Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.06.2018 року у справі №1916/101/2012

Постанова

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 1916/101/2012

провадження № 61-22047 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

боржники: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7,

суб'єкт оскарження - начальник відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції у Тернопільській області Садовський Іван Панасович,

стягувачі: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 на ухвалу Апеляційного суду Тернопілської області від 03 грудня 2015 року у складі суддів: Кузьми Р. М., Жолудько Л. Д.,

Сташківа Б. І.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2012 року задоволено позов ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування, про примусове виселення з займаного житлового будинку та звільнення господарських будівель і споруд разом з членами сім'ї.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов'язано звільнити господарські будівлі і споруди, розташовані за вказаною адресою.

Зобов'язано сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця (начальника) відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції у Тернопільській області Садовського І. П., стягувачі: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

На обгрунтування скарги зазначала, що у відділі Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1916/1460/2012, виданого Чортківським районним судом Тернопільської області 14 серпня

2012 року на виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2012 року.

Заява про примусове виконання подана стягувачем 01 листопада 2012 року, цього ж дня було відкрито виконавче провадження. 27 листопада 2012 року у виконавчому провадженні державним виконавцем винесено постанову про примусове виконання рішення, 16 липня 2015 року - повторно винесено постанову при примусове виконання рішення.

23 липня 2015 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції у Тернопільській області Садовським І. П. примусово виселено її разом з членами сім'ї з житлового будинку по АДРЕСА_1 та вилучено її майно, про що складено відповідні акти.

Вказувала на те, що зазначені дії державного виконавця є незаконними, оскільки виконавчий лист було видано помилково, він є таким, що не підлягає виконанню, оскільки строк його виконання зазначено до 20 червня 2013 року, питання про поновлення строку виконання судом не вирішувалось.

Крім того, стягувач за виконавчим листом від 14 серпня 2018 року є неналежним, оскільки ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області

від 18 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня

2013 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11 про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача Кредитної спілки «Альянс-Україна» іншими особами, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за її скаргою на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року, а тому виконавче провадження повинно бути призупинено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 серпня 2015 року, будинок та прибудинкова територія, що розташовані по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_14, а тому ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не є належною стороною у виконавчому провадженні.

Посилаючись на наведене, а також на те, що державний виконавець вчиняв виконавчі дії, фактично направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності відповідного рішення суду, незаконно здійснив опис та арешт належного їй майна, яким в подальшому незаконно розпорядився, просила визнати неправомірними дії начальника відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції у Тернопільській області Садовського І. П. щодо вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа, виданого Чортківським районним судом Тернопільської області від 14 серпня 2012 року; зобов'язати його усунути допущені порушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження; скасувати інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання судового рішення та акт від

23 липня 2015 року про опис та арешт майна, переданого на відповідальне зберігання ОСОБА_11

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 07 жовтня 2015 року скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії начальника відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції у Тернопільській області Садовського І. П. щодо вчинення виконавчих дій за виконавчим листом, виданого Чортківським районним судом Тернопільської області 14 серпня

2012 року.

Зобов'язано начальника відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції у Тернопільській області СадовськогоІ. П. усунути допущені порушення виконавчого провадження шляхом скасування здійснених державним виконавцем заходів примусового виконання, скасовано акт державного виконавця від 23 липня 2015 року про опис та арешт майна ОСОБА_4, переданого на відповідальне зберігання ОСОБА_11

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не є належними сторонами виконавчого провадження, оскільки ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від

18 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року, відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а житлове приміщення, з якого виселяють ОСОБА_4 та членів її сім'ї належить на праві приватної власності не стягувачам, а ОСОБА_14

Суд вважав незаконними дії державного виконавця, оскільки Чортківським районним судом Тернопільської області від 21 жовтня 2009 року було ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_15 солідарно, тоді як рішення суду, яке б набрало законної сили, про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не ухвалювалось.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 грудня 2015 року апеляційну скаргу начальника відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області Садовського І. П. задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановлені судом першої інстанції обставини не відповідають фактичним діям щодо примусового виконання рішення суду про виселення ОСОБА_4 та членів її сім'ї, оскільки виконавчі дії проводились саме з метою виконання виконавчого листа, виданого за наслідком ухвалення судового рішення про задоволення позову про виселення скаржника та членів її сім'ї, а не на виконання інших судових рішень. Мотиви щодо неналежності стягувачів і наявності помилки у видачі виконавчого листа не мають відношення до справи про виселення скаржниці. Посилання суду першої інстанції на приписи статті 39 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними, оскільки не стосуються правовідносин щодо яких ухвалено рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2012 року. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України «Про виконавче провадження».

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2015 року, представник

ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме: двічі безпідставно оголошувалась перерва у судовому засіданні, після закінчення якої суддя розпочинав розгляд справи спочатку. Зазначав, що апеляційний суд здійснював розгляд справи упереджено та необ'єктивно, не звернувши увагу на те, що ОСОБА_9,

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є належними стягувачами у справі, оскільки у задоволенні їх заяви про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено, а новим власником житлового будинку, є ОСОБА_14 Виконавче провадження, не зважаючи на наявність ухвал суду про його зупинення, не відновлювалось. Житло, з якого виселяють ОСОБА_4 та членів її сім'ї, не було придбане за надані у кредит грошові кошти, а тому відсутні підстави для її виселення без надання іншого житлового приміщення.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

14 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України ЦПК України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Судами установлено, що заочним рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2012 року задоволено позов

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_4,

ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування, про примусове виселення з займаного житлового будинку та звільнення господарських будівель і споруд разом з членами сім'ї. Виселено ОСОБА_4 разом з іншими членами її сім'ї з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 Тернопільської області без надання іншого житлового приміщення та зобов'язано звільнити господарські будівлі та споруди, що розташовані за зазначеною адресою. Зобов'язано сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Чортківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4 та всіх членів її сім'ї.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2012 року заочне рішення суду скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволено. Виселено ОСОБА_16, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Зобов'язано сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Чортківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області зняти з реєстраціїОСОБА_16, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зазначене рішення суду першої інстанції набрало законної сили та на його виконання Чортківським районним судом Тернопільської області 14 серпня

2012 року видано виконавчі листи у справі № 1916/1460/2012, строк пред'явлення їх до виконання - до 20 червня 2013 року.

Заява про примусове виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2012 року подана стягувачем 01 листопада 2012 року. Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції в Тернопільській області від

01 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 14 серпня 2018 року № 1916/1460/2012 про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1

23 липня 2015 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції в Тернопільській області Садовським І. П. складено акт про виселення боржників із займаного ними приміщення, а також акт опису і арешту їх майна, яке передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця Стоянова Я. Й. посилалась на незаконність дій державного виконавця щодо виселення її та членів її сім'ї, звернення стягнення на належне їй майно без наявності судового рішення про звернення стягнення і виселення, та на підставі виконавчого документа, строк виконання якого закінчився, і який виданий на користь неналежних стягувачів.

Відповідно до статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що оскаржувані дії державного виконавця були вчинені державним виконавцем на підставі виконавчого листа від 14 серпня 2012 року № 1916/1460/2012, виданого на виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від

08 червня 2012 року про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6 з житлового будинку по АДРЕСА_1.

За змістом частини першої та другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент проведення зазначених виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Ураховуючи, що виконавчий лист від 14 серпня 2012 року № 1916/1460/2012 подано до примусового виконання в межах строку пред'явленння його до виконання - до 20 червня 2013 року, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів ОСОБА_4 щодо пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Строк виконання судового рішення та строк пред'явлення виконавчого листа до виконання є різними за своїм значенням процесуальними строками, а тому вони не підлягають ототожненню, як помилково вважає заявник. При цьому, як убачається з матеріалів справи, боржнику було надано п'ятнадцятиденний строк для добровільного виконання рішення, однак рішення суду, яке набрало законної сили, у зазначений державним виконавцем строк вони добровільно не виконали.

Згідно частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка була чинною на момент здійснення виконавчих дій, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Щодо доводів заявника про неналежність стягувача у виконавчому провадженні слід зазначити наступне.

За змістом частин першої та другої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2012 року про виселення ОСОБА_4 та членів її сім'ї, ухвалено на користь позивачів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а тому саме вони є стягувачами у виконавчому провадженні, і мають право вимагати примусового виконання зазначеного судового рішення.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є належними стягувачами у справі, оскільки ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 18 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

29 вересня 2013 року, їм було відмовлено у заміні сторони виконавчого провадження є безпідставними, оскільки зазначені судові рішення були постановлені в межах іншого виконавчого провадження та щодо виконання іншого судового рішення.

Не заслуговують на увагу також доводи касаційної скарги щодо незаконності складання державним виконавцем акта державного виконавця про опис та арешт від 23 липня 2015 року.

Відповідно до пункту 8.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року

№ 512/5, у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій, при виконанні рішення про виселення боржника його майно може бути передане державним виконавцем на зберігання на строк не більше двох місяців. Майно в цьому випадку описується за правилами, встановленими для опису й арешту майна.

Ураховуючи наведене, складання державним виконавцем акта опису й арешту майна боржника при його виселенні, а також передача його майна на відповідальне зберігання ОСОБА_11, є таким, що відповідає вимогам пункту 8.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Доводи касаційної скарги щодо незаконності виселення ОСОБА_4 та членів її сім'ї без надання іншого житлового приміщення та відсутності права власності у стягувачів на спірне житлове приміщення не є підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними щодо примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, здійсненого у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а може слугувати підставою для оскарження самого судового рішення про виселення.

Не знайшли свого підтвердження також і доводи касаційної скарги про ігнорування державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції ухвал про зупинення виконавчого провадження та у подальшому його відновлення, оскільки протягом строку, на який виконавче провадження було зупинено (12 грудня 2013 року -25 червня 2015 року), виконавчі дії не проводились.

Твердження заявника на упередженість колегії суддів апеляційного суду є необгрунтованими, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи, повно та всебічно перевірено доводи заявника щодо невідповідності дій державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження», процесуальних порушень, які б викликали обгрунтовані сумніви в упередженості колегії судді апеляційного суду не встановлено. Оголошення перерви в судовому засіданні, не є процесуальним порушенням, що могло б бути підставою для скасування законного та обгрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, а зводяться фактично до незгоди ОСОБА_4 з рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 червня 2012 року та переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду, а тому касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник