Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.01.2018 року у справі №344/8200/14ц

Постанова

Іменем України

25 січня 2018 року

м. Київ

справа №344/8200/14-ц

провадження № 61-764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа - реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 наухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В. від 23 листопада 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Провнесення змін доГосподарського процесуального кодексуУкраїни, Цивільного процесуальногокодексу України, Кодексуадміністративного судочинства Українита інших законодавчихактів» касаційні скарги(подання) на судовірішення у цивільнихсправах, які поданіі розгляд якихне закінчено донабрання чинності цієюредакцією Кодексу, передаютьсядо Касаційного цивільногосуду та розглядаютьсяспочатку за правилами, що діють післянабрання чинності цієюредакцією Кодексу.

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та стягнення грошової компенсації за зменшення частки.

Позовна заява мотивована тим, що 11 травня 2004 року він спільно з відповідачами придбали земельну ділянку площею 0,0628 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будинку, вартістю 7 797 грн 31 коп. 17 лютого 2014 року реєстраційною службою зареєстровано їх право спільної власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. На протязі 2004-2006 років спільними коштами на зазначеній земельній ділянці спільно збудували будинок загальною площею 466,5 кв.м та початковою вартістю 816 642 грн. 24 січня 2014 року реєстраційною службою зареєстровано їх право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 Частки кожного із співвласників у спільній сумісній власності є рівними, а тому кожному з них належить по 1/3 частці спірного домоволодіння. 17 вересня 2013 року він звернувся до відповідачів з письмовою пропозицією укласти договір про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, однак відповіді на пропозицію не отримав. Позивач зазначивє, що він фактично користується всіма приміщеннями першого поверху будинку загальною площею 79 кв.м, окрім приміщення сходової клітки площею 10,5 кв.м, з відокремленим входом до проїжджої частини, а також одним гаражем у приміщенні підвалу площею 50,2 кв.м і вбиральнею у ньому площею 1,3 кв.м, а всього площею

51,5 кв.м. Загальна площа будинку, якою він користується складає 130,5 кв.м. Площа спільної земельної ділянки складає 0,0628 га., під будинком у спільній власності перебуває земельна ділянка, яка не підлягає поділу, площею

185,9 кв.м (0,185 га.). Площа земельної ділянки, яка підлягає поділу складає 0,0433 кв.м, ідеальна частка кожного співвласника складає 0,0150 кв.м. З урахуванням викладеного, просив виділити йому 1/3 ідеальну частку у спільному майні, а саме: приміщення гаражу площею 50,2 кв.м із вбиральнею площею

1,3 кв.м, а всього у підвалі будинку 51,5 кв.м та приміщення прихожої, житлової кімнати, комори та кухні загальною площею 79 кв.м на першому поверсі будинку, а разом загальною площею 130,5 кв.м, також 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0443 кв.м, яка примикає до окремого входу відповідно розміщеної відокремленої частки житлового будинку, що йому передається.

У вересні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання за кожним з них права власності на

5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 січня 2014 року, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 від 10 грудня 2013 року, зобов'язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1, зобов'язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні, розпорядженні відповідачам житловим будинком

АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дубліката ключа до вхідних дверей першого поверху будинку.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що протягом 2005-2014 року

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за власні кошти побудували другий та третій поверхи будинку. Після закінчення будівництва позивач відмовився виконувати свою частину домовленості та передати у власність відповідачів належну їм на праві власності частку житлового будинку. Фактично 10/12 частин житлового будинку побудовано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за їхні кошти, тому оформлення права власності на будинок на ім'я позивача та відповідачів в рівних долях порушує право відповідачів. Крім того, позивач змінив замки до першого поверху спірного будинку і не надав відповідачам нових ключів до них, тим самим вчиняє перешкоди у користуванні та розпорядженні майном.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 17 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами не надано належних доказів на підтвердження їхніх позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада

2016 року визнано мирову угоду, укладену 14 вересня 2016 року між

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на наступних умовах:

1. Сторони відмовляються від первинних позовних та апеляційних вимог - первинного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділення йому 1/3 ідеальної частини від всього житлового будинку АДРЕСА_1 і вимог зустрічного позову та апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на 10/12 часток (по 5/12 кожному) від всього житлового будинку АДРЕСА_1 та інших вимог стосовно державної реєстрації цього будинку.

2. Сторони домовилися про припинення права спільної сумісної власності на вказаний будинок з виділенням у приватну власність кожній стороні відповідних частин цього будинку, як наведено нижче з реєстрацією (перереєстрацією) зазначеного нерухомого майна в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

3. Сторони визнали, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить частина вказаного житлового будинку з наступними приміщеннями: приміщення першого поверху: 1-2 житлова площа 27,9 кв.м, 1-1 прихожа площею 30,5 кв.м,

1-4 кухня площею 14,9 кв.м, 1-3 комора площею 5,7 кв.м, а всього площею

79,0 кв. м, частка якого в загальній вартості на домоволодіння становить 17/100, з реєстрацією (перереєстрацією) цього нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приватної власності ОСОБА_2

4. Сторони визнали, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить частина вказаного житлового будинку з наступними приміщеннями: підвальне приміщення І площею 50,2 кв.м, підвальне приміщення ІІ площею 1,3 кв.м,

1/2 частина приміщення першого поверху V - сходова клітка площею 5,2 кв.м, 1/2 частина приміщення другого поверху VI - сходова клітка площею 6,1 кв.м, приміщення другого поверху: 1-8 житлова площа 31,9 кв.м, 1-9 житлова площа 14,5 кв.м, 1-7 житлова площа 17,5 кв.м, 1-10 ванна площею 4,5 кв.м,

1-11 вбиральня площею 2,3 кв.м, 1-5 коридор площею 27,3 кв.м, 1-6 житлова площа 17,5 кв.м, а всього площею 178,3 кв.м, частка якого в загальній вартості на домоволодіння становить 38/100, з реєстрацією (перереєстрацією) цього нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приватної власності ОСОБА_3

5. Сторони визнали, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить частина вказаного житлового будинку з наступними приміщеннями: підвальне приміщення - IV площею 10,1 кв.м, підвальне приміщення - III площею 52,1 кв.м, 1/2 частина приміщення першого поверху V - сходова клітка площею 5,3 кв.м,

1/2 частина приміщення другого поверху VI - сходова клітка площею 6,0 кв.м, мансардний поверх (третій) - приміщення VII площею 135,7 кв.м, а всього площею 209,2 кв.м, частка якого в загальній вартості на домоволодіння становить 45/100, з реєстрацією (перереєстрацією) цього нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приватної власності ОСОБА_4

6. Сторони погодили, що ОСОБА_2 має право як приватну власність використовувати частину земельної ділянки площею 0,0628 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: площею 0,0073 га безпосередньо перед входом до його частини будинку із вул. Набережна ім. В. Стефаника; площею 0,0058 га в протилежному правому куті земельної ділянки відносно в'їзду із вулиці Набережна ім. В. Стефаника, в порядку та розташуванні, що відповідає таблиці №13 до висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 14172 від 21 листопада 2014 року, що дозволить повноцінно розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном.

7. Сторони погодили, що ОСОБА_3 має право як приватну власність використовувати частину земельної ділянки площею 0,0628 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: площею 0,0066 га безпосередньо перед в'їздом до його частини підвального приміщення будинку - І площею 50,2 кв.м із вул. Набережна

ім. В. Стефаника, в порядку та розташуванні, що відповідає таблиці № 13 до висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 14172 від 21 листопада 2014 року, що дозволить повноцінно розпоряджатися належним йому на праві власності нерухомим майном.

