Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2020 року у справі №720/344/19

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 720/344/19

провадження № 61-3407св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новоселицька міська рада Чернівецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області, у складі судді Павлінчука С. С., від 23 серпня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О., від 10 січня 2020 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_2 , в якому просила зобов`язати відповідача не чинити

їй перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою

по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0177, шляхом демонтування гаражу, який знаходиться на земельній ділянці по

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250, повернувши земельну ділянку у попередній стан.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки, яка розташована за цією ж адресою, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0682 га, кадастровий номер 73230101100:01:003:0177, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №565099. Рішенням 47-ї сесії 6-го скликання Новоселицької міської ради Чернівецької області від 20 серпня 2015 року № 47/15 ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку по

АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування гаражу, площею 0,007 га, кадастровий номер 73230101100:01:003:0250. ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2019 року у справі

№ 720/2534/15-ц рішення 47-ї сесії 6-го скликання Новоселицької міської ради Чернівецької області від 20 серпня 2015 року №47/15 скасовано, визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. Вказувала, що протягом 2017 року на вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 здійснено будівництво гаражу. Зазначала, що такими діями відповідач порушив її право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , позбавивши можливості заїзду до її земельної ділянки, доступу до вигрібу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області

від 23 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано

ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4 перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0177, повернути земельну ділянку по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250, у попередній стан шляхом демонтування гаражу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що гараж, побудований ОСОБА_2 на земельній ділянці по

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250, перекриває заїзд доземельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої п о АДРЕСА_1 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0177. Посилаючись на частину другу статті 16, частину першу статті 391 ЦК України, частину другу статті 152 ЗК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що порушене право позивача на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0177, підлягає захисту у спосіб повернення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250, у попередній стан шляхом демонтування гаражу. Водночас суд першої інстанції вважав недоведеним здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва гаражу на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 серпня

2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок будівництва ОСОБА_2 гаражу на земельній ділянці по

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250, ОСОБА_1 чиняться перешкоди у користуванні земельною ділянкою п о АДРЕСА_1 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0177, шляхом обмеження заїзду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області

від 23 серпня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 10 січня 2020 року і ухвалити нове судове рішення про відмову

у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник вказує, що власником земельної ділянки по

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250, є Новоселицька міська рада Чернівецької області, яка до відповідача з позовом не зверталась. Судами не взято до уваги, що знесення гаражу є крайньою мірою та порушує права відповідача. Вказує, що у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14 суд дійшов висновку про те, що самочинне будівництво може бути примусово знесено лише у випадку, якщо порушено права інших осіб. Крім того, на думку заявника, судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц та Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, відповідно до яких саме власник (користувач) земельної ділянки може ставити питання щодо знесення споруд особою, яка здійснила самочинне будівництво, однак позивач не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250. Судами порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2009 року було придбано житловий будинок по

АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №565099 від 26 листопада

2010 року ОСОБА_1 також належить земельна ділянка, кадастровий номер 73230101100:01:003:0177, по

АДРЕСА_1 .

Згідно будівельного паспорту індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями на земельній ділянці по АДРЕСА_1 земельна ділянка має в плані складну конфігурацію і обмежена з двох сторін заїздами з вулиці Щорса (Грушевського). Проектом передбачено будівництво гаражу в глибині ділянки паралельно до північно-східної межі з сусідньою присадибною ділянкою на відстані 1,0 метру від неї, заїзд в гараж влаштований з тупікового заїзду з південно-східної ділянки. Транспортна схема забезпечує вільний доступ пожежного, технічного та приватного транспорту.

ОСОБА_2 є сусідом ОСОБА_1 та проживає у будинку АДРЕСА_3 . Повз домоволодіння відповідача проходить провулок, через який здійснюється в`їзд на земельну ділянку позивача.

Рішенням Новоселицької міської ради Чернівецької області від 23 грудня 2014 року № 42/36 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0100 га, у приватну власність по

АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування гаража.

Рішенням Новоселицької міської ради Чернівецької області від 09 липня 2015 року № 46/37 затверджено акт обстеження земельної ділянки, площею 0,0080 га, по вулиці Щорса для будівництва та обслуговування гаража, надано дозвіл міському голові підписати акт погодження меж замість суміжного землекористувача ОСОБА_1

Рішенням Новоселицької міської ради Чернівецької області від 20 серпня 2015 року № 47/15 ОСОБА_2 безоплатно передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 7323010100:01:003:0250, площею 0,0070 га, для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів по АДРЕСА_2 .

21 вересня 2015 року на підставі рішення Новоселицької міської ради Чернівецької області від 20 серпня 2015 року № 47/15 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на спірну земельну ділянку. Акт погодження меж спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не підписувала.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду

від 21 вересня 2016 року у справі № 720/1082/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення 47-ї сесії 6-го скликання Новоселицької міської ради Чернівецької області від 09 липня 2015 року № 46/37 «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки по вулиці Щорса для будівництва та обслуговування гаража ОСОБА_2 ».

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 січня 2019 у справі

№ 720/2534/15-ц визнано незаконним та скасовано рішення Новоселицької міської ради Чернівецької області від 20 серпня 2015 року № 47/15 та визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2015 року.

При розгляді справи № 720/2534/15-ц встановлено, що під час винесення оспорюваного рішення ради остання не врахувала затверджений будівельний паспорт індивідуального житлового будинку ОСОБА_1 , в якому передбачено заїзд до гаража та господарського двору саме з боку вулиці Грушевського (Щорса), шлях від якої проходить через земельну ділянку, виділену ОСОБА_2 для будівництва гаражу.

Встановлено, що протягом 2017 року ОСОБА_2 здійснено будівництво гаражу на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 73230101100:01:003:0250. Під час розгляду справи представником відповідача визнано обставини неможливості заїзду транспортних засобів на територію земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 по межі від А до Б, наявності заїзду тільки у гараж.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2016 року № 16063, складеного судовим експертом ОСОБА_5 на підстави ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня

2016 року у справі № 720/2534/15-ц, на час виготовлення проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва індивідуальних гаражів по

АДРЕСА_2 існував заїзд на земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 зі сторони, виділеної відповідачу. Після виділення Новоселицькою міською радою Чернівецької області земельної ділянки ОСОБА_2 заїзд для будь-яких транспортних засобів на територію земельної ділянки ОСОБА_4 відсутній. Інший технічно можливий варіант заїзду на територію земельної ділянки ОСОБА_4 вантажних, спеціальних та легкових транспортних засобів відсутній.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Згідно пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до вимог статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи спір, застосувавши до спірних правовідносин зазначені вище норми матеріального та процесуального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази та висновок експерта у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки діями ОСОБА_2 порушено її право користування належною їй на праві власності земельною ділянкою. Будівництво ОСОБА_2 гаражу є перешкодою для користування позивачем своєю земельною ділянкою, оскільки унеможливлює єдиний під`їзд до її земельної ділянки. Судами правильно враховано, що заявлений позивачем спосіб захисту права щодо усунення перешкод шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав (демонтаж гаражу), є найбільш ефективним, оскільки в іншій спосіб неможливо захистити порушене право позивача, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2016 року № 16063. Відповідач не скористався своїм правом на порушення клопотання про проведення судової експертизи в рамках справи, яка переглядається, та не спростував обставини, на які посилалась позивач.

Посилання касаційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі

№ 458/1173/14, а також Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах та у справі, яка переглядається, не є подібними з огляду на наступне.

У справі № 458/1173/14-ц предметом позову було зобов`язання знести самочинно збудовану господарську споруду. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірний гараж не є самочинним будівництвом, а порушене право позивача підлягає захисту на підставі статті 152 ЗК України, оскільки побудований відповідачем гараж створює позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить їй на праві приватної власності.

У справах № 520/17520/14-ц та № 6-1328цс15 розглядався спір про визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 серпня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 січня

2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович