Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.05.2023 року у справі №753/2159/21
Постанова КЦС ВП від 24.05.2023 року у справі №753/2159/21

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 753/2159/21

провадження № 61-12599св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року у складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (далі - Фонд) про зобов`язання здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат та стягнення компенсації.

Позовна заява мотивована тим, що 01 березня 1984 року він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом 1-ї групи безстроково з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100 % втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року стягнуто з роботодавця Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Трест Київміськбуд-6» на його користь безстроково щомісячні виплати по компенсації витрат на звичайний догляд у сумі 26,60 грн/міс., що відповідало на той час 1,5 неоподаткованого мінімуму; сторонній догляд - 118 грн/міс., що відповідало на той час 1 мінімальній заробітній платі; побутову допомогу - 8,90 грн/міс., що відповідало на той час 0,5 неоподаткованого мінімуму.

За актом прийому-передачі № 10/184 від 09 червня 2004 року відповідач прийняв від роботодавця його особову справу.

Наступного дня, 10 червня 2004 року, відповідач прийняв постанову № 10/476 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_1 » та переказував страхові виплати на його банківський рахунок.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 753/4493/20 йому відмовлено у задоволенні позовних вимог до роботодавця про збільшення розміру відшкодування шкоди через те, що його особова справа по акту прийому-передачі № 10/184 від 09 червня 2004 року була передана відповідачу.

Позивач вважав, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо здійснення перерахунку страхових виплат, оскільки розмір мінімальної заробітної плати в 2021 році змінився.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок страхових виплат, що були призначені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року, починаючи з 17 квітня 2015 року, та стягнути з відповідача на його користь щомісячні виплати по компенсації на звичайний догляд у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати, що становить 9 000 грн/міс.; на сторонній догляд - 1 мінімальну заробітну плату, що становить 6 000 грн/міс.; побутову допомогу - 0,5 мінімальної заробітної плати, що становить 3 000 грн/міс.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що здійснити перерахунок страхових виплат, які не виплачуються, неможливо, а тому позов задоволенню не підлягає.

Позивач має право на отримання і перерахунок щомісячних виплат на звичайний, сторонній догляд та побутову допомогу, проте добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році і надалі не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Районний суд дійшов правильного висновку, що законодавство не передбачає обов`язку відповідача перераховувати страхові суми, виплату яких було припинено у зв`язку із відмовою від їх отримання.

При цьому судом правильно враховано, що позивач не звертався до відповідача із заявою про поновлення страхових виплат відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наявність постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), у пункті 62 якої зазначено: «З огляду на зміст частини першої статті 38 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачеві, Велика Палата Верховного Суду виснує, що відмова позивача від соціальних виплат та закриття ним банківського рахунка не могли бути підставою для припинення виплати позивачу присуджених страхових виплат на ліки та підгузки і не звільняли відповідача від обов`язку проводити перерахунок цих сум відповідно до вимог статті 28 Закону № 1105-XIV. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову».

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 755/9304/15-ц (провадження № 61-12911св19), що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

01 березня 1984 року ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом І групи безстроково з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, повною втратою працездатності та втратою контролю над функціями тазових органів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року стягнуто з тресту «Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 вартість кімнатної крісло-коляски мод. М 201 - 1200 грн; вартість дорожньої крісло-коляски мод. 215 - 7200 грн; компенсацію вартості санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки - 4 260 грн; 14 990 грн на придбання транспортного засобу - автомобіля «Таврія» з ручним керуванням; щомісячні виплати по компенсації за постільну білизну в сумі 24,31 грн; 26,60 грн за звичайний догляд; 118 грн за сторонній догляд; 8,90 грн за побутову допомогу; 22,80 грн доповнення до додаткового харчування; 89,29 грн витрати на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля. В частині стягнення коштів по сплаті компенсації по санаторно-курортним путівкам за 1999-2000 роки: за 1999 рік в сумі 2010 грн, за 2000 рік в сумі 2 250 грн допущено негайне виконання.

Стягнуто з тресту «Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000 грн.

Стягнуто з тресту «Київміськбуд-6» на користь держави державне мито в розмірі 285 грн (а. с. 2).

10 червня 2004 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято постанову № 10/476 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати», якою продовжено виплату ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 356,07 грн. Виплату продовжено з 01 червня 2004 року безстроково на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Московському відділення Ощадного банку України, філія № 5398/442 (а. с. 3).

Наразі позивач має відкритий рахунок в АТ «Альфа-банк» (а. с. 4).

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про відшкодування шкоди завданої каліцтвом (справа № 761/17926/17) та просив суд стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві витрати на лікування в Інституті Урології НАМН України в розмірі 3 292,73 грн; витрати на бензин для проїзду в суд в розмірі 134,61 грн, кошти на додаткові, невраховані витрати в розмірі 30 000,00 грн; моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 761/17926/17, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання виплат, проте добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році та в подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою.

З постанови Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 761/17926/17, судом установлено, що «…страхові виплати ОСОБА_1 проводилися управлінням виконавчої дирекції Фонду у м. Києві в повному обсязі з червня по листопад 2004 року включно, проте 30.11.2004 року Московським відділенням Ощадбанку № 5398/442 повернуті нараховані за жовтень місяць та листопад кошти з припискою «повернуто в зв`язку з закриттям особового рахунку.

Починаючи з 01.12.2004 року страхові виплати припинено за відмовою потерпілого ОСОБА_1 отримувати страхові виплати від Фонду.

Потерпілий закрив особові рахунки та відмовився отримувати кошти, попередивши управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві про це листом від 13.12.2004 року.

Постановою управління виконавчої дирекції Фонду м. Києві № 09/592-Зм від 10 грудня 2004 року ОСОБА_1 припинено виплату медичної та соціальної допомоги з 01 грудня 2004 року у зв`язку з відмовою отримувати кошти від Фонду та закриття особового рахунку в банку.

Постановою управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві від 10.12.2004 № 09/592-Зм позивачу припинено виплату щомісячної страхової грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності на підставі його заяви від 13.12.2004…».

Постанови відповідача про припинення страхових виплат були предметом розгляду справи № 640/19132/19. Так, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про визнання нечинними постанов про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20 грудня 2004 року № 09/592, від 10 грудня 2004 року № 09/592-3м; визнання нечинною заяви ОСОБА_1 від 13 грудня 2004 року, як такої, що подана внаслідок обману зі сторони Фонду; визнання нечинною відповіді від 02 жовтня 2019 року, як такої, що суперечить Закону № 1105 та судовим рішенням, які набрали законної сили, на підставі яких на користь ОСОБА_1 з ВАТ «Трест Київміськбуд-6» стягнуто витрати на підгузки та ліки.

Під час розгляду справи № 640/19132/19 встановлено, що «…25.11.2003 року Голосіївський районний суд міста Києва у цивільній справі № 2-3306/17 2003 ухвалив рішення, яке набрало законної сили.

Згідно із цим рішенням суд стягнув з ВАТ «Трест Київміськбуд-6» на користь позивача заборгованість з виплат за підгузки у розмірі 6 392,03 грн, за придбання ліків у розмірі 869,41 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, а також зобов`язав ВАТ «Трест Київміськбуд-6», починаючи з 16.11.2003 року, сплачувати на користь позивача щомісячно витрати на підгузки у розмірі 322,83 грн і на ліки - у розмірі 43,45 грн, а на майбутнє зі змінами цін - проводити відповідні перерахунки виплат на придбання підгузків і ліків.

25.12.2003 року на підставі вказаного рішення суд видав виконавчий лист.

Згідно з Актом № 10/148 від 09.06.2004 року СУ-54 ВАТ Трест «Київміськбуд» передало до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_1 №10/184-476.

10.06.2004 року відповідач прийняв постанову № 10/476, якою продовжив позивачу страхову виплату у вигляді витрат на медичну та соціальну допомогу.

У заявах від 12.11.2004 року та від 13.12.2004 року позивач повідомив відповідача про небажання отримувати від організації будь-які виплати.

З 01.12.2004 року на підставі постанови від 10.12.2004 року № 09/592-3м відповідач припинив виплачувати позивачу щомісячні виплати на медичну та соціальну допомогу (постійний сторонній догляд і побутове обслуговування) з огляду на відмову позивача одержувати такі виплати та закриття ним банківського рахунка.

Листом від 02.10.2019 р. за № 2-07-Д-771з-780 у відповідь на звернення позивача повідомлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2017 р. № 755/8405/15-ц постанов про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20.12.2004 № 09/592, від 10.12.2004 № 09/592-3м визнано чинними; заяву від 13.12.2004 р. неможливо визнати нечинною та рекомендовано позивачу написати заяву про продовження виплати щомісячних страхових виплат…».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, у справі № 640/19132/19 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання нечинними постанов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві про припинення страхової виплати та соціальних послуг від 20 грудня 2004 року № 09/592, від 10 грудня 2004 року № 09/592-3м залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд звернув увагу, що питання нарахування та виплати позивачу страхової виплати та соціальних послуг Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві, зокрема, і після 2004 року, було предметом низки судових проваджень, де вказані обставини досліджувалися та встановлювалися, в тому числі, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 755/9304/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) в редакції, чинній на час призначення та припинення відповідачем виплати позивачу страхових сум.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 36 Закону страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом відповідно до Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 10 Закону визначено, що Фонд соціального страхування зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

У частині першій статті 19 Закону зазначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною сьомою статті 36 Закону до переліку страхових виплат визначено зокрема і страхові витрати на медичну та соціальну допомогу.

Статтею 37 Закону передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат провадиться в разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім`ї померлого. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого.

У пунктах 5 та 6 частини першої статті 38 Закону передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.

Встановлено, що позивач має право на отримання і перерахунок щомісячних виплат на звичайний, сторонній догляд та побутову допомогу, проте добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році та в подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача, соціальні виплати позивачу припинені за його заявою.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач добровільно відмовився від отримання страхових виплат у 2004 році, подавши 13 грудня 2004 року відповідну заяву до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, та в подальшому не звертався із заявами про поновлення таких виплат до відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки соціальні виплати йому припинені за його заявою. При цьому не встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про поновлення призначених йому виплат.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що виплату страхових сум було припинено у зв`язку із відмовою позивача від їх отримання.

Право позивача на отримання присуджених йому виплат не заперечується відповідачем, проте для виконання обов`язку з їх виплати відповідач повинен мати правову підставу. Такою підставою, за умови наявності у справі ОСОБА_1 заяви про відмову від отримання виплат, зокрема, є нова заява про здійснення/поновлення виплат.

Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про поновлення йому виплат, оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Посилання заявника на застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), у якій зазначено, що відмова позивача від соціальних виплат та закриття ним банківського рахунка не могли бути підставою для припинення виплати позивачу присуджених страхових виплат на ліки та підгузки і не звільняли відповідача від обов`язку проводити перерахунок цих сум відповідно до вимог статті 28 Закону колегія суддів відхиляє, оскільки обставини у зазначеній справі та справі, яка є предметом касаційного перегляду різні. Зокрема, у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20) судами встановлено, що ОСОБА_1 звертався із заявою про здійснення перерахунку страхових виплат, тоді як у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 з такою заявою до відповідача не звертався.

Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові факти, досліджувати нові докази (стаття 400 ЦПК України), а зі змісту позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги ОСОБА_1 відсутні обґрунтування, чому саме позивач просить здійснити перерахунок страхових виплат, що були призначені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року, починаючи з 17 квітня 2015 року.

Суди попередніх інстанцій достовірно встановили, а позивач цих фактів й не оспорив, що він не звертався до Фонду із заявою про здійснення перерахунку страхових виплат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова у задоволенні позовних вимог не позбавляє позивача права звернутися до відповідача із заявою про поновлення страхових виплат та здійснення їх перерахунку, що відповідає правовому висновку у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечили повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта