Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2019 року у справі №574/294/18

Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа №574/294/18

провадження №61-4724св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - орган опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року у складі судді Куцан В. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів Левченко Т.

А., Кононенко О. Ю., Хвостик С. Г.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березі 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просив: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіку систематичних зустрічей для позивача наступним чином:

- кожну середу, четвер, п'ятницю - з 17 год., забираючи дитину з дошкільного навчального закладу та повертаючи її за місцем проживання матері о 19 год., без обмеження місця прогулянок, без присутності матері;

- кожну першу та третю в місяці суботу та неділю - з 10 год. суботи до 18 год. неділі за місцем фактичного проживання позивача, без обмеження місця прогулянок, без присутності матері, але зобов'язавши її доставляти дитину до місця проживання батька;

- в кожен день народження дитини з 12 год. до 16 год. без обмеження місця відпочинку та прогулянок;

- в літній період канікул не менше 30 діб для відпочинку та оздоровлення на території України, з можливістю виїзду з населеного пункту, де проживає дитина, без супроводу матері.

Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Позов мотивовано тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилася дитина - донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний сторони проживають окремо, а дитина проживає з матір'ю.

Рішенням органу опіки і піклування від 25 квітня 2017 року позивачу визначені часи побачень з дитиною: щосуботи з 09-00 год. до 13-00 год. в присутності матері.

31 січня 2018 року органом опіки і піклування визнано таким, що втратило чинність вказане вище рішення та визначено такі способи участі позивача у вихованні дитини: перша та третя субота місяця, друга та четверта неділя місяця з 10-00 год. до 16-00 год. у присутності матері.

Позивач посилається на те, що відповідач створює йому штучні перешкоди щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, чим завдала йому моральну шкоду, оскільки не виконує рішення органу опіки щодо графіку побачень з дитиною, чим позбавила його можливості бачитися, спілкуватися та виховувати власну дитину. Ці обставини спричинили йому моральних страждань та переживань. Він змушений звертатися для захисту власних прав та інтересів до відповідних органів, що в свою чергу порушило нормальний спосіб його життя.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали Буринського районного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні з дитиною шляхом встановлення зустрічей із ним:

- кожну суботу з 9 години до 13 години та щосереди з 16 години до 19 години без участі матері, без обмеження місця прогулянок та без виїзду з населеного пункту, де проживає дитина;

- в кожен день народження дитини з 10 години до 12 години без участі матері дитини, без обмеження місця прогулянок та без виїзду з населеного пункту, де проживає дитина;

- в літній період канікул, щороку, за згодою дитини та з врахуванням її стану здоров'я - чотирнадцять днів для відпочинку та оздоровлення на території України, з можливістю виїзду з населеного пункту, де проживає дитина, без супроводу матері;

- у будь-який інший день за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та згодою самої дитини.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що твердження позивача про порушення його прав та інтересів відповідачкою в цій частини позову не доведені.

Разом з тим, рішення органу опіки та піклування, яким визначено спосіб участі позивача у вихованні дитини шляхом встановлення їхніх зустрічей з дитиною - перша та третя субота місяця, друга та четверта неділя місяця з 10 год. до 16 год. у присутності матері, є необґрунтованим і не в повній мірі враховує вимоги закону, висновки Європейського суду з прав людини, інтереси дитини та позивача.

Суд першої інстанції вважав, що вимога проведення цих зустрічей з обов'язковою присутністю матері дитини є недоречною, виходячи з тих негативних стосунків, які склалися між сторонами після розлучення. Вказане лише призведе до нових конфліктних ситуацій між ними, а тому такі зустрічі повинні проходити без участі матері. Побачення між дитиною та батьком без участі відповідача буде позитивно впливати як на психоемоційний стан дитини, так і на відношення між батьками.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу необхідно дозволити зустрічі з дитиною без участі матері дитини, не обмежуючи місця прогулянок. При цьому, в період літніх канікул, дочка позивача, якій вже на той час виповниться п'ять років, за своїм бажанням та з врахуванням її стану здоров'я, може проводити близько двох неділь з батьком для відпочинку та оздоровлення на території України, з можливістю її виїзду з населеного пункту де вона проживає з матір'ю, але без супроводу останньої. Також на думку суду, батько дитини може зустрічатися з нею і в будь-який інший день, але за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та згодою самої дитини.

Постановою Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою ОСОБА_6, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

Рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення систематичних побачень ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення зустрічей із ним: кожну першу та третю суботу місяця, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 16.00 години без участі матері, без обмеження місця прогулянок та без виїзду з населеного пункту, де проживає дитина.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено факт порушення його прав та інтересів відповідачем щодо спілкування з дитиною. В той же час, всупереч своєму висновку суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача не чинити перешкод позивачу у спілкуванні з донькою.

Визначаючи дні та час систематичних побачень батька з дитиною, судом першої інстанції не в повній мірі враховано всі обставини справи, зокрема режим дня дитини, стан її здоров'я, а також зручність таких побачень для батька, який проживає в іншому населеному пункті.

Побачення батька у середу з 16 години до 19 години не будуть сприяти дотриманню режиму дня дитини у будні дні. Час побачень у вихідний день суботу з 9 години до 13 години, на думку апеляційного суду є досить обмеженим, а тому не буде забезпечувати можливість достатнього спілкування батька з дитиною.

Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що органом опіки і піклування у висновку щодо розв'язання спору правильно, з врахуванням обставин справи, визначено дні та час систематичних побачень батька з дитиною, а саме: кожну першу та третю суботу місця, другу та четверту неділю місяця з 10 до 16 години.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції змінив рішення місцевого суду на підставі пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України в частині визначення систематичних побачень позивача з малолітньою донькою та встановив порядок зустрічей із ним: кожну першу та третю суботу місяця, другу та четверту неділю місяця з 10.00 години до 16.00 години без участі матері, без обмеження місця прогулянок та без виїзду з населеного пункту, де проживає дитина.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позву, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та відмовити у позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення судом способу та графіку участі позивача у вихованні та зустрічах з дитиною без присутності матері з врахуванням часу перебування у дошкільному закладі, часу на відвідування секції, віку, статі, стану здоров'я, у зв'язку з чим і потреби в особливій увазі, необхідністю медикаментозного лікування та реабілітаційних заходів порушує розумний баланс на участь обох батьків у вихованні дитини, не може сприяти в повній мірі її нормальному розвитку, а отже і не відповідає найкращим інтересам дитини.

Судами не враховано, що дитина проживає разом з матір'ю у м. Києві, позивач постійно проживає в м. Буринь, Сумської області, не має власного житла в м.

Києві, в зв'язку з чим фактично не має можливості забезпечити повноцінне дитяче харчування дитини, її відпочинок, денний сон, іграшки, предмети гігієни, оскільки дитина мусить з ним перебувати з 10 год. до 16 год., а все це негативно впливатиме на встановлений для неї денний графік. Поза увагою судів залишено ту обставину, що позивач тривалий час з дитиною не проживає, не займається її лікуванням та реабілітацією, не знає її особливих потреб, не знає, що вона їсть, не знає її звичок, вподобань та смаків, а отже присутність матері під час таких зустрічей є обґрунтованою та необхідною.

Визначаючи дні, час та спосіб побачень батька з дитиною без участі матері, судами першої та апеляційної інстанції не в повній мірі враховано всі обставини справи, зокрема дотримання режиму дитини, стан її здоров'я, вік, стать, а також зручність таких побачень для дитини з батьком, не оцінено критерій безпеки та захищеності дитини, а також не здійснили оцінку стабільності середовища перебування дитини під час тривалих зустрічей з батьком.

Судами не враховано, що позивач, звертаючись з позовом до суду, як на підставу позову посилався на те, що відповідач перешкоджає його зустрічам з дитиною та не виконує рішення органу опіки та піклування, проте в своїй позовній заяві заявив про інший порядок участі як батька у спілкуванні та вихованні з дитиною.

Здійснений судами аналіз перед ухваленням рішень був недостатньо ретельним, а обґрунтування ухвалених судами рішень не є належним і достатнім.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом доводів касаційної скарги відповідач не погоджується із встановленим судом порядком зустрічей батька з дитиною, зокрема які передбачають зустрічі без її участі, у зв'язку з чим, Верховний Суд переглядає оскаржувані рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 150, 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України), здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК Українипередбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК Українипередбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення систематичних побачень позивача з малолітньою дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі фактичних обставин, зокрема, режим дня дитини, стан її здоров'я, а також зручність таких побачень для батька, який проживає в іншому населеному пункті, при цьому, погодився із запропонованими у висновку органу опіки і піклування днями та часом систематичних побачень батька з дитиною, у зв'язку з чим визначив порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини, встановивши дні та години побачень, враховуючи інтереси дитини: кожну першу та третю суботу місяця, другу та четверту неділю місяця з
10.00 години до 16.00 години без участі матері, без обмеження місця прогулянок та без виїзду з населеного пункту, де проживає дитина.

Згідно із статтею 400 ЦПК Україниустановлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Доводи касаційної скарги про проведення зустрічей батька виключно у присутності матері є необгрунтованими, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано наявність у позивача права на особисте спілкування з дитиною, передбачене положеннями частини 2 статті 157 СК України, не доведено неспроможність батька спілкуватися з дитиною та доглядати за нею самостійно, що могло б перешкоджати нормальному її розвитку.

При цьому, з урахуванням встановленого судом порядку спілкування участі батька у вихованні дитини, матір дитини, за погодженням сторін, не позбавлена можливості бути присутньою під час зустрічей батька з дитиною.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, виправив допущені цим судом помилки і встановив відповідний порядок спілкування позивача з дитиною відповідно до фактичних обставин справи, з урахуванням інтересів дитини, її віку, стану здоров'я, розпорядок дня і ставлення батьків до виконання своїх обов'язків.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду щодо встановлення порядку побачень позивача з дитиною та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі у зв'язку з незгодою відповідача з установленням порядку зустрічей саме без її обов'язкової участі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваній заявником частині.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у не скасованій і незміненій апеляційним судом частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в оскаржуваній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 листопада 2018 року у нескасованій і незміненій частині, та постанову Сумського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська