Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №704/593/17

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 704/593/17

провадження № 61-14992св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Дарія Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року у складі судді Міщенко К. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» (далі - ТОВ «ВП «Імпульс Плюс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Береза Д. В., про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації речового права.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 2,4308 га.

01 вересня 2011 року між ним і ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» було укладено договір оренди землі, за умовами якого він передав в оренду ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» вищевказану земельну ділянку строком на 5 років.

Із витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 лютого 2017 року йому стало відомо, що 31 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права на підставі додаткової угоди від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року.

Вказував, що зазначену додаткову угоду з ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» не підписував, згоди на її укладення не давав, нікого не уповноважував на укладення цього правочину від його імені.

На підставі вказаного ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18 грудня 2017 року просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, укладену між ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» і ОСОБА_1 , предметом якої є земельна ділянка площею 2,4308 га, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 009514 від 11 квітня 2003 року, і скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32169363 від 02 листопада 2016 року і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про інше речове право 17223960 від 31 жовтня 2016 року про право оренди ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» земельної ділянки площею 2,4308 га на підставі додаткової угоди від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, строком дії до 01 липня 2024 року.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, укладену між ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» і ОСОБА_1 , предметом якої є земельна ділянка площею 2,4308 га, яка розташована на території Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 009514 від 11 квітня 2003 року.

Скасовано державну реєстрацію речового права ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32169363 від 02 листопада 2016 року і скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номеру запису про інше речове право 17223960 від 31 жовтня 2016 року про право оренди ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» земельної ділянки площею 2,4308 га на підставі додаткової угоди від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, строком дії до 01 липня 2024 року.

Стягнуто з ТОВ «ВП «Імпульс Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки в додатковій угоді до договору оренди відсутній підпис позивача як орендаря, то його волевиявлення на укладення цього правочину було відсутнє, що відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ТОВ «ВП «Імпульс Плюс», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1 , оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, так як він стверджував, що оспорюваний договір він не підписував, отже цей правочин є неукладеним. Разом з тим, не можливо визнати недійсним неукладений правочин.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи на подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 009514 від 11 квітня 2003 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 2,4308 га.

01 вересня 2011 року міжОСОБА_1 і ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кобринівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області загальною площею 2,4308 га строком на 5 років.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 березня 2017 року № 81816010 31 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права на підставі додаткової угоди від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року.

Додаткова угода від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, на підставі якої приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права за ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс», не містить підпису орендаря - позивача у справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс» підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Судом установлено, що додаткова угода від 26 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 01 вересня 2011 року, на підставі якої приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області Березою Д. В. було здійснено державну реєстрацію речового права за ТОВ «ВП «Імпульс-Плюс», не містить підпису ОСОБА_1 - орендаря за цим договором.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а у частині першій статті 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом і такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації, а тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, установивши факт відсутності волевиявлення позивача (орендодавця) на укладення оспорюваного правочину на умовах, що в ньому викладені, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову і визнання цього правочину недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Доводи касаційної скарги, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту є безпідставними, оскільки, встановивши, що спірний правочин, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, зареєстрований, але одна зі сторін його не підписувала, мають виходити із того, що такий договір є вчиненим, тому наявні підстави для визнання його недійсним згідно з положеннями статей 203, 215 ЦК у зв`язку з відсутністю волевиявлення власника земельної ділянки, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович