Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №725/6600/18

Постанова

Іменем України

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 725/6600/18

провадження № 61-17125св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 травня 2019 року в складі судді Войтуна О. Б. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила встановити факт її проживання з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з травня 2009 року по 28 жовтня 2017 року; усунути відповідачів від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з травня 2009 року вона із спадкодавцем ОСОБА_4 перебувала у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'ю вісім років до дня смерті останнього, разом вели спільне господарство. Відповідачі є доньками ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з двокімнатної квартири спільного заселення АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Маючи намір, як спадкоємець четвертої черги, подати заяву про прийняття спадщини, їй стало відомо, що спадкова справа уже заведена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балковим М. М.

Ознайомившись із матеріалами спадкової справи вона дізналась, що заяву про прийняття спадщини подала його донька ОСОБА_3, яка проживає в Італії. Інша донька ОСОБА_2, яка також проживає в Італії, відмовилась від прийняття спадщини на користь своєї сестри.

Відповідачі, як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_4 підлягають усуненню від спадкування за законом, оскільки вони перебувають за кордоном орієнтовно з 2002 року по даний час. За вказаний період останні жодного разу не надавали своєму батькові ніякої ні матеріальної, ні моральної допомоги. Вони до нього не телефонували, його не відвідували та не цікавились його життям та здоров'ям, тобто ухилилися від обов'язку його утримання, хоча потреба в цьому у нього була, так як з 2013 року він був непрацездатним (пенсіонером) та потребував матеріальної допомоги. З 2010 року ОСОБА_4 часто хворів та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. На це все необхідні були кошти, які надавались позивачкою та частково з пенсії ОСОБА_4. При цьому відповідачі, як повнолітні діти, нехтували своїм обов'язком щодо утримання батька, маючи можливість надавати допомогу своєму батькові, який її потребував, не надавали будь-якої матеріальної допомоги на його лікування, байдуже віднеслись до його хворобливого стану, а після смерті батька навіть не приїхали на його похорон.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 травня 2019 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з травня 2009 року по 28 жовтня 2017 року.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, виходив із того, що факт їхнього спільного проживання підтверджено показами усіх допитаних свідків, а тому позов в цій частині є доведеним. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачка сама робить посилання на ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення відповідачів від спадкування майна після смерті батька, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено ухилення відповідачів від надання ОСОБА_4 допомоги, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потреби в допомозі саме відповідачів.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині усунення відповідачів від спадкування майна після смерті батька.

Рішення суду першої інстанції, в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось і в силу положень статей 13 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про усунення відповідачів від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди дійшли помилкового висновку про те, що вона не надала доказів у підтвердження безпорадного стану померлого спадкодавця, який потребував за життя допомоги відповідачів. Судами не враховані норми статей 202 203 СК України, якими встановлений обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними, від виконання якого відповідачі усунулись.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Позиція Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2009 року проживали однією сім'єю, вели спільне господарство.

ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належала на праві власності двокімнатна квартира спільного заселення АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на вказану квартиру.

Спадкоємцями першої черги після його смерті є його доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

За заявою ОСОБА_3 23 листопада 2017 року відкрито спадкову справу.

16 березня 2018 року ОСОБА_5 подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини на користь своєї сестри ОСОБА_3

18 квітня 2018 року заяву про прийняття спадщини також подала ОСОБА_1.

Як доказ того, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані та на підтвердження вимог щодо усунення відповідачів від права на спадкування позивачкою надано суду першої інстанції: копію Виписки з амбулаторної карки; копію Етапного епікризу клінічного санаторію "Хмільник"; копію заключення ЛКК Хотинської центральної районної лікарні №295, виданого 16 червня 2018 року; копію довідки від 15 червня 2018 року №20 про те, що ОСОБА_4 знаходився на амбулаторному лікуванні в Хотинській ЦРЛ травматологічному кабінеті з 19 серпня 2011 року по 10 вересня 2011 року з діагнозом закритий вивих правої плечової кістки; копію заключення ЛКК №4097/2 від 15 грудня 2010 року для подання у відділ праці та соціального захисту населення Першотравневого районної ради, для вирішення питання про надання одноразової матеріальної допомоги; відповідь з ОКУ "Чернівецький обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" від 03 серпня 2018 року №04/993, відповідно до якої зареєстровано 7 виїздів бригад Е (Ш)МД на виклики за адресою: АДРЕСА_2.

Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК Українимає значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення відповідачів від права на спадкування за частиною 5 статті 1224 ЦК України, оскільки в порушення приписів частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України щодо обов'язку доказування позивачем не доведено, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, у зв'язку з чим потребував допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а останні свідомо ухилялися від надання такої допомоги спадкодавцю.

За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, зокрема, щодо стану здоров'я спадкодавця, його потреби у сторонньому догляді, в тому числі догляді безпосередньо ОСОБА_2 та ОСОБА_3,тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 11 травня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2, ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар