Історія справи

Постанова

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 552/3738/17

провадження № 61-181св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Полтави

від 16 серпня 2017 року у складі судді Васильєвої Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 листопада 2017 рокуу складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про захист гідності, честі та відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі неодноразово ображали її та її рідних, принижуючи честь та людську гідність, провокували на конфлікти, чим завдали їй моральної та матеріальної шкоди

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4просила суд: визнати недостовірною та такою, що принижує людську гідність та громадську мораль, інформацію, надану слідчому Гончаренку В. О. у липні-жовтні 2015 року, а також слідчому відділення СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області

ОСОБА_18 у поясненнях до 13 лютого 2016 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про те, що вона та її рідні:

ОСОБА_6, ОСОБА_19 страждають на душевні хвилювання, емоційну нестійкість, що виражається у спілкуванні з оточуючими, є «дебілами», «психічно хворими», «хворими на голову», що вона та її рідні ведуть себе неадекватно, що вона особисто конфліктна людина, виражається нецензурною лайкою; інформацію, поширену необмеженому колу осіб у зв'язку з покладенням їх свідчень в основу постанов про закриття кримінального провадження №12015170020000923 від 16 травня 2015 року; зобов'язати відповідачів подати до слідчого відділення СВ ВП №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області та Прокуратури Полтавської області заяви про те, що вони надали недостовірну інформацію щодо її особи, а саме, що вона та її рідні: ОСОБА_6, ОСОБА_19 страждають на душевні хвилювання, емоційну нестійкість, що виражається у спілкуванні з оточуючими, є «дебілами, психічно хворими, хворими на голову, що вона та її рідні ведуть себе неадекватно, що вона дуже конфліктна людина, виражається нецензурною лайкою»; визнати протиправними дії ОСОБА_12 щодо поширення про неї - ОСОБА_4, та ОСОБА_6, ОСОБА_19 невизначеному колу осіб на загальних зборах жителів першого під'їзду будинку АДРЕСА_1 інформації про те, що «ОСОБА_6 надо лечить на дурочке», «Ваша ОСОБА_6 д....ка (нецензурні висловлювання на адресу ОСОБА_6), её надо лечить на дурочке», «Ну так воно ж видно, що д...ка (нецензурне слово на адресу ОСОБА_6), нормальна людина не буде в 5 ранку вести дитину воровать вишню. Я лічно бачила, лічно»; визнати викладену інформацію - недостовірною у зв'язку з наявністю медичних довідок про наявність анемії, висновку про загальний стан здоров'я; та такою, що принижує її людську гідність, зобов'язавши відповідача спростувати у спосіб, як вона була поширена, тобто на загальних зборах жителів першого під'їзду будинку АДРЕСА_1;

визнати протиправними дії ОСОБА_12 щодо поширення про неї - ОСОБА_4, інформації про те, що вона «притворяється немощною, а сама з ранку до вечора лазить по смітниках, прикриваючись дитиною та інвалідністю», надану у свідченнях у судовому засіданні 04 липня 2016 року по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_6 за частиною 2 статті 125 КК України, яке розглядалось суддею Київського районного суду м. Полтави Шияном В. М., справа № 552/2875/16-к, а викладену інформацію недостовірною у зв'язку з наявністю медичних довідок про наявність анемії, висновку про загальний стан здоров'я, зобов'язавши відповідача спростувати вказані відомості; стягнути на її користь з відповідачів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 - компенсацію, завданої моральної шкоди по 10 000 грн з кожного, а всього 110 000 грн; стягнути з відповідачів у солідарному порядку на її користь, компенсацію завданої матеріальної шкоди в сумі 3 446,13 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області

від 21 листопада 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що неможливо визнати недостовірною та спростувати інформацію відповідачів, яка викладена ними під час дачі показань як свідків у кримінальних справах.

У грудні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи. Крім того, до спірних правовідносин помилково застосовано закони, які не поширюються на дані правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно із частиною четвертою статті 32 Конституції України та статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно із роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого

2009 року № 1, не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, встановивши, що допитані в якості свідків зазначені позивачем особи, відповідачі у даній справі, мали право на свободу вираження своїх поглядів, переконань, критичної оцінки певних фактів щодо поведінки позивача та її доньки в побуті та у спілкуванні з сусідами, даючи показання як свідки, обґрунтовано вважав, що надані свідками показання не можуть бути предметом розгляду у даній справі з точки зору сприйняття їхніх показань як недостовірної інформації, яка принижує честь і гідність позивача, а тому правильним є висновок суду щодо відсутні підстав для задоволення цієї частини позовних вимог, а також вимог щодо відшкодування відповідачами моральної та майнової шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недостовірною та спростування інформації, поширеної щодо позивача та її рідних відповідачем ОСОБА_12 на загальних зборах мешканців першого під'їзду будинку АДРЕСА_1, які, зі слів позивача, відбулись 19 травня 2016 року, обґрунтовано виходив із недоведеності позивачем зазначених позовних вимог в порядку, всупереч вимогам частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська