Історія справи

Постанова

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 204/4341/17

провадження № 61-178св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, відповідач - ОСОБА_5,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 02 червня 2015 року між

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 214 329 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позики утворилась заборгованість у розмірі 273 750,04 грн, з яких: основний борг - 214 329 грн; 3 % річних - 13 141,60 грн; інфляційні втрати -46 279,44 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська

від 02 серпня 2017 року (у складі судді Дубіжанської Т. О.) позовну заяву ОСОБА_4 повернуто позивачу для подання її до належного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач проживає в Російській Федерації, що не відноситься до територіальної підсудності Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу для подання її до належного суду на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи).

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня 2017 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення вказаного спору.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний невірно оцінив надані докази, судове рішення апеляційного суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків апеляційного суду не спростовують.

Установлено, що 02 червня 2015 року між ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 укладений нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі

214 329 грн.

Пунктом 3 договору позики передбачено, що виконання позичальником свого зобов'язання має бути здійснено за місцем проживання позикодавця.

Відповідно до частини восьмої статті 110 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з паспортом позивач зареєстрований у квартирі № 10 у будинку № 18 на вулиці Боброва у місті Дніпропетровську.

Відповідно до статті 312 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, що договором позики передбачено, що виконання зобов'язання має бути здійснено за місцем проживання позивача, тому дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування ували суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження на підставі статті 312 ЦПК України

(у редакції, чинній на час розгляду справи).

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада

2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк