Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 335/2402/16-ц

провадження № 61-20485св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - концерн «Міські теплові мережі»,

представник позивача - СипкоІрина Анатоліївна,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу концерну «Міські теплові мережі» на рішення Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Фінагеєва В. О.,

Яворського М. А., від 15 березня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року концерн «Міські теплові мережі»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості спожитої теплової енергії.

Позовна заява мотивована тим, що концерн є постачальником теплової енергії, у тому числі і до нежитлового приміщення № АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу теплової енергії з відповідачем не укладений. У період з вересня 2010 року по грудень 2011 року позивач надавав відповідачу зазначені послуги на суму 2 871,00 грн, а у періоди з січня 2012 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року - на загальну суму 1 007,22 грн, проте відповідач не здійснила їх оплату. На адресу ОСОБА_3 неодноразово направлялися рахунки та акти виконаних робіт за вказані періоди, однак остання належним чином не виконала свої зобов'язання з оплати наданих послуг.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, збільшивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на свою користь вартість спожитої теплової енергії у розмірі 3 878,22 грн.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області, у складі судді Коваленка К. В., від 28 листопада 2016 року в задоволенні позову концерну «Міські теплові мережі» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою про стягнення вартості спожитої теплової енергії за період з вересня 2010 року по грудень 2011 року. Відмовляючи у задоволенні позову у іншій частині, районний суд виходив з того, що між сторонами відсутні договірні відносини, відповідач вчинила усі необхідні дії для припинення таких відносин, зокрема, від'єднала усі опалювальні пристрої та ізолювала вентиль гарячої води.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення вартості спожитої теплової енергії за періоди з січня 2012 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по квітень

2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь концерну «Міські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії за періоди з січня 2012 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року у загальному розмірі 1 007,22 грн. Вирішено питання про розподіл судового збору. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову у частині стягнення вартості спожитої теплової енергії у розмірі 1007,22 грн, апеляційний суд виходив із того, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання, а відсутність укладеного договору не позбавляє відповідача обов'язку здійснювати оплату за отримані послуги. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині стягнення оплати за період з вересня 2010 року по грудень 2011 року, апеляційний суд виходив із того, що районний суд правильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач звернувся до суду з пропуском позовної давності та не надав доказів на підтвердження того, що про скасування судового наказу йому стало відомо лише у грудні 2015 року.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 24 квітня 2017 року,

концерн «Міські теплові мережі» просить змінити рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач дізнався про ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року про скасування судового наказу випадково у грудні 2015 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому строк для звернення до суду не пропущений ним, оскільки мало місце переривання цього строку.

Рішення апеляційного суду у частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому касаційному перегляду не підлягає.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

01 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року справу за позовом

концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_5 про стягнення вартості спожитої теплової енергії призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1

Концерн «Міські теплові мережі» здійснював постачання теплової енергії у зазначене нежитлове приміщення.

Договору купівлі-продажу (поставки) теплової енергії між сторонами укладено не було, а для проведення розрахунків по оплаті за послуги було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1.

У період з вересня 2010 року по грудень 2011 року позивач надав відповідачу зазначені послуги на суму 2 871,00 грн, а у періоди з січня

2012 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по квітень 2014 року та з жовтня 2014 року по квітень 2015 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 1 007,22 грн, проте відповідач не здійснила їх оплату.

19 березня 2012 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя за зверненням концерну «Міські теплові мережі» видав наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у сумі 2 971,00 грн (справа №0818/2623/2012).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2012 року (справа № 0818/13343/2012) вищевказаний наказ було скасовано та роз'яснено заявнику право на звернення до суду з вимогою у позовному провадженні.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з вересня 2010 року по грудень 2011 року у цій справі у березні 2016 року, посилаючись на те, що про скасування судового наказу йому стало відомо у грудні 2015 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову концерну «Міські теплові мережі» у частині позовних вимог про стягнення оплати за спожиту теплову енергію за період з вересня 2010 року по грудень 2011 року, оскільки з моменту звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу і видачі судового наказу до моменту звернення до суду із позовом у справі, яка переглядається, минуло більше трьох років, отже, встановлений законом трирічний строк позовної давності на момент звернення позивача до суду із зазначеними вище вимогами сплив.

Посилання касаційної скарги на те, що про скасування судового наказу позивачу стало відомо лише у грудні 2015 року є необґрунтованими, не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, та можуть свідчити про те, що позивач у розумні інтервали часу (більше трьох років) не вжив заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.

Заявник стверджує, що він у грудні 2015 року звертався із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, однак ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2016 року позовну заяву було повернуто позивачу. Суд зазначає, що ці обставини не впливають на перебіг строку позовної давності, оскільки подання позову, який залишений судом без розгляду, не перериває строк позовної давності.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу концерну «Міські теплові мережі» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта