Постанова

Іменем України

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 444/3344/21

провадження № 61-5936св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сопошинський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів,

третя особа - Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяки Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сопошинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів (далі - Сопошинського ЗЗСО І-ІІІ ст.) та просила скасувати наказ відповідача від 08 листопада 2021 року № 58-к про відсторонення її від роботи та допустити її до виконання посадових обов`язків; виплатити їй середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до дня фактичного допуску до виконання посадових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з серпня 2021 року працює за сумісництвом на посаді вчителя математики в Сопошинському ЗЗСО І-ІІІ ст. Наказом відповідача від 08 листопада 2021 року її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року з підстави відсутності щеплення проти COVID-19. Вважала відсторонення незаконним та таким, що порушує її конституційні права.

Зокрема зазначала, що нормативно-правові акти, на підставі якого виданий наказ про її відсторонення, набули чинності 08 листопада 2021 року, однак ними не встановлено обов`язку профілактичного щеплення проти COVID-19 для працівників закладів освіти саме до 08 листопада 2021 року.

Також ні трудовим договором, ні наказом про прийняття на роботу, ні посадовою інструкцією не передбачено необхідності щеплення проти COVID-19.

Крім того, відсторонення від роботи можливе лише у разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

У відповідача відсутні будь-які докази того, що вона відмовляється або ухиляється від такого щеплення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ ЗЗСО І-ІІІ ст. від 08 листопада 2021 року № 58-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Стягнено з відповідача на користь позивача середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до дня ухвалення рішення суду в розмірі 11 205,81 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ про відсторонення є незаконним, оскільки виданий на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року й залишити в силі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не врахував, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, що вона в установленому законом порядку ухилялася чи відмовлялася від обов`язкового щеплення, тому безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 вересня 2022 року справа № 444/3344/21 надійшла до Верховного Суду.

Львівська обласна організація профспілки працівників освіти і науки України подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на посаді вчителя математики Сопошинського ЗЗСО І-ІІІ ст. з 01 вересня 2021 року до кінця навчального 2021-2022 року.

01 листопада 2021 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладу, тому їй необхідно до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.

Одночасно позивач попереджена, що у випадку ненадання одного із наведених документів з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

08 листопада 2021 року директор Сопошинського ЗЗСО І-ІІІ ст. видав наказ № 58-к, яким відсторонено ОСОБА_1 , вчителя математики, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

У цій справі встановлено, що позивач працює на посаді вчителя у Сопошинському ЗЗСО І-ІІІ ст.

Враховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, позивач підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самих дітей.

Відтак, втручання у право позивача на працю у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Установивши, що ОСОБА_1 не надала відповідачу документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або документа щодо наявності в неї протипоказань до такого щеплення, й доказів протилежного матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що відсторонення позивача від роботи проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, тому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скаргине дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов