Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 756/8861/18

провадження № 61-14919св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк В. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

суб'єкт оскарження - головний державний виконавець Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будь Сергій Леонідович,

заінтересована особа - Акціонерне товариство БМ-2018,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Карпук А. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Львів)) Будя С. Л., заінтересована

особа - Публічне акціонерне товариство "БМ Банк " (далі - ПАТ "БМ Банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство БМ-2018.

Заява мотивована тим, що 12 березня 2012 року рішенням

Луцького мсіькрайонного суду Волинської області стягнуто солідарно

зі ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 831 498,55 грн, стягнуто солідарно зі ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 831 498,55
грн, стягнуто солідарно зі ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь

ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі

831 498,55 грн.

На виконання рішення Луцького мсіькрайонного суду Волинської області

від 12 березня 2012 року видано виконавчий лист від 22 грудня 2015 року № 2-7952/11.

15 січня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Луцького районного управління юстиції, правонаступником якого є, РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Будем С. Л. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа щодо стягнення зі ОСОБА_2 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 831 498,55 грн.

Тоді ж державним виконавцем звернуто стягнення на пенсію ОСОБА_2 шляхом направлення відповідної постанови до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке об'єднане УПФУ Волинської області), де з нього відраховуються не більше 20 %.

21 травня 2020 року головним державним виконавцем Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будем С. Л. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 ( № НОМЕР_2) в АТ КБ "ПриватБанк", на вказаний рахунок Луцьке об'єднане управління ПФУ Волинської області перераховує залишок його пенсії за винятком 20 % відсотків, що утримуються зазначеною вище постановою державного виконавця, тим самим заблоковано отримання ним пенсії. Зазначає, що пенсія є його єдиним джерелом доходів.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Львів) Будя С. Л. ;

- скасувати постанову головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

Будя С. Л. про арешт коштів та майна боржника від 21 травня

2020 року в частині накладенні арешту на рахунок № НОМЕР_1

( № НОМЕР_2), відкритий в АТ КБ "ПриватБанк";

- зобов'язати Луцький РВ ДВСЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт із рахунку № НОМЕР_1

( № НОМЕР_2), угода від 25 вересня 2018 року № SAMDNWFC00045755065), відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2020 року у складі судді Присяжнюк Л. М. скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця

Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Львів) Будя С. Л. в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 ( № НОМЕР_2)

у АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1. у АТ КБ "ПриватБанк" постановою про арешт коштів боржника від 21 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 49825743.

Зобов'язано головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С. Л. скасувати накладений постановою від 21 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 49825743 арешт грошових коштів боржника

ОСОБА_2, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1

( № НОМЕР_2) у АТ КБ "ПриватБанк".

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що накладення арешту на рахунок, з якого ОСОБА_2 отримує пенсію, яка є його єдиним джерелом доходу, поставило його у скрутне матеріальне становище, даних про наявність у ОСОБА_2 інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять, арешт вказаного рахунку порушує право боржника на отримання коштів, необхідних для існування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Львів) Будя С. Л. задоволено.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2020 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

Будя С. Л. відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державний виконавець не мав документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, а тому не мав підстав для зняття арешту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та за залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що державним виконавцем звернуто стягнення на його пенсію шляхом направлення відповідної постанови до Луцького об'єднаного УПФУ Волинської області, на виконання з якої боржника щомісячно відраховують

20 % пенсії.

Вказує, що дії головного державного виконавця Луцького РВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С. Л.

є неправомірними, оскільки рахунок № НОМЕР_1

( № НОМЕР_2), який відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", призначений виключно для перерахування йому пенсії, що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанку" від 27 травня 2020 року та випискою за карткою-рахунком.

Зазначає, що накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти, що містяться на вказаному рахунку, призводить до порушення його конституційного права на пенсійне забезпечення та позбавляє його будь-яких коштів на існування, оскільки інших джерел доходу у нього немає.

Посилається на те, що судом порушено норми процесуального права та не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18 (провадження № 61-1118св19).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою головного державного виконавця ВДВС Луцького районного управління юстиції Будя Л. С. від 15 січня 2016 року ВП № 49825743 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-7952/11 про солідарне стягнення зі ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь ПАТ "БМ банк" 831 498,55 грн заборгованості за кредитним договором (а. с. 5).

Постановою головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С. Л.

від 21 травня 2020 року про арешт коштів боржника головним державним виконавцем Луцького РВ ДВС ЗМУ Міністерства юстиції України Будем Л. С. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках,

а також на всі кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонне законом, та належать боржнику ОСОБА_2, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на загальну суму 892 220,34 грн (а. с. 6).

Відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 27 травня 2020 року ОСОБА_2 має в АТ КБ "ПриватБанк" рахунок № НОМЕР_1 ( № НОМЕР_2) від 25 вересня 2018 року, відкритий для зарахування, у тому числі пенсійних виплат. Станом на 27 травня

2020 року на вказаний рахунок накладено арешт згідно з постановою головного державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С. Л.

від 21 травня 2020 року ВП № 49825743.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції, міжнародних договорів.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише

з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

У статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені права та обов'язки державного виконавця.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника

і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Зокрема, виконавець зобов'язаний вживати передбачених стаття 13 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частинами 1 -3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його

у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг

і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, йогозначення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статі 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту

з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

Відповідно до статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07 жовтня 2009 року зазначив № 25рп/2009, що право на соціальний захист віднесено

до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права

і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

У матеріалах справи наявна довідка АТ КБ "ПриватБанк" від 27 травня

2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 має в АТ КБ "ПриватБанк" рахунок від 25 вересня 2018 року № НОМЕР_1

( № НОМЕР_2), відкритий для зарахування,

у тому числі пенсійних виплат. Станом на 27 травня 2020 року накладено арешт на вказаний рахунок згідно з постановою головного державного виконавця ЛуцькогоРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С. Л. від 21 травня 2020 року

ВП № 49825743 (а. с. 6).

Матеріали справи не містять доказів того, що на зазначеному рахунку ОСОБА_1 є інші кошти.

Апеляційний суд, вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зняття арешту із рахунку № НОМЕР_1

( № НОМЕР_2), відкритому в АТ КБ "ПриватБанк" на ім'я ОСОБА_1, накладеного постановою головного державного виконавця ЛуцькогоРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Будя С. Л. від 21 травня 2020 року.

Натомість суд першої інстанції, встановивши, що накладення арешту на рахунок, з якого ОСОБА_2 отримує пенсію, яка є його єдиним джерелом доходу, поставило його у скрутне матеріальне становище, даних про наявність у ОСОБА_2 інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_7.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Волинського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року скасувати.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня

2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк