH (Німеччина) витрати на оплату правової допомоги у розмірі 500,00 євро, Київський апеляційний суд виходив із того, що вказаний розмір відповідає складності справи з урахуванням предмета розгляду та обсягу наданої правничої допомоги.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За умовами додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 18 серпня 2021 року № KMLF/51/2021 WK Energo GMBH (Німеччина)зобов`язалося оплатити послуги Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Копусь і Муляр» у розмірі 500,00 євро.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право

у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц).

Взявши до уваги характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням послуг, колегія суддів вважає, що Київський апеляційний суд обґрунтовано стягнув 500,00 євро витрат на оплату правової допомоги.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те що Верховний Суд як суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 24 351 367 368 369 374 375 381-384 487 480 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», подану директором філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - Дорошенком Олегом Миколайовичем залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 липня 2024 року.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська