Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №476/812/17

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 476/812/17

провадження № 61-27485св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Єланецька селищна рада Миколаївської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року у складі судді Чернякової Н. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Локтіонової О. В., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Єланецької селищної ради Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що її мати перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 В період шлюбу у 1991 році на ім`я чоловіка матері набуто у власність житловий будинок по АДРЕСА_1 . Після смерті матері, відкрилася спадщина на 1/2 частини будинку, яку прийняла вона як донька шляхом звернення із заявою до нотаріальної контори, та чоловік матері ОСОБА_3 за фактом постійного проживання зі спадкодавцем. Разом з тим, вона не може оформити спадщину, після смерті матері у встановленому законом порядку шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі, оскільки у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно, який не надає донька ОСОБА_3 ОСОБА_2

Посилаючись на викладене, позивач просила визнання за нею право власності в порядку спадкування за законом, після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належним чином прийняла спадщину за законом, звернувшись із відповідною заявою до державної нотаріальної контори у межах встановленого строку, а тому є усі підстави для визнання за нею права власності у порядку спадкування на частину в майні, що залишилася, після смерті ОСОБА_4 , оскільки будинок набутий подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до закону та в період шлюбу, а оригінал правовстановлюючого документу спадкоємиця отримати і надати нотаріусу не може.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може отримати оригінали правовстановлюючих документів у позасудовому порядку, і це позбавляє її можливості оформити право на спадщину в нотаріальній конторі.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом. Позивач із 08 лютого 2013 року жодного разу не зверталась із заявою про продовження строку на прийняття спадщини до Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області або до Єланецького районного суду Миколаївської області. Перова пропустила шестимісячний строк звернення до нотаріуса, але суд не прийняв до уваги та не відобразив у тексті рішення цю позицію її представника, чим порушив вимоги статей 76-89, 95 ЦПК України. Крім того, як державний нотаріус, Макушев С. П ., який працює в Єланецькій державній нотаріальній конторі Миколаївської області, зареєстрував спадкову справу ОСОБА_1 за № 14/2010, номер у СР 48840869 у вихідний день, а саме 08 лютого 2010 року (понеділок) і ще в неробочий час, а саме о 20 год 50 хв і о 20 год 54 хв, хоча робочий час в Єланецькій державній нотаріальній конторі Миколаївської області становить із 08 год 00 хв до 17 год 00 хв. ОСОБА_1 на конверті в графі «Адреса одержувача» вказала «Єланецька ДНК; вул. Горького, 14; Єланець». Позивач не вказала повне найменування державної установи як «Єланецька ДНК», це найменування не існує в переліку державних установ в Єланецькому районі, станом на 04 січня 2010 року існувала лише Єланецька державна нотаріальна контора Миколаївської області. На конверті зазначено « Єланець », але не зрозуміло, що вона мала на увазі: «Місто Єланець?», «Село Єланець?», «Ріка Єланець?», «Штат Єланець?».

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу, згідно з яким право спільної власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок за її життя не порушувалося та не оспорювалося ні ОСОБА_3 , ні іншими особами. Тому жодних підстав говорити про строк позовної давності для визначення часток у праві спільної власності, починаючи з дати укладення договору купівлі-продажу, а також про автоматичне виникнення особистої приватної власності на його підставі лише у ОСОБА_3 немає.

У липні 2018 року ОСОБА_2 подала відповідь на відзив ОСОБА_1 .

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до суду пояснення на відповідь ОСОБА_2 на її відзив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що 21 жовтня 1989 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладений шлюб, який зареєстровано у відділі ЗАГС Єланецького райвиконкому Миколаївської області, актовий запис № 75.

28 грудня 1991 року ОСОБА_3 придбав в Єланецькому МПМДК треста «Миколаївоблгродорстрой» житловий будинок, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку присадибного типу з надвірними спорудами, зареєстрованим в реєстрі за № 1200.

З інформації Єланецького районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 19 грудня 2016 року за вих. № 198 за життя подружжя не зареєструвало право власності на житловий будинок, що розташований за вказаною адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача ОСОБА_4 , яка на день смерті проживала у вказаному спірному будинку.

Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року завідувачем Єланецької державної нотаріальної контори Макушевим С. П. за заявою позивача заведено спадкову справу № 14/2010.

Проте, у видачі свідоцтва на право на спадщину на вказаний будинок ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на спірне майно.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна померлого звернулася ОСОБА_2

19 вересня 2016 року приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Волошиним В. В після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу за № 19/2016.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Статтею 16 Закону України «Про власність» передбачалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Статтями 22, 28, 29 КпШС України (чинного на час набуття прав на спірну квартиру) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що спірний будинок придбаний подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період шлюбу, а також, враховуючи відсутність документів на спростування цих обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є спільною власністю померлого подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Таким чином, у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми матеріального права, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/4 частини спірного будинку після смерті своєї матері, якій належала 1/2 його частини. При цьому судами встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте від незалежних від неї обставин не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи, а отже, ефективним способом захисту її прав є визнання права власності на 1/4 частини спірного будинку у порядку спадкування після смерті її матері.

Безпідставними є твердження заявника про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулася 08 лютого 2010 року, а постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину отримала лише 05 липня 2017 року.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик