Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.05.2021 року у справі №359/954/20

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 359/954/20

провадження № 61-6560св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Бориспільська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2020 року під головуванням судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Бориспільська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними та про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 30 січня 2020 року звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати частково недійсним в частині 1/2 долі свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29 березня 2017 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Кардашевською М. В., зареєстроване в реєстрі за № 2-457 (спадкова справа № 5/2016) на 7/24 часток житлового будинку АДРЕСА_1;

- визнати частково недійсним в частині 1/2 долі свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 29 березня 2017 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Кардашевською М. В., зареєстровано в реєстрі за № 2-460 (спадкова справа № 5/2016) на 7/24 часток земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:06:012:0010) загальною площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати частково недійсним в частині 1/2 долі свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 грудня 2017 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Кардашевською М. В., зареєстроване в реєстрі за № 2-1572 (спадкова справа № 5/2016) на 7/24 часток житлового будинку АДРЕСА_1;

- визнати частково недійсним в частині 1/2 долі свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 грудня 2017 року ОСОБА_1, державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Кардашевською М. В., зареєстроване в реєстрі за № 2-1573 (спадкова справа № 5/2016) на 7/24 земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:06:012:0010) загальною площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_1,1991 року народження, право власності на заповідані ОСОБА_3 ОСОБА_4 7/24 часток земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:06:012:0010) загальною площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 7/24 часток житлового будинку АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на 7/8 часток земельної ділянки, кадастровий номер 3210500000:06:012:0010, загальною площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 7/8 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

За життя, спадкодавець ОСОБА_3 заповідала все своє майно дітям: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частинах кожній.

Його мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на час її смерті позивачу було 4 роки 5 місяців, він проживав разом з нею в будинку на АДРЕСА_1.

Після смерті матері постійно проживав разом з бабою ОСОБА_3 за зазначеною адресою реєстрації, яка мала статус його опікуна, оскільки батько ОСОБА_6 не виконував своїх батьківських обов'язків і був позбавлений батьківських прав.

Вказує, що прийняв спадщину як після смерті матері, так і після смерті баби, як такий, що постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

06 червня 2016 року він звернувся до Бориспільської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Проте, 19 грудня 2017 року прибувши для отримання свідоцтв про право на спадщину, був проінформований нотаріусом, що його тітка - ОСОБА_2 отримала 29 березня 2017 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/24 часток земельної ділянки та на 7/24 часток житлового будинку, а також свідоцтва про право на спадщину за законом на 7/24 часток земельної ділянки та 7/24 часток житлового будинку.

Вказує, що 19 грудня 2017 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Кардашевською М. В., йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі за № 2-1573 на 7/24 часток земельної ділянки на його ім'я та свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2-1572 на 7/24 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

При отриманні вищезазначених свідоцтв йому також стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 успадкувала частину майна на підставі заповіту, а решту майна - в рівних долях з позивачем, як спадкоємиця за законом.

22 червня 2018 року звернувся до Бориспільської міської державної нотаріальної контори із заявою виправити технічні помилки у свідоцтві про право на спадщину за законом від 19 грудня 2017 року за реєстровим № 2-1572, а саме: "загальна площа 97 кв. м та господарські будівлі і споруди: сарай "Б ", гараж "В", погреб "Д ", убиральня "Г ", яма вигрібна "Е ", огорожа " № 8 - № 12".

Позивач вважає, що мав отримати більшу частину спадкового майна і його неправомірно було обмежено в реалізації його прав, оскільки спадкувати за законом він та відповідач мали б лише 7/24 часток спадщини (по 7/48) часток земельної ділянки (кадастровий номер 3210500000:06:012:0010) загальною площею 0,1000 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 7/28часток (по 7/48) житлового будинку АДРЕСА_1, які були не прийняті його тіткою ОСОБА_5, а інші - 7/24 вищезазначеної земельної ділянки та 7/24 вищезазначеного житлового будинку він, як спадкоємець своєї матері за законом мав би успадкувати заповідане їй заповітом майно.

Вважає, що не було підстав для спадкування за законом його тіткою частини майна, яке було заповідане його матері після смерті баби, так як він є спадкоємцем першої черги після смерті матері, і має право спадкування після смерті баби заповіданої його матері - ОСОБА_4 частки, а тому відповідач не має прав спадкувати частину зазначеної частки на рівні з ним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2020 року без змін.

Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що на підставі заповіту відповідач набула право на третину спадкового майна, в зв'язку з чим нотаріальною конторою їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/24 часток земельної ділянки та на 7/24 часток житлового будинку.

Мати позивача, ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ще до відкриття спадщини після ОСОБА_3, а інша спадкоємець - ОСОБА_5 спадщину не прийняла, а тому суд вважав, що решта спадкового майна - 14/24 часток в праві спільної часткової власності на земельну ділянку та житловий будинок, підлягали спадкуванню за законом в загальному порядку відповідно до черговості визначеної нормами глави 86 ЦК України.

Спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину були позивач та відповідач в рівних частинах, кожний з них набув право на спадщину за законом по 7/24 часток в праві власності на земельну ділянку та житловий будинок кожний, та відповідно кожному з них були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 7/24 часток в житловому будинку та на 7/24 часток земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 у квітні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Заявник вказує, що судами попередніх інстанцій було безпідставно застосовано норму права з урахуванням висновку Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц. Суди, пославшись на вказану правову позицію не конкретизували її.

Вказує на наявність підстав для відступлення від висновків, щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц і від 22 травня 2019 року у справі № 433/2893/16-ц та одночасно посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах.

ОСОБА_1 вважає, що після смерті своєї матері та баби, він, разом із відповідачем, повинні були успадкувати рівні частки, які їм належать за заповітом та порівну частку ОСОБА_5.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Маркусь М. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, подану ОСОБА_1 в якому у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Вказує, що судами було повно встановлено всі фактичні обставини у справі, а застосування правових норм узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.

Доказів існування інших правових позицій заявником не надано.

Додатково зазначав, що право представлення не може бути застосоване при спадкуванні за заповітом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

23 червня 2021 року цивільна справа № 359/954/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років померла ОСОБА_3.11 грудня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис № 729, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 16).

ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 25 липня 1989 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Кужель Л. В. за реєстровим № 1711, та яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі усе те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповідала своїм дітям: ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - в рівних долях кожному (а. с. 19).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 7/8 часток земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер undefined, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1, належної померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 600212, виданого Бориспільським міськвідділом земельних ресурсів 01 вересня 2005 року на підставі рішення Бориспільської міської ради від 03 грудня 2004 року № 1099-ХХІ-ІУ та 7/8 часток житлового будинку АДРЕСА_2 (а. с. 20-24).

З матеріалів спадкової справи № 5/2016, відкритої щодо майна ОСОБА_3 (а. с. 101-167) встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до Бориспільської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Бориспільська державна нотаріальна контора 29 березня 2017 року видала відповідачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/24 часток земельної ділянки ( № 2-451) та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/24 часток житлового будинку ( № 2-454) (а. с. 137,139).

ОСОБА_5 - не зверталась із заявою про прийняття спадщини; ОСОБА_4 - померла до відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 09 жовтня 1995 року (а. с. 18).

Позивач є сином померлої ОСОБА_4 та онуком померлої ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, серії НОМЕР_3 від 30 січня 1991 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 від 18 вересня 1958 року; свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 від 14 жовтня 1988 року (а. с. 10,11,17).

ОСОБА_1 належним чином та в установлений чинним законодавством строк прийняв спадщину, звернувшись до Бориспільської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а. с. 118).

19 грудня 2017 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 7/24 часток у житловому будинку ( № 2-1572) та свідоцтво про право на спадщину за законом на 7/24 часток земельної ділянки ( № 2-1573) (а. с. 140,142,151,153).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258,1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина 2 статті 1258 ЦК України) та "зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". "Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина 2 статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина 2 статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (частина 3 статті 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.

Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п'ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.

По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб'єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п'ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок смерті ОСОБА_4 усі її права та обов'язки визначені заповітом припинилися, а тому її права на спадщину, які були охоплені заповітом, одержують особи, визначені у статях 1261, 1262, 1263, 1264, 1265, 1266 ЦК України правильний.

Отже 2/3 частини спадщини, що залишились та не були успадковані спадкоємцями за заповітом ОСОБА_5 та ОСОБА_4, підлягали спадкуванню спадкоємцями за законом.

Встановивши, що мати позивача, ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ще до відкриття спадщини після ОСОБА_3, а інша спадкоємець - ОСОБА_5 спадщину не прийняла, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав, що решта спадкового майна - 14/24 часток в праві спільної часткової власності на земельну ділянку та житловий будинок, підлягали спадкуванню позивачем та відповідачем за законом в загальному порядку відповідно до черговості визначеної нормами глави 86 ЦК України.

Отже висновки судів попередніх інстанцій про те, що оформлення спадщини було проведено у повній відповідності до вимог діючого законодавства, відповідно до тих часток, на які спадкоємці за законом та заповітом мали право, правильні.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що після смерті своєї матері та баби, він, разом із відповідачем, повинні були успадкувати рівні частки, які їм належать за заповітом та порівну частку ОСОБА_5, оскільки, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, внаслідок смерті ОСОБА_4 усі її права та обов'язки визначені заповітом припинилися.

Аргументи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій було безпідставно застосовано норму права з урахуванням висновку Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18) зроблено висновок про застосування статті 1266 ЦК України та вказано, що спадкуванням за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом при якому спадкоємці п'ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб'єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємці за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п'ятої черги за законом переміститися у вищу чергу.

Отже, за встановлених у цій справі обставин, висновки судів попередніх інстанцій вищенаведеному висновку не суперечать.

Крім того колегія суддів зазначає, що заявником не наведено об'єктивних підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц і від 22 травня 2019 року у справі № 433/2893/16-ц.

Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький