Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2018 року у справі №396/100/17

Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 396/100/17

провадження № 61-484св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року у складі судді Шепетька В. І. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» (далі - ТОВ «Єврощебінь») про стягнення заборгованості з компенсації за невикористану відпустку при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 працював у

ТОВ «Єврощебінь» на посадах заступника генерального директора та генерального директора. Наказом № 182-к від 17 жовтня 2016 року був звільнений за угодою сторін на підставі пункту першого статті 36 КЗпП України. Розрахунок з ним в день звільнення 17 жовтня 2016 року не був проведений. 13 січня 2017 року позивачу був виданий розрахунковий лист за жовтень місяць 2016 року (з розшифровкою нарахованої йому зарплати, компенсації за відпустку, допомоги, утримань). Не погодившись із сумою остаточного розрахунку, позивач звертався з проханням видати йому довідку з повною інформацією нарахованої заробітної плати за січень - грудень 2015 року та січень - жовтень 2016 року. 19 жовтня 2016 року на картковий рахунок позивача ТОВ «Єврощебінь» перерахувало кошти в сумі 51364,21 грн, але без поважних причин не були виплачені всі суми, що належали до сплати на день його звільнення.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених вимог, позивач просив стягнути з ТОВ «Єврощебінь» заборгованість з невиплаченої суми компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 03 жовтня 2013 року до дати звільнення за 60 календарних днів у розмірі 782,38 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 104 315,64 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Єврощебінь» на користь ОСОБА_2 заборгованість невиплаченої суми компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 03 жовтня 2013 року до дати звільнення за 60 календарних днів у розмірі 782,38 грн, належну до сплати при звільненні; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 104 315,64 грн, а всього - 105 098,02 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до розрахункового листа з виплати заробітної плати за жовтень 2016 року, підтверджено наведений арифметичний розрахунок належних до сплати при звільненні позивача сум за невикористану відпустку та доводить обґрунтованість позиції ОСОБА_2 про недонарахування та невиплату останньому в день звільнення компенсації за невикористану відпустку, тому підлягає стягненню решта від належної йому суми в розмірі 782,38 грн. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, місцевий суд виходив з того, що середньоденний заробіток позивача з урахуванням довідок про доходи ОСОБА_2 складає 668,69 грн. Затримка виплати повного розрахунку при звільненні позивачем заявлена за період з 17 жовтня 2016 року

по 31 травня 2017 року (за 156 робочих днів) тому, з урахуванням вимог статті 117 КЗпП України суд дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 104 315,64 грн.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року рішення районного суду залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. При порушенні вимог щодо виплати працівникові усіх належних йому сум, передбачених статтею 116 КЗпП України, з вини підприємства, останнє повинно виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Єврощебінь», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оцінюючи докази, надані відповідачем: довідку, розрахунковий лист за жовтень 2016 року, журнал-ордер і відомість за рахунком 66 та наказ про відпустки, апеляційний суд необґрунтовано визнав належним та допустимим доказом, оскільки такі не містять особистого підпису генерального директора, а підписані за допомогою факсиміле від імені ОСОБА_3 без наявності відповідної угоди між сторонами. При цьому з іншого боку суди попередніх інстанції оцінюючи наданий позивачем розрахунковий лист не звернули уваги, що цей лист не має підпису і печатки ТОВ «Єврощебінь». Вказане, на думку відповідача, свідчить про упередженість судів.

У лютому 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Відзив мотивований тим, що позивач при звільненні не отримав заробітну плату з відповідними компенсаціями.

21 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволеннючастково.

Судами встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Єврощебінь» з 03 жовтня 2013 року.

Наказом від 17 жовтня 2016 року ОСОБА_2 було звільнено з посади генерального директора за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Згідно копії довідки про доходи від 17 січня 2017 року, виданої директором ТОВ «Єврощебінь», загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на посаді генерального директора -

119 173,03 грн.

Згідно з копією довідки про доходи від 17 січня 2017 року, виданої директором ТОВ «Єврощебінь», загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2016 року на посаді генерального директора складала 189 676,08 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахункового листа з виплати заробітної плати за жовтень 2016 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 посадовий оклад становить 13 125 грн, нараховані відпускні - 27 774,72 грн за відпрацьованих 10 днів - 80 годин 6 562,50 грн, доплата 29 422,13 грн, разом нараховано 63 806,48 грн, утримано 12 442,27 грн, належить до виплати - 51 364,21 грн.

Заробітна плата ОСОБА_2 за попередні 12 місяців, які передували місяцю звільнення до дня звільнення 17 жовтня 2016 року, складає 168 962,85 грн.

Копія розрахункового листа за жовтень 2016 року отримана позивачем 13 січня 2017 року, що підтверджується описом вкладення цінного листа, який перевірено працівником об'єкта поштового зв'язку № 6133 скріплено печаткою та підписом 17 січня 2017 року.

Відповідно до акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 29 листопада 2016 року, який складено Управлінням Держпраці у Кіровоградській області в розділі «Детальний опис виявленого порушення при здійсненні перевірки ТОВ «Єврощебінь»» встановлено порушення вимог статті 116 та частини п'ятої статті 80 КЗпП України, а саме: встановлено порушення вимог статті 116 КЗпП України, яке виразилось у тому, що ОСОБА_2 звільнений 17 жовтня 2016 року згідно з наказом

від 17 жовтня 2016 року, кошти при звільненні в сумі 51 364,21 грн перераховані на картковий рахунок 19 жовтня 2016 року, згідно з відомістю № 089, порушення статті 116 КЗпП України є систематичним.

Щодо ТОВ «Єврощебінь» встановлено одноразове порушення вимог частини п'ятої статті 80 КЗпП України про ненадання основної щорічної відпустки більше ніж 2 роки поспіль. При звільненні йому нарахована грошова компенсація за 60 календарних днів основної та додаткової відпустки при необхідності надання щороку 24 календарних дні основної та 12 додаткової відпусток.

Відповідно до наказу від 17 жовтня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи доручено бухгалтерії ТОВ «Єврощебінь» виплатити звільненому працівнику компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 03 жовтня 2013 року по день звільнення за 60 календарних днів (73 календарних дні основної додати 12 календарних дні додаткової за роботу в особливих умовах праці, відняти 25 календарних дні раніше використаних відповідно до наказів від 22 грудня 2014 року, від 09 жовтня 2015 року, від 12 квітня 2016 року, від 13 серпня 2016 року); матеріально грошову (фінансову) допомогу в розмірі двомісячної середньої заробітної плати.

Кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_2 становить

60 календарних днів, що також підтверджується актом перевірки

ТОВ «Єврощебінь».

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі викладених норм права та досліджених доказів, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в день звільнення ОСОБА_2 з роботи 17 жовтня 2016 року роботодавець в особі ТОВ «Єврощебінь» в силу вимог статті 116 КЗпП України зобов'язаний був здійснити виплату всіх сум працівнику, що належать йому від підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наданий стороною відповідача розрахунковий лист з виплати заробітної плати за жовтень 2016 року в порядку подання додатків до заяви про перегляд заочного рішення підтверджує арифметичний розрахунок та доводить обґрунтованість позиції позивача про недонарахування та невиплату останньому в день звільнення компенсації за невикористану відпустку при звільненні в розмірі 782,38 грн (28 557,10 грн - 27 774,72 грн = 782,38 грн)

Судові рішення в цій частині позовних вимог є обґрунтованими і законними.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за 156 робочих днів у розмірі 104315,64 грн, суди виходили з наступного.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до довідки ТОВ «Єврощебінь» про доходи ОСОБА_2 середньоденний заробіток складає 668,69 грн.

Затримка виплати повного розрахунку при звільненні, стороною позивача заявлена за період з 17 жовтня 2016 року по 31 травня 2017 року (за 156 робочих днів).

Доводи відповідача щодо незаконності розрахунку нарахованої зарплати (сум належних при звільненні) ОСОБА_2 в додатку до юридичного висновку від 10 січня 2017 року, наданого начальником юридичного відділу ТОВ «Єврощебінь» обґрунтовано не взято до уваги апеляційним судом, оскільки на день видачі вказаної довідки начальник юридичного відділу ОСОБА_4 працювала в ТОВ «Єврощебінь», що підтверджується довідкою від 23 січня 2017 року № 49, виданою ТОВ «Єврощебінь», та ксерокопією її трудової книжки.

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, надані позивачем розрахунки, а також повноваження суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано визнали суму середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, який зазначений позивачем у позовній заяві.

Середній заробіток за час затримки ТОВ «Єврощебінь» розрахунку при звільненні ОСОБА_2 за період з 17 жовтня 2016 року по 31 травня 2017 року правильно визначений позивачем у розрахунку і становить 104315,64 грн.

Водночас, при визначенні розміру сум, які підлягають до стягнення з роботодавця необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-113цс16).

З огляду на те, що недоплачена ОСОБА_2 сума складає 782,38 грн, то, враховуючи співмірність цієї суми відносно розміру середнього заробітку позивача, який складає 14 711,18 грн, колегія суддів вважає за справедливе застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір суми, належної працівникові за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням того, що розмір середньої заробітної плати позивача за останні два місяці становив 14 711,18 грн, а сума заборгованості складає 782,38 грн, що становить 5,3 % від заробітної плати, то стягненню на користь позивача підлягають кошти в сумі 5 528,73 грн (104 315,64 х 5,3 : 100), тобто 5,3 % від суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення 98 786,91 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повно і всебічно встановленні судами на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, касаційний суд дійшов висновку про можливість ухвалення у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Оскільки місцевий та апеляційні суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, тому рішення місцевого та апеляційного судів відповідно до статті 412 ЦПК України необхідно скасувати в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зменшити розмір стягнутого з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині вирішення позовних вимог судові рішення відповідають вимогам закону, тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року у частині задоволення позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 528,73 гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» про стягнення

98 786,91 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2017 року у частині задоволення позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврощебінь» про стягнення невиплаченої суми компенсації за невикористану відпустку у розмірі 782,38 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А .О. Лесько

С.Ю. Мартєв

І.М. Фаловська

С.П. Штелик