8. Сторони погодили, що всі вони мають право як спільну сумісну власність спільно використовувати частини земельної ділянки площею 0,0628 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Набережна

ім. В. Стефаника, 37, а саме: площею 0,0185 га, яка зайнята зазначеним житловим будинком, та площею 0,0285 га безпосередньо по правій межі земельної ділянки від в'їзду із вулиці Набережна ім. В. Стефаника до частини земельної ділянки площею 0,0058 га, яка є у приватній власності і користуванні ОСОБА_2, в порядку та розташуванні, що відповідає таблиці № 13 до висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 14172 від 21 листопада 2014 року, що дозволить повноцінно розпоряджатися належним їм на праві власності нерухомим майном.

9. Сторони погодили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право як спільну сумісну власність спільно використовувати частину земельної ділянки площею 0,0628 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: площею 0,0197 га безпосередньо перед входом до їхніх частин житлового будинку по протилежній стороні земельної ділянки відносно в'їзду із вулиці Набережна

ім. В. Стефаника, в порядку та розташуванні, що відповідає таблиці № 13 до висновку судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи № 14172 від 21 листопада 2014 року, що дозволить повноцінно розпоряджатися належним їм на праві власності нерухомим майном.

10. Сторони визнали, що спір між ними з виділу частки із майна, що є у спільній власності (домоволодіння № 37 по вулиці Набережна ім. В. Стефаника в м. Івано-Франківську) та стягнення грошової компенсації за зменшення частки, про визнання права власності, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності (домоволодіння № 37 по вулиці Набережна ім. В. Стефаника в

м. Івано-Франківську) - врегульований, інших претензій з даного приводу немає.

11. Сторони визнали, що їхнє волевиявлення при укладенні цієї мирової угоди є вільне, відповідає їх волі, правам та інтересам, наслідки закриття провадження у справі, передбачені статтями 175, 205, 206, 306 ЦПК України їм відомі.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 17 травня 2016 року скасовано. Провадження у справі закрито.

19 грудня 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд визнав мирову угоду, яка суперечить закону та порушує права, інтереси та свободи сторін спору, оскільки право власності на земельну ділянку розміром 0,0679 га у ОСОБА_2,

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виникало, а перерозподіл вказаної земельної ділянки між ними не ґрунтується на нормах закону та не може бути зареєстрований у Державному кадастрі та Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень.

8 лютого 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

4 січня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Право власності на зазначену земельну ділянку у сторін виникло на підставі свідоцтво від 17 лютого 2014 року про державну реєстрацію прав часткової власності на 1/3 частини земельної ділянки за кожним. Таким чином, право власності на земельну ділянку розміром 0,0051 га у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виникало і перерозподіл вказаної земельної ділянки між ними не ґрунтується на нормах закону та не може бути зареєстрований у Державному кадастрі та Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої та другої статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Згідно з частиною п'ятою статті 175 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Проте суд апеляційної інстанції, визнаючи мирову угоду, на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин, доводів сторін належним чином не перевірив, відповідно дійшов передчасного висновку про те, що вказана мирова угода не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Зокрема, не звернув уваги на те, що відповідно до висновку експертизи

від 21 листопада 2014 року, на який посилаються сторони, запропоновано порядок користування спірною земельною ділянкою площею 0,079 га згідно фактичного користування, тоді як відповідно до державного акта на право власності сторін цієї земельної ділянки її розмір становить 0,0628 га.

При цьому не звернув уваги на вимоги закону про те, що така угода має бути виконуваною, як судове рішення.

Зокрема, відповідно до умов мирової угоди сторони погодили виділ відповідних приміщень будинку з припиненням права спільної власності та з реєстрацією/перереєстрацією спірного нерухомого майна.

Проте апеляційний суд не зробив висновку щодо відповідності вимогам закону зазначених умов договору щодо порядку набуття та припинення права власності на спірний будинок з відповідною реєстрацією/перереєстрацією.

Крім того, виділяючи сторонам окремі приміщення в будинку, не зазначив чи є вони окремими частинами будинку та чи не потребує таке виділення відповідних дозволів і переобладнань будинку.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